УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-658 2006 р. Категорія: ст. ст.263 ч.2,185ч.3,70,71 КК України

Головуючий в суді 1 інстанції

ГОРОБЕЦЬ О.К. Доповідач в апеляційній інстанції ЛІТВІНЦЕВ В.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого

суддів

з участю прокурора

та засудженого

ЩЕПОТКІНОЇ В.В. ДЕМИДЕНКА А.І., ЛІТВІНЦЕВА В.М. ГРИШАНОВОЇ Н.Д. ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку апеляції кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 8 червня 2006 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженець і житель  АДРЕСА_1, не одружений, раніше неодноразово судимий, останній раз 27.12.2005 р. за ст. ст. 122 ч. 1, 75 КК України до 2-х років обмеження волі із звільненням від покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік, -визнаний винним в скоєнні злочинів і засуджений: за ч. 2 ст. 263 КК України - до одного року позбавлення волі; за ч. З ст. 185 КК України - до 4-х років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 - 4 роки позбавлення волі.

Далі, на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання  ОСОБА_1  приєднана не відбута частина покарання за попереднім вироком Шполянського райсуду від 27.12.2005 року, перевівши обмеження волі в позбавлення волі, згідно ст. 72 КК України, а саме 6 місяців позбавлення волі і остаточно призначено засудженому до відбуття - 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Взятий під варту із зали суду; зараховано в строк покарання попереднє ув'язнення  ОСОБА_1  з 16 по 19 лютого 2006 року.

Стягнуто із засудженого у відшкодування завданих крадіжками збитків потерпілим ОСОБА_2 - 644 грн. 40 коп.; ОСОБА_3  -1015 грн., ОСОБА_4 - 549 грн. 35 коп.

Стягнуто із засудженого судові витрати за проведення криміналістичної експертизи в сумі 94 грн. 15 коп. Вирішена доля речових доказів по справі, включаючи холодної зброї - металевого штика до гвинтівки системи Мосіна, який постановлено передати до музею криміналістики НДЕКЦ УМВС в Черкаській області, а інші - залишити власникам.

Згідно до вироку, маючи не зняті і не погашені судимості, ОСОБА_1   10 листопада 2005 року, знайшовши у яру за  АДРЕСА_1  холодну зброю - металевий штик до гвинтівки системи Мосіна і не маючи дозволу на носіння холодної зброї, переніс цей штик до свого будинку за місцем проживання у АДРЕСА_1, де зберігав його, а 2.01.06 р. переніс штик в АДРЕСА_2, носив штик при собі і цього ж дня повернувся з ним додому.

            2 19.01.06 р. ОСОБА_1 знову переніс штик в АДРЕСА_2, де носив його у своєму одязі, в цей же день переніс штик в  АДРЕСА_3   в садибу гр.  ОСОБА_5, де в куртці  ОСОБА_1   6.02.2006 р. штик і був виявлений та вилучений працівниками міліції.

3.12.2005 року  ОСОБА_1  повторно близько 23 год. зірвав прутом навісний замок з дверей сараю жителя   АДРЕСА_1  ОСОБА_2   і, проникши в це приміщення, з бака в сараї злив у каністри та поліетиленові пляшки 179 літрів дизельного пального, вчинивши його крадіжку на суму 644 грн. 40 коп.  року ОСОБА_1  повторно близько 19-21 год. монтіровкою зламав навісний замок на дверях будинку жительки АДРЕСА_4   ОСОБА_3,  проник в приміщення і викрав таємно її майно: три дерев'яні антресолі, шафу, дві металеві дверки до плити, одну чавунну плиту, два колісники топки, а всього майна на 1015 грн.  ОСОБА_1, повторно, після засудження його 27.12.05 р. місцевим судом за ст. ст. 122 ч. 1; 75 КК України, близько 23 год., вийнявши віконну раму з приміщення магазину АДРЕСА_2, проник у підсобне приміщення, звідки викрав у підприємця ОСОБА_4  товари на загальну суму 549 грн. 35 коп. - продукти харчування, господарські товари (вирок - а. с. 259-259зв.; друк, текст - а. с. 262-263).

В апеляції з доповненнями до неї від 22.08.2006 р. засуджений ОСОБА_1, який в судовому засіданні винним визнавав себе повністю, стверджував про щиросердне розкаяння і просив суд не позбавляти його волі, надавши йому таким чином можливість повернути всім цим потерпілим завдані крадіжками збитки(прот. с\з - а. с. 253 зв., 257 зв. - 258), на даній стадії провадження у справі кардинально змінив своє відношення до скоєного, в загальних рисах стверджує вже про свою непричетність до цих корисливих злочинів, за які він засуджений незаконно. Вважає себе обманутим працівниками міліції, які ввели його в оману і в обмін на визнання ним трьох епізодів крадіжок нібито «обіцяли йому термін з відстрочкою вироку з іспитовим строком. Але обіцяне не виконали і він з цим не згідний». Просить відмінити вирок і направити справу на нове слідство. Що треба ще досліджувати по справі і на якій стадії її провадження слід це робити - в апеляції засудженого не йдеться; засудження за ч. 2 ст. 263 КК України ним не оскаржується, на виправданні він не наполягає. Наполягає на розгляді апеляції у його присутності(а. с 271-272).

