Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-656 2006 р. Головуючий в суді 1 інстанції
Категорія ст. 391 РЕБРИНА К.Г.
КК України Доповідач в апеляційній інстанції
КЕКУХ В.Ф.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ДЕМИДЕНКА А.І.
суддів КЕКУХ В.Ф., КОЛОДНИЦЬКОГО Е.Й.
з участю прокурора КРУГЛЯК Н.М.
засудженого ОСОБА_1
адвоката ОСОБА_2
розглянувши кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 на вирок Уманського міськрайонного суду від 17 травня 2006 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий 3 рази, -
засуджений за ст. 391 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання йому приєднано не відбуту частину покарання у вигляді 2 місяців 1 дня позбавлення волі за вироком цього ж суду від 3.03.2004 р. і визначено остаточне покарання - 2 роки 2 місяці 1 день позбавлення волі.
Згідно вироку ОСОБА_1 засуджений за злісну непокору законним вимогам адміністрації виправної установи.
Він, будучи 3.03.2004 р. засудженим Уманським міським судом за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 роки 4 місяці позбавлення волі та відбуваючи покарання у виправній колонії АДРЕСА_1, на шлях виправлення не став і знову вчинив новий злочин, який виразився в неодноразовому грубому порушенні п. п. 28, 29 «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань,'затверджених за № 275 від 25.12.2003 р. та ст. 188 Кримінально-виконавчого Кодексу України, зокрема, непокори законним вимогам адміністрації установи з метою ухилення від виконання встановлених обов'язків та здобуття авторитету серед засуджених негативної спрямованості, за що обгрунтовано притягувався до дисциплінарної відповідальності.
16.07.2005 р. ОСОБА_1 постановою начальника установи був переведений в приміщення камерного типу, після чого продовжував порушувати режим відбування покарання. Знаходячись в приміщенні камерного типу та в камері ДІЗО, ОСОБА_1 9.09, 16.09, 19.09, 3.10, 27.10, 26.10, 27.10.2005 року злісно не виконував законних вимог ст. лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_19, за що неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності. В апеляціях: захисник ОСОБА_3 посилається на неповноту, однобокість судового слідства, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, некритичність сприйняття показань свідків - працівників ВК НОМЕР_1 та засуджених цієї колонії. Вказує, що в справі не допитані всі свідки та не витребувані необхідні документи з ВК НОМЕР_1. Він просить скасувати вирок і спрямувати справу на новий судовий розгляд;
- засуджений ОСОБА_1 зазначає про незаконність вироку т. я. суд: не встановив його стану здоров'я в період інкримінованих йому діянь; не перевірив законність його утримання в ПКТ та камері ДІЗО; не усунув протиріч в показаннях свідків; не завбачив упередженості в діях працівників колонії.
Він просить скасувати вирок суду, закрити справу щодо нього за ст. 391 КК України і врахувати, що термін покарання 28.03.2006 р. вже вибіг.
В запереченні на апеляцію державний обвинувач Свернюк В.А., вважаючи вирок суду законним і обгрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляції - без задоволення.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, засудженого, який підтримав обидві апеляції, захисника ОСОБА_2, перевіривши справу та обміркувавши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до слідуючого
Висновок суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні злісної непокори законним вимогам адміністрації виправної установи грунтується на достатній кількості зібраних органом досудового слідства доказів, які ретельно перевірялись в судовому засіданні і отримали відповідну правову оцінку.
Ці докази є легітимними і допустимими, вони обгрунтовано покладені в основу вироку.
Показання допитаних судом 1 інстанції свідків, зокрема, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 в цілому викривають ОСОБА_1 у вчиненні неправомірних дій, а саме: нереагування на вимоги адміністрації, зухвала, агресивна поведінка, відмова в прибиранні приміщень та виході на роботу, нецензурщина, приниження гідності працівника установи ОСОБА_19, відмова від чергування згідно графіка тощо.
Ці показання стверджуються і письмовими доказами, що маються в справі, зокрема, рапортами посадових осіб про непокору ОСОБА_1 та інші негативні дії, постановами про накладення на нього дисциплінарних стягнень та поміщення в приміщення камерного типу і камеру ДІЗО.
З довідки про виконання норм виробітку вбачається, що ОСОБА_1 в час відбування покарання лише в серпні, жовтні та листопаді 2004 року виконував норми виробітку(а. с 20 т. Інші наведені у вироку письмові дані, які є доказами по справі, також носять викривальний характер.
Посилання в апеляціях обох апелянтів містять в собі суб'єктивний підхід в оцінці дій суду та судового рішення, спрямовані на намагання уникнути відповідальності засудженим.
Вказівка ОСОБА_1 на його хворобу при знаходженні в ПКТ та камері ДІЗО є голослівною.
Свідок ОСОБА_12 ствердила, що скарг від ОСОБА_1 про неналежне здоров'я не поступало. Вона як лікар лише видалила йому хворий зуб.
Довідка Уманської міської лікарні свідчить про те, що після березня 2000 р. ОСОБА_1 в даній установі не лікувався, жодне із захворювань, що лікувалось раніше вказаної дати, не є тяжким.
Посилання апелянтів на упередженість дій по відношенню до ОСОБА_1 з боку працівників ВК-92 та неправдивість показань їх як свідків також є надуманим, будь-якими даними з цього приводу воно не підтверджено.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані правильно.
Призначаючи покарання, суд врахував вимоги ст. 65 КК України, особу ОСОБА_1, яка є асоціальною та обставини, що обтяжують покарання - рецидив злочинів. Обране покарання у вигляді позбавлення волі є розмірним вчиненому злочинному діянню.
Якихось підстав для скасування вироку суду 1 інстанції чи закриття справи колегія судців не знаходить, а вирок суду щодо ОСОБА_1 вважає законним і обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 362-366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Уманського міськрайонного суду від 17.05. 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду В.Ф. Кекух