Судове рішення #169257
42/126

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

27 вересня 2006 р.                                                                                   

№ 42/126  


Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      

Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів :

Жаботиної Г.В.,

  Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

ВАТ “Трест “Київміськбуд-1” імені М.П.Загороднього       


на  постанову

Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006

у справі

№42/126 господарського суду міста Києва  

за позовом

ВАТ “Трест “Київміськбуд-1” імені М.П.Загороднього       

до


Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації      

про

стягнення 23097,44грн.,


за участю представників сторін від:

позивача: Харченко В.В. –за довіреністю від 29.12.2005р.

відповідача: Машкова І.В. –за довіреністю від 26.09.2006р.


Згідно розпорядження В.о. Голови судової палати Першикова Є.В. від 26.09.2006р. здійснено заміну судді Бакуліної С.В. на суддю Уліцького А.М.


ВСТАНОВИВ:


Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2006р. (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. (судді Моторний О.А. –головуючий, Вербицька О.В., Кошіль В.В.), відмовлено в позові про стягнення заборгованості.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення та постанову і передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено,  що 21.01.2002р. між ВАТ “Трест “Київміськбуд-1” імені М.П.Загороднього та Оболонською районною у м.Києві державною адміністрацією укладено контракт, за умовами якого позивач за завданням відповідача зобов’язався виконати роботи по будівництву павільйону бюветного водопостачання по вул.Вишгородській в Оболонському районі м.Києва у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією, а відповідач прийняти та оплатити вартість робіт авансом до початку робіт в розмірі 50% від договірної ціни та остаточно розрахуватись після підписання довідки ф. КБ-3 протягом 10 днів. Тобто, суди дійшли висновку, що між сторонами виникли відносини з договору підряду на капітальне будівництво.

Відповідно до ст.332 ЦК УРСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, за договором підряду підрядчик  зобов'язується  виконати  на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

На  виконання  робіт,   передбачених    договором    підряду, складається кошторис (ст.334 ЦК УРСР).

Згідно приписів ст.342 ЦК УРСР замовник зобов'язаний прийняти роботу,  виконану  підрядчиком відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підрядчикові без зволікання.

Статтею 345 ЦК УРСР замовник зобов'язаний оплатити  виконану  підрядчиком  роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором.

Особливості регулювання відносин за договором підряду на капітальне    будівництво встановлені ст.353 ЦК УРСР, за якою організація-підрядчик зобов'язується своїми силами і засобами збудувати і здати організації-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і у встановлений строк, а замовник зобов'язується надати підрядчику будівельну площадку, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

З системного аналізу наведених приписів норм права вбачається, що обов’язковою умовою виникнення у підрядника права вимоги оплати виконаних будівельних робіт за договором підряду є виконання ним робіт належним чином і в погоджений строк, у відповідності до проектно-кошторисної документації, а саме належне виконання зазначених робіт –є обов’язком підрядника.

Відповідно до ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, судові інстанції не врахували вищезазначені положення законодавства, на підставі сукупної оцінки наявних у справі доказів не встановили обставини, з якими закон пов’язує порядок прийняття роботи, виконаної підрядником, та порядок оплати роботи.

Обмежившись посиланням на те, що позивачем не надано доказів щодо виконання умов договору, господарські суди не встановили і не дали належної правової оцінки обставинам щодо виконання сторонами своїх обов’язків за договором, зокрема, не дослідили обставини виконання робіт, чи були виконані підрядником зобов’язання за договором належним чином та в строки передбачені договором, чи відбулося прийняття робіт відповідно до вимог законодавства та умов договору. Суди не дослідили і сам контракт від 21.01.2002р., не з’ясували права та обов’язки сторін за контрактом та не дали йому оцінки у відповідності із вимогами ст.43 ГПК України. Також суди не встановили, яке відношення до спірних правовідносин має угода від 29.07.2003р. №161-1д, укладена між ЗАТ “Шведсько-Українська група” SU-GROUP” та Оболонською районною державною адміністрацією м.Києва.

Суди, дійшовши висновку про те, що позивачем не доведено факту виконання робіт у грудні 2003р., не дослідили та не дали оцінку акту приймання виконаних робіт за грудень 2003р. за ф. КБ-2в та довідку про вартість виконаних робіт за ф.КБ-3.

Таким чином, судами попередніх інстанцій неповно з’ясовано обставини справи щодо дійсних прав та обов’язків сторін.

Беручи до уваги вищевикладене, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. При цьому у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України  наявні  докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд  повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –


П О С Т А Н О В И В:


Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 року та рішення господарського суду міста Києва  від 11.04.2006 року у справі №42/126 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.



Головуючий  суддя                                                                Д.Кривда


Судді                                                                                    Г.Жаботина          

      

                                                                                              А.Уліцький



  • Номер:
  • Опис: про стягнення заборгованості 10 724 780,26 грн
  • Тип справи: Виправлення помилки у наказі, або визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 42/126
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Кривда Д.С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.02.2017
  • Дата етапу: 21.03.2017
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація