Справа №2-1779-1/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2007 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого Морозова М. О. при секретарі Костюк Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання у володіння та користування квартири в натурі,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання у володіння і користування ізольовану кімнату площею 15 кв.м, в користування відповідачу виділити ізольовану кімнату площею 12, 4 кв.м в квартирі АДРЕСА_1, кухню, коридор, ванну і вбиральню залишити у їх спільному користуванні, посилаючись на те, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 25.04.1999 р. до 7.02.2007 р. Під час шлюбу ними спільно була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка складається із двох ізольованих кімнат житловою площею 12, 4 кв.м і 15 кв.м, кухні, коридору, ванної кімнати і вбиральні. В даній квартирі вони проживають, але відповідач відмовляється добровільно визначити порядок користування спірною квартирою.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали, уточнивши їх та просять визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та надати їй, її неповнолітньому сину ОСОБА_3 у володіння та користування ізольовану кімнату житловою площею 15, 4 кв.м, а відповідачеві-ізольовану кімнату житловою площею 12 кв м, кухню, коридор, ванну кімнату і вбиральню залишити у їхньому загальному користуванні, мотивуючи тим, що у придбання квартири були вкладені в рівних частках грошові кошти сторін по справі, з нею, позивачкою по справі, в квартирі зареєстрований та проживає її неповнолітній син ОСОБА_3, 1999 р. народження.
Відповідач позов визнав частково, пояснивши, що спірна квартира була придбана за його кошти, які він отримав від продажу квартири АДРЕСА_2, яку в свою чергу одержав в дар від свого батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Договори купівлі-продажу квартири робились в один і той же день одночасно. ОСОБА_1. права власності на 1/2 частину квартири не має, однак він не заперечує проти її проживання разом з малолітньою дитиною в квартирі, з користуванням квартирою по варіанту, вказаному позивачкою. Представник відповідача визнав частково позовні вимоги з тих же підстав, що і його довіритель.
Суд, вислухавши пояснення сторін, представників сторін, з'ясувавши обставини справи, вислухавши показання свідків, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 25.04.1999 р. по 13.03.2007 р. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 Спірним жилим приміщенням є двокімнатна квартира НОМЕР_1 загальною площею 52, 60 кв.м, жилою площею 27, 40 кв.м. , що знаходиться в будинку АДРЕСА_1. 3.12.2004 р. між ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального
округу ОСОБА_7., згідно з яким ОСОБА_5., ОСОБА_6. продали ОСОБА_2 у власність належну їм на праві приватної власності квартиру, а останній її купив. В спірній квартирі зареєстровані сторони по справі та їх малолітній син ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4-7, 13, 34, 51, 58-60).
Згідно ст. 60 СК України майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.
Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Згідно ст. 66 СК України подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності. Згідно ст. 68 СК України розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. Згідно ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно СТ. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Як встановлено в судовому засіданні, спірна квартира перейшла у приватну власність відповідачу по договору купівлі-продажу від 3.12.2004 р. за 217555 грн., особисті кошти на яку в розмірі 179350 грн. були витрачені ним від продажу в цей же день 3.12.2004 р. однокімнатної квартири АДРЕСА_2. В свою чергу ця квартира йому належала по договору дарування від 13.01.1996 р. від свого батька ОСОБА_4 (а.с. 14, 21-30).
При вказаних обставинах спірна квартира придбана в основному за кошти, які належали ОСОБА_2, які складають більш ніж 50 процентів від вартості спірної квартири. На праві спільної сумісної власності колишньому подружжю буде належати інші 14, 8 частин квартири, яка складає у грошову виразі (217555 грн-179350 грн.)=38205 грн. (32205 грн.х100:217555 грн.=14, 8). Особиста частка відповідача у власності на квартиру складає (100-14, 8)=85, 2 %. Тому, всю спірну квартиру не можна вважати такою, що нажита за спільні кошти подружжям за час шлюбу.
Підтвердженням того, що сторони по справі брали в борг недостаючу суму грошей для купівлі спірної квартири після продажу однокімнатної квартири, яка належала відповідачу по справі на праві приватної власності, є показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, заявлених з боку позивачки по справі, які підтвердили, що надавали гроші позивачці по справі на придбання спірної квартири, т.я. не хватало повної суми на її оплату. Копія розписки ОСОБА_1 від 20.10.2004 р. підтверджує показання свідка ОСОБА_8. (а.с. 35). Свідок ОСОБА_11 показав про надання в борг відповідачу по справі грошової суми на придбання ним квартири через недостатність у ОСОБА_2 всієї суми на її придбання.
Заперечення ОСОБА_2 на безпідставність вимог позивачки про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартиру як спільне сумісне майно підтверджується: копією договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 3.12.2004 p., копією договору дарування квартири АДРЕСА_2 від 13.01.1996 р.
Суд критично оцінює посилання ОСОБА_1, її представника щодо спільної сумісної власності подружжя на спірну квартиру лише з мотивів придбання її в період шлюбу, з вищевказаних підстав не може визнаватись як необхідною і достатньою умовою визнавати таку квартиру спільною сумісною власністю сторін по справі, й вони не ґрунтуються на законі та досліджених судом доказах
ОСОБА_1 в судовому засіданні фактично не заперечувала, що на покупку спірної квартири пішли особисті гроші ОСОБА_2 від продажу його однокімнатної квартири, яка дісталась йому по договору дарування від свого батька
Відповідно суд не може задовольнити і позовні вимоги ОСОБА_1 в частині надання їй у володіння ізольовану кімнату житловою площею 15, 4 кв.м. Крім того, в силу вимог діючого цивільного та житлового законодавства України дана кімната, яка є часткою майна у вигляді квартири, при даних обставинах справи не може бути передана у володіння (власність).
Обговорюючи питання про встановлення порядку користування спірною квартирою між сторонами по справі, суд приймає до уваги, що сторонам по справі на праві спільної сумісної власності, набутої під час шлюбу, належить 14, 8 % спірної квартири, позивачка зареєстрована і проживає в спірній квартирі як колишня дружина ОСОБА_2, разом з малолітньою дитиною, відповідач також зареєстрований та проживає в спірній квартирі, та проти встановлення порядку користування квартирою відповідач заперечень не має. Між сторонами по справі склався певний порядок користування квартирою, займані ними кімнати є ізольовані. Встановлення порядку користування квартирою не є порушенням права власності на житло, а способом реалізації права власності з усуненням спірних питань.
Таким чином, у суду немає підстав задовольняти позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину спірної квартири, в той же час є законні підстави встановити порядок користування спірною квартирою між сторонами по справі.
В силу вимог ст. 88 ЦПК України не можуть стягуватися на користь позивачки судові витрати по справі, бо позовні вимоги в частині майнового спору не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 369 ЦК України, ст. ст. 57, 60, 66, 68 СК України, ст. ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд
вирішив.
Позов задовольнити частково. Встановити порядок користування квартирою НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, виділивши у користування: ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, окрему ізольовану кімнату жилою площею 15, 4 кв.м, ОСОБА_2- окрему ізольовану кімнату жилою площею 12 кв.м, місця загального користування: кухню, коридор, ванну кімнату, вбиральню залишити в спільному користуванні сторін та їх неповнолітнього сина ОСОБА_3
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.