донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.06.2011 р. справа №44/130пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого
судді (доповідача):
суддів: Алєєвої І. В.,
Величко Н.Л., Москальової І. В.
за участю:
прокурора:Марахін Є. А.
представників:
від позивача: не з’явилися
від відповідача:ОСОБА_5 –за довір.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуЗаступника прокурора Донецької області - прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі: 1. Донецької міської ради, м.Донецьк, 2.Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області м.
на рішення
господарського суду Донецької області
від09.12.2010 р.
по справі№ 44/130пд (суддя Мєзєнцев Є. І.)
за позовом:фізична особи-підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишенька»м. Донецьк
проЗобов`язання продовжити термін дії договорів оренди № 1 від 01.10.2007 р. та № 2 від 01.01.2008 р.
За зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишенька»
м. Донецьк
до фізична особи-підприємця ОСОБА_6
м. Донецьк
про Визнання права власності на будівлю магазину загальною площею 180,00 кв. м., яку розташовано в АДРЕСА_1
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 м. Донецьк звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вишенька” м. Донецьк про зобов’язання продовжити термін дії договорів оренди №1 від 01.10.2007 року та №2 від 01.01.2008 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Вишенька” м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк про визнання права власності на будівлю магазину загальною площею 180 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.11.2010р. у справі №44/130пд (суддя: Мєзєнцев Є.І.) припинено на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України провадження у справі №44/130пд за основним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вишенька” м.Донецьк про зобов’язання продовжити термін дії договорів оренди №1 від 01.10.2007р. та №2 від 01.01.2008р. Задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Вишенька” м. Донецьк до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання права власності на будівлю магазину загальною площею 180кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1, визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю “Вишенька” на будівлю магазину загальною площею 180 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.316, ст.320, ст.376 Цивільного кодексу України; тим, що сторони не довели суду, що визнання права власності на спірне майно порушує законні права третіх осіб; тим, що обов’язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об’єктів самочинного будівництва не передбачена в чинному законодавстві, а порядок прийняття в експлуатацію об’єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом; тим, що згідно висновку ПФ „Научтехпроект” № 10/216 від 29.11.2010р. конструкції будівель спірного майна, розташованого по АДРЕСА_1, знаходяться в задовільному технічному стані, відповідають вимогам чинної нормативно-технічної документації в сфері архітектурного проектування, мають 100% будівельної готовності та не мають обмежень щодо їх використання; тим, що при розгляді даної справи за зустрічною позовною заявою предмет доказування доведений відповідачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв’язку у їх сукупності.
Заступник прокурора Донецької області - прокурор м. Донецька з прийнятим рішенням господарського суду першої інстанції від 09.11.2010р. у справі №44/130пд не погодився та подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Донецької міської ради м. Донецьк та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області м. Донецьк з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання.
Ухвалою від 28.04.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом задоволено клопотання заступника прокурора Донецької області - прокурора м. Донецька, подане в інтересах держави в особі Донецької міської ради м. Донецьк та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області м. Донецьк про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2010р. у справі №44/130пд.
Заступник прокурора Донецької області в обгрунтування вимог про скасування рішення господарського суду першої інстанції посилається на те, що в порушення встановленого ст.24 Закону України “Про планування та забудову території” (зі змінами та доповненнями) порядку, позивачем до проведення реконструкції об’єкту не погоджено забудову території з органом місцевого самоврядування; на те, що позивачем роботи з будівництва спірного об’єкту проведені без отримання дозволу виконання будівельних робіт в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області, чим порушена ст.29 Закону України “Про планування та забудову території” (зі змінами та доповненнями); на те, що контроль у сфері будівництва, містобудування та архітектури покладений на Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області м. Донецьк як урядового органу державного управління.
Крім того, заступник прокурора Донецької області також посилається на лист Держархбудінспекції від 31.10.2008р. №22/4-3750 “Щодо наявності організацій, які мають право видавати технічний висновок щодо готовності об’єкта самочинного будівництва для подальшої експлуатації”, ч.2 ст.331, ч.3 ст.375 Цивільного кодексу України, ст.2, ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (зі змінами та доповненнями); на те, що спірна будівля не прийнята в експлуатацію в порядку, визначеному ст.30-1 Закону України “Про планування та забудову території” (зі змінами та доповненнями); на те, що Донецька міська рада не була залучена до участі у даній справі; на те, що оскаржене рішення стосується інтересів Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області м. Донецьк.
Судове засідання апеляційної інстанції переносилось в порядку ст.77, ст.99, ст.101 ГПК України.
Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2011 р. про порушення апеляційного провадження, про відкладення апеляційного розгляду від 10.05.2011 р. та від 31.05.2011 р. у справі № 44/130пд явка представників не визнавалась обов`язковою.
В судовому засіданні 14.06.2011 року прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, проти чого заперечував представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Вишенька”, який вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Позивач –Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 в письмових запереченнях на апеляційну скаргу від 30.05.2011 року з доводами, викладеними в апеляційній скарзі не погодилась, просила рішення господарського суду першої інстанції від 09.12.2010 року залишити без змін, як законне та обгрунтоване. Просила розглянути справу № 44/130пд без її участі.
Відповідач, ТОВ «Вишенька», у відзиві на апеляційну скаргу апеляційні вимоги відхилила, вважаючи оскаржене судове рішення законним та обґрунтованим.
Донецька міська рада звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням від 14.06.2011 р. № 01/15-334 про розгляд справи за наявними матеріалами, без участі їх представника.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.
