ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явились

відповідача: Ткачов О.В. -керівник 

Згідно розпорядження В.о. Голови судової палати Першикова Є.В. від 26.09.2006р. здійснено заміну судді Бакуліної С.В. на суддю Уліцького А.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.02.2006р. (суддя Калініченко Н.В.) в позові про стягнення заборгованості відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006р. (судді Пушай В.І. -головуючий, Плужник О.В., Барбашова С.В.) рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2006р. змінено; в частині стягнення з ПП “Лабораторія Кераміки” на користь СПД ФО ОСОБА_1   8000грн. боргу, 102грн. держмита, 118грн. судових витрат та 51грн. держмита по скарзі позов задоволено; в іншій частині рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі ПП “Лабораторія Кераміки” просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи в позові про стягнення з відповідача основного боргу  у розмірі 8000грн. та пені в розмірі 11680грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду б/н від 08.10.2004р., місцевий господарський суд виходив з того, що договір підряду не створює зобов'язань для ПП “Лабораторія Кераміки”. Такого висновку місцевий суд дійшов з огляду на те,  що вказаний договір був підписаний представником відповідача, заступником директора ОСОБА_2., який діяв з перевищенням повноважень. При цьому відповідач не схвалив правочин і не зробив ніяких дій, що свідчать про прийняття його до виконання.

Однак, зазначені висновки господарського суду першої інстанції не є такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, з огляду на наступне.

Так, місцевий господарський суд взагалі не розглянув фактичні та правові підстави позову, не дав оцінки викладеним в позовній заяві доводам позивача. Разом з тим, відповідно до ст.47  ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи;  в силу п.3 ч.1 ст.84 ГПК України, у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення тощо.

В Роз'ясненні Вищого господарського суду України від 10.12.1996р. “Про судове рішення”, зокрема, зазначено, що рішення  господарського  суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2  ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Зазначене залишено місцевим господарським судом поза увагою, що призвело до порушення норм процесуального законодавства. Відтак, не вжито судом першої інстанції заходів для встановлення дійсних обставин справи та правовідносин сторін, що унеможливило здійснення юридичних висновків, які ґрунтувались би на матеріалах справи.

Натомість апеляційний господарський суд, задовольняючи позов в частині стягнення 8000грн. боргу, виходив з того, що 08.10.2004р. між СПД ФО ОСОБА_1 (замовник) та ПП “Лабораторія Кераміки” (підрядник) було укладено договір підряду, за умовами якого підрядчик  зобов'язався демонтувати 4-х поверховий будинок та підвал, а замовник зобов'язався прийняти роботу та оплатити її вартість в сумі, обумовленій умовами договору. Згідно п.3.1 договору позивач повинен сплатити  8000грн. до початку виконання будь-яких робіт відповідачем. Позивач, розпискою від 09.10.2004р. в присутності певних осіб, передав грошові кошти в сумі 8000грн. заступнику директора  підприємства відповідача ОСОБА_2 в рахунок авансу саме за договором б/н від 08.10.2004р. При цьому суд  апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з даної розписки вбачається наявність зв'язку між укладеним договором, особами, що його підписали, сумою авансу за договором. Оскільки спірний договір підряду припинив чинність після відмови від нього сторін, грошові кошти, які позивач передав відповідачу розпискою від 09.10.2004р. в рахунок авансу, на думку апеляційного суду, підлягають поверненню позивачу.

Разом з тим, дійшовши вищевикладених висновків, апеляційний господарський суд не встановив, на підставі яких обставин справи і з урахуванням яких доказів суд дійшов висновку про  відмову сторін від договору. Не дано оцінки поясненням позивача (а.с.18-20), який доводить, що договір підряду у встановленому порядку розірвано не було.

Також, прийнявши до уваги розписку від 09.10.2004р. на підтвердження передачі грошових коштів в сумі 8000грн. заступнику директора  підприємства відповідача ОСОБА_2 в рахунок авансу за договором б/н від 08.10.2004р., суд не дав правової оцінки довіреності, виданої ОСОБА_2, щодо повноважень на отримання коштів. При цьому суд не розглянув доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 отримував вказані кошти як фізична особа, тоді як ПП “Лабораторія кераміки” не отримувало ніяких коштів від позивача.

Апеляційний господарський суд при дослідженні відносин щодо розрахунків між сторонами не врахував вимоги Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), яким встановлено порядок розрахунків готівкою підприємств між собою та з підприємцями.

Вимоги цього Положення  поширюються  на  юридичних  осіб (крім установ банків і підприємств поштового зв'язку) незалежно від  їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - підприємства), а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи (далі - підприємці), які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, та є обов'язковими для виконання ними (п.1.1).

Згідно п.2.2 Положення розрахунки  готівкою  підприємств   між   собою   та   з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки і здійснюються через касу підприємств з веденням касової книги встановленої форми.

Пунктами 3.1, 3.2 цього ж Положення передбачено, що касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.96 N 51 "Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій", і мають застосовуватися усіма підприємствами.

Приймання готівки касами підприємств, у тому числі й одержаної з банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства,  і касира, засвідчена печаткою підприємства.

При дослідженні обставин розрахунків між сторонами вищевикладене не було враховано, тоді як має суттєве значення для правильного вирішення спору і з огляду на наявність протиріччя в доводах сторін в цій частині.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111⁵, 111⁷, п.3 ч.1 ст.111⁹, 111¹⁰, ст.111¹¹, 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 року та рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2006 року у справі №45/05-06 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий  суддя                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                    Г.Жаботина         

                                                                                              А.Уліцький