Копія вироку отримана засудженим 13.06.06 р.(а. с 269); з протоколом судового засідання він ознайомлений тоді ж і без будь-яких зауважень(а. с 268).

Інші учасники процесу, включаючи прокурора, який наполягав на засудженні  ОСОБА_1  за ст. ст. 263 ч. 2, 185 ч. З, 70, 71, 72 КК України до 5-й років 6 місяців позбавлення волі, вирок суду не оскаржують. В своїх запереченнях на апеляцію прокурор її доводи вважає безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають. Прокурор стверджує про доведеність вини ОСОБА_1 в інкримінуємих йому злочинах повністю, про законність і обгрунтованість вироку суду, який просить залишити в силі.

В задоволення письмового клопотання засудженого, який перебуває під вартою в умовах  СІЗО № 30, останній був доставлений в засідання апеляційного суду, де прийняв безпосередньо участь в розгляді власної апеляції.

Судове слідство в апеляційному суді не призначалося і не провадилося; протокол судового засідання не вівся.

Заслухавши доповідача", засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і не заперечуючи факту незаконного носіння ним холодної зброї, стверджував про свою непричетність до крадіжок, відповідальність за які він взяв на себе по домовленості з працівниками міліції, що він робив і раніше по попередніх своїх засудженнях; наполягав на скасуванні всього вироку суду і додатковому розслідуванні по справі; прокурора про правильність засудження цієї особи, надуманість доводів апелянта та безпідставність його вимог, у зв'язку з чим вирок суду, як законний і обґрунтований, слід залишити в силі; перевіривши відповідно до вимог ст. 365 КПК України матеріали даної справи та обговоривши доводи апеляції засудженого у всіх її варіантах, колегія суддів вбачає підстави тільки для часткового її задоволення через зміну вироку, покарання винному по якому необхідно привести у відповідність до вимог чинного законодавства, виходячи із встановлення нею слідуючого.

ОСОБА_1   підставно засуджений як за незаконне носіння холодної зброї за ч. 2 ст. 263 КК України, що апелянтом і не оспорюється(ст. 365 КПК України), так і за вчинення трьох епізодів крадіжок чужого майна при вказаних у вироку обставинах і наслідках для майна цих потерпілих.

Висновки суду з цього питання, а також юридична оцінка (кваліфікація) таких дій винного за ч. З ст. 185 КК України за ознаками «повторності» та «(проникнення у житло, інше приміщення» підтверджуються всією сукупністю зібраних по справі, досліджених судом і викладених ним у вироку поепізодно доказах. Включаючи показання самого засудженого(обвинуваченого)  ОСОБА_1 на досудовому слідстві (а. с. 176-179, 225-227) і в судовому засідання(прот. с\з - а. с. 253 зв., 254-254 зв., 257зв.-258) про повне визнання ним своєї вини в цьому, в яких він достатньо детально і послідовно розказував про обставини скоєння крадіжок, про розмір викрадень, шкоду від яких він обіцяв якнайшвидше відшкодувати потерпілим.

Його покази повністю співпадають з показами потерпілих, даними протоколів огляду місця подій, відтворень за участі ОСОБА_1 обстановки і обставин зазначених крадіжок(а. с 51-55, 89-96, 137-143). З показів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - батьків та співмешканки засудженого, вбачається, що частину крадених речей останній приносив додому, пригощав продуктами харчування своїх близьких, признавався в скоєнні крадіжок(а. с 76, 128, 129). Частина викраденого у ОСОБА_3  майна була добровільно видана матір'ю  ОСОБА_1, оглянута і приєднана до справи в якості речових доказів(а. с 97, 98).

У колегії немає сумнівів в достовірності цих доказів та їх легітимності. Ознайомившись з протоколом судового засідання засуджений погодився з таким його змістом. Ніяких заяв щодо порушень закону при збирання та закріпленні доказів у справі, будь-яких сторонніх впливів на нього особисто - ОСОБА_1 не робив і колегія суддів таких не вбачає.

Тому вона критично ставиться до суперечливих, неконкретних і бездоказових, тобто голослівних, теперішніх тверджень апелянта про свою непричетність до всіх трьох епізодів зазначених крадіжок, про введення його в оману працівниками міліції, яким він, ідучи на шосту свою судимість, нібито повірив в обіцянки залишення його судом на волі. Вони є абсолютно нелогічними, спростовуються наявними у справі доказами, явно кон'юнктурними, до яких ОСОБА_1 став вдаватися тільки вже на стадії оскарження вироку про своє засудження до реальної міри покарання. Колегія вважає таку позицію апелянта своєрідним засобом захисту і бажанням будь за що внести сумніви щодо законності вироку суду про своє засудження, уникнути чи суттєво зменшити відповідальність за скоєне.

