Справа №2-2110-1/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

10 липня 2007 року   Святошинський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді                    Миколаєць І.Ю.

при секретарі                             Співаков І.І.

за участю

позивачки                                 ОСОБА_1

відповідача                                ОСОБА_2

розглянувши у   попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про розірвання

шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом у якому просить шлюб,  зареєстрований 22.12.1990 року відділом запису актів громадянського стану Жовтневого районного виконавчого комітету у м. Києві (актовий запис № 1285) із ОСОБА_2  розірвати,  посилаючись на фактично окреме проживання,  відсутність спільного господарства. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала,  просить шлюб між нею та відповідачем розірвати. Витрати,  пов"язані із отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу просить покласти на неї.

Відповідач позов визнав. Пояснив,  що дійсно з позивачкою вони на протязі п"яти років проживають окремо,  шлюбні стосунки не підтримуються,  спільне господарство не ведеться. Заперечує можливість примирення з позивачкою і просить шлюб розірвати. На даний час спору про майно немає. Угода про місце проживання,  участь у забезпеченні умов життя та утримання доньки,  а також умови здійснення прав на виховання дитини досягнута. Спору щодо майна,  що є спільною сумісною власністю немає.

Виходячи з наведеного суд вважає,  що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4  ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку,  встановленому  ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 с 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд,  за наявності для того законних підстав,  ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином,  у судовому засіданні встановлено,  що ОСОБА_1  та ОСОБА_2  перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22.12.1990 року. Від цього шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

Оскільки сторони шлюбних стосунків не підтримують на протязі п"яти років,  спільного господарства не ведуть,  проживають окремо і не мають спільного бюджету,  а також те,  що подальше спільне життя суперечить інтересам сторін,  суд вважає,  що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до  ст. ПО Сімейного Кодексу України   позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Відповідно до  ст.  112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу,  якщо буде встановлено,  що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,  інтересам їхніх дітей,  що мають істотне значення.

За таких обставин суд дійшов висновку,  що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки.

На підставі викладеного та керуючись  ст.  ст. 110-112 Сімейного Кодексу України,   ст.  ст. 10, 57, 60,  130,  174,  209,  213-215,  218,  292,  294 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1,  зареєстрований 22.12.1990 року відділом запису актів громадянського стану Жовтневого районного виконавчого комітету у м. Києві (актовий запис № 1285) розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1  17, 00 грн. на користь держави,  ОСОБА_2  від витрат звільнити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційному суді м. Києва через районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.