ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2011 р.  Справа № 2а/0470/5991/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.  

розглянувши у письмовому провадженні  у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Упраління пенсійного фонду України в Довгинцивському районі м. Кривого Рогу до фізичної особи- підприємця ОСОБА_2  про  стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року заявник на виконання своїх владних повноважень в інтересах позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 1 702 грн. 80 коп. В обґрунтування позову зазначив, що відповідач порушує норми Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», внаслідок чого виникла прострочена заборгованість зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, тобто недоїмка на загальну суму 1 702 грн. 80 коп., яка станом на 01 травня 2011 року не сплачена, яку заявник просив суд стягнути з відповідача на його користь постановою суду.  

Від представника заявника та позивача до суду надійшло клопотання, в якому позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просив подальший розгляд справи проводити без їх участі.

16 червня 2011 року відповідач отримав судову повістку, що підтверджується поштовим повідомленим, долученим до матеріалів справи (повідомлення про вручення поштового відправлення №98232023). Відповідач протягом десяти днів не наддав до суду заперечень проти позову та позов не визнав. Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, відповідно до вимог ч.4 ст.33 та ч.8 ст.35 та ч.6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Прокурор звернувся до адміністративного суду в порядку статті 60 КАС України. Із посиланням на статтю 121 Конституції України зазначав, що на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають, у чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних, або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

Згідно статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, участь у розгляді судами справ.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є платником страхових внесків (страхувальником)  на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зареєстрован в Управлінні Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Частиною 6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць.

Згідно з п.5.1 ст.5 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» затвердженою Постановою правління ПФУ №21-1 від 19.12.2003 р. підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, проводять щомісячне нарахування страхових внесків на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу).   

Згідно Закону України від 08 липня 2010 року №2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), починаючи з 1 липня 2010 року зобов’язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перераховується Держказначейством на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу. Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, яка множиться на встановлений тариф – 33, 2 відсотки, на 2010 рік мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у липні – вересні – 294, 82 грн., жовтні – листопаді – 301, 12 грн., грудні – 306, 10 грн.

Страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідач в період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року був платником фіксованого податку, частина якого була перерахована Пенсійному фонду у сумі 90, 00 грн., але всупереч вимогам закону від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідач не здійснював доплату до мінімального страхового внеску в результаті чого по його особовому рахунку утворилася заборгованість у сумі 1 702, 80 грн.

Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2. протягом березня 2011 року пред’являлась вимога про сплату боргу №86у від 18 березня 2011 року на суму 854, 46 грн. та вимога про сплату боргу №87 від 18 березня 2011 року на суму 878, 34 грн., які було узгоджено підприємцем, однак кошти на розрахунковий рахунок ПФУ в Довгинцівському районі не надійшли.  

Внаслідок чого, в порушення норм законодавства відповідачем своєчасно не здійснені обов’язкові платежі до Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу, що в свою чергу призвело до виникнення заборгованості.

Частиною 2 ст.106 вищезазначеного Закону встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків. При цьому ч.12 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

В силу ст.23 даного Закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

В силу ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

Таким чином, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування року в сумі 1 702, 80 грн., оскільки доказів добровільного погашення заборгованості відповідачем не надано.  

 Керуючись  ч.6 ст. 126, ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу заборгованість в сумі 1 702, 80 грн. (одна тисяча сімсот дві гривні 80 коп.).  

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.  

Суддя                       

І.О. Лозицька