На своєму виправданні за ч. З ст. 185 КК України апелянт не наполягає, вимоги про дослідування є нечіткими і неконкретними(ст. 365 КПК) і по суті своїй - ще й безпідставними та надуманими, що викриває дійсні наміри засудженого на цій стадії провадження у його кримінальній справі і підтверджує правильність судового рішення щодо нього.

Нещирість, відсутність каяття, висока ступінь рецидиву злочинів, в тому числі в період не погашеної і не знятої попередньої судимості вказує на схильність   ОСОБА_1   до протиправної поведінки та підвищену криміногенність його, як особи. На це, цілком слушно, вказує у своєму зверненні до суду і прокурор. Місцевий суд, засуджуючи ОСОБА_1, через проявлену гуманність і полегкість вважав за можливе призначити йому мінімальне за розміром покарання за кожною" статтею закону, а за сукупністю злочинів застосувати принцип не складання, а поглинення менш суворого покарання більні суворим. За відсутності відповідного реагування з боку потерпілих чи прокурора колегія суддів змушена з цим погодитись(ст. 365 КПК України).

Разом з тим, при призначенні покарання винному суд неправильно застосував кримінальний закон і, як наслідок цього (ст. 371 КПК), вирок суду підлягає зміні в бік пом'якшення покарання   ОСОБА_1  (ст. 372 КПК).

Як встановлено по даній справі,   ОСОБА_1 винен у злочинах, вчинених ним як до постановления місцевим судом попереднього вироку щодо нього від 27.12.2005 р.(а. с 183-185), так і після нього. Тому покарання за останнім за часом вироком повинно призначатися за досить не простою схемою, як це зробив суд першої інстанції, a із застосуванням положень як ст. 70 КК, так і ст. 71 КК України(розд. 6 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання»).

Тому помилково збиті судом всі в одну групу епізоди злочинної діяльності  ОСОБА_1  із подальшим призначенням покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України -спочатку розмежовуються у часі, виходячи із дати їх вчинення, і покарання призначається за першими двома епізодами крадіжок від 3.12.2005 р. та від 23.12.2005 р., які вчинені  ОСОБА_1  до постановлення першого вироку, за ч. З ст. 185 КК України і правилами ст. 65 КК України у вигляді трьох років позбавлення його волі.

Після цього, за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення його слід об'єднати з покаранням за попереднім вироком Шполянського райсуду від 27.12.2005 року у вигляді двох років обмеження волі з випробуванням, що є не відбутим, отримавши в результаті - три роки позбавлення волі.

Потім, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, і використовуючи застосований судом принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначається покарання за вчинені ОСОБА_1 злочини після постановлення першого вироку. Тобто за третій епізод крадіжки від 16.01.06 р. та незаконні дії з холодною зброєю, за ст. ст. 263 ч. 2 КК та ст. 185 ч. З КК, у вигляді, відповідно один рік і три роки позбавлення волі, а остаточно - 3(три) роки позбавлення його волі.

Кінцеве покарання  ОСОБА_1  визначається за сукупністю вироків, на підставі ст. 71 КК України. Використовуючи застосований судом принцип часткового приєднання покарання за попереднім вироком, до покарання у вигляді трьох років позбавлення волі слід приєднати один рік позбавлення волі в якості невідбутої частини покарання за попереднім вироком і визначити винному таким чином до відбування - чотири роки позбавлення його волі.

Виправлення  ОСОБА_1, для якого це вже шоста судимість, і не повторення ним нових злочинів можливе тільки в умовах ізоляції його від суспільства в межах не досить тривалого, але реального для відбування встановленого цією ухвалою строку.

Тільки у такому випадку вирок про засудження  ОСОБА_1  буде повністю відповідати вимогам закону, як хоче того скаржник, а правильне рішення - прийнятим без скасування рішення нижчестоящого суду, а тільки через його зміну.   Виходячи з наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366 ч. 1, 371-372, 373 ч. 1, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого  ОСОБА_1  частково задовольнити.

Вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 8 червня 2006 року відносно ОСОБА_1 - змінити.

Виправляючи порушення кримінального закону, вважати ОСОБА_1 засудженим:  За вчинення злочинів, передбачених ч. З ст. 185 КК України, - до 3-х років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, об'єднати це покарання і покарання за вироком Шполянського райсуду від 27.12.2005 року у вигляді двох років обмеження волі, визначивши три роки позбавлення волі.

За вчинення злочинів, передбачених:

ч. 2 ст. 263 КК України - до одного року позбавлення волі;

ч. З ст. 185 КК України - до трьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 - три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до цього покарання приєднати частково покарання, визначене за правилами ч. 4 ст. 70 - КК України у вигляді одного року позбавлення волі і остаточно визначити ОСОБА_1 - чотири роки позбавлення його волі реально.

В решті вирок суду про засудження ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.