Вивчивши матеріали справи, вимоги апеляційної скарги, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
01.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вишенька” (“Орендодавець”) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (“Орендар”) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №1, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (торгівельна площа –80кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить Орендодавцю на підставі договору купівлю-продажу.
Згідно акту приймання-передачі від 01.10.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Вишенька” (“Орендодавець”) передано, а фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (“Орендар”) прийнято нежитлове приміщення (торгівельна площа –80кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою організації торгівлі та надання послуг.
01.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вишенька” (“Орендодавець”) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (“Орендар”) укладений договір оренди нежитлового приміщення №2, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (торгівельна площа –100кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить Орендодавцю на підставі договору купівлю-продажу.
Згідно акту приймання-передачі від 01.01.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Вишенька” (“Орендодавець”) передано, а фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (“Орендар”) прийнято нежитлове приміщення (торгівельна площа –100кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою організації торгівлі та надання послуг.
14.10.2009р. Донецькою міською радою прийняте рішення №38/183 “Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю “Вишенька” земельної ділянки в оренду для розміщення комплексу торгових павільйонів по АДРЕСА_1”.
25.11.2009р. між Донецькою міською радою (“Орендодавець”) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вишенька” (“Орендар”) укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0322га несільськогосподарського призначення для розміщення комплексу торгових павільйонів по АДРЕСА_1.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, відповідачем здійснено реконструкцію спірного об’єкту, який розташований по АДРЕСА_1.
Статтею 24 Закону України "Про планування та забудову територій" встановлено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності або на праві користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів, зокрема міських рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Згідно ст. 29 зазначеного закону дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що оскільки будівельні роботи були проведені ТОВ «Вишенька»господарським способом без отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, реконструйований об’єкт нерухомого майна вважається таким, що перебудований самочинно, що дає підстави для звернення з відповідним позовом в порядку ч. 5 ст. 376 ЦК України.
Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь –які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до п. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Документи, які б підтверджували, що спірне самочинно збудоване майно порушує права інших осіб в матеріалах справи відсутні, не доведено це і на стадії апеляційного провадження.
Стаття 15 Цивільного кодексу України наголошує, що кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення ст. 16 даного Кодексу визначають в якості способу захисту цивільних прав та інтересів визнання права.
При цьому, виходячи з приписів ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Статтею 376 ЦК України визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво є користувачем отриманої в установленому порядку земельної ділянки, розташованої під збудованим нерухомим об'єктом, відповідного цільового призначення.
За приписами ст.95 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що на час звернення до господарського суду першої інстанції із зустрічною позовною заявою відповідач володіє, користується та розпоряджується об’єктом нерухомості на підставі договорів купівлі-продажу та є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.11.2009р., укладеному до 14.10.2014р., зареєстрованому в Донецькій міській раді 29.12.2009 р. та зареєстрованому в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис 01.04.2010 р. за № 041035200014.
Згідно висновку ПФ „Научтехпроект” № 10/216 від 29.11.2010р. конструкції будівель магазину загальною площею 180 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1, знаходяться в задовільному технічному стані, відповідають вимогам чинної нормативно-технічної документації в сфері архітектурного проектування, мають 100% будівельної готовності та не мають обмежень щодо їх використання.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що зазначені документи, в силу приписів ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, можуть свідчити про відсутність порушень функціонального використання земельної ділянки і основних державних будівельних норм та можливої подальшої експлуатації будівель за своїм призначенням.
В ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов’язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколами до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Оскаржене судове рішення безпосередньо не стосується і не порушує права та обов’язки Донецької міської ради та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області.
За усталеною судовою практикою рішення є таким, що прийняте про права та обов’язки осіб, які не були залучені до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов’язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов’язки таких осіб. Тільки в такому випадку рішення може порушувати не лише матеріальні права осіб, не залучених до матеріалів справи, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов’язків. Будь-який інший правовий зв’язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області не є суб'єктом права власності у даному випадку, а прийняте у справі рішення не стосується її матеріальних прав або права на судовий захист.
Крім того, оскаржуваним рішенням не розглядався і не вирішувався спір про право Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю як уповноваженого органу.
Відповідно до положень п. 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006р. №1434 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Стаття 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) передбачає, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.
Однак питання, пов’язані з діяльністю Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області, місцевим судом у межах провадження з даної справи не вирішувалися, а реалізація Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області повноважень у сфері контролю та нагляду за будівництвом не має залежати від особи власника спірного об’єкта.
Крім того, відповідно до п.5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006р. №1434 Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області має право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обгрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і прийняв рішення, яке відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі №44/130пд на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України за основним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вишенька” м.Донецьк про зобов’язання продовжити термін дії договорів оренди №1 від 01.10.2007р. та №2 від 01.01.2008р.
З огляду на вищезазначене, вимоги апеляційної скарги заступника прокурора Донецької області –прокурора м. Донецька не підлягають задоволенню, оскільки рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2010р. у справі №44/130пд відповідає фактичним обставинам, нормам матеріального та процесуального права і з заявлених підстав не підлягає зміні чи скасуванню.
Результати апеляційного провадження у справі № 44/130пд оголошені в судовому засіданні.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст.50-51, ст.53, ст.811, ст.85, ст.87, ст.91, ст.92, ст.93, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2010р. у справі №44/130пд - залишити без зміни.
Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області - прокурора м.Донецька в інтересах держави в особі: Донецької міської ради м.Донецьк та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2010р. у справі №44/130пд - залишити без задоволення.
Повний текст постанови складений 15.06.2011 року.
Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
І.В. Москальова