Справа № 22 - 4549 Головуючий у суді
2006р. першоі інстанціі
Жуковський О.Г.
Суддя-доповідач Ісаєва Н.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«23» серпня2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Одеської області у складі:
головуючого-судді Косогор Г.О.
суддів ІсаєвоїН.В.,Ткачук О.О.
при секретарі Зелинському О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні, у місті Одесі, цивільну справу за апеляційною
скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 12 травня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування
недійсним,-
встановила :
2 листопада 2005 року до суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1,своєму онуку, про визнання договору дарування недійсним,посйлаючись на те,що 22 березня 2002 року між ними було заключено договір дарування за яким вона подарувала йому належні їй 4!9 частки будинку по АДРЕСА_1 .Вважає, що договір слід визнати недійсним.оскільки її було введено в оману запевнивши.що з нею заключається договір довічного утримання.
Відповідач позов не визнав.пояснивши.що договір було оформлено належним чином за ініціативою самої позивачки і що звернення до суду є по суті вимогою його родичів.
Рішенням суду позов було задоволено.
На рішення суду відповідач приніс апеляційну скаргу,в якій просить рішення скасувати,посилаючись на порушення судом норм права,постановити нове рішення яким у позові відмовити.
Вивчивши м атеріали справи,заслухавши суддю-доповідача,доводи апеляційної скарги,перевіривши законність і обгрунтованість рішення,в межах позивних вимог і доводів апеляційної скарги,судова колегія вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов,районний суд виходив з того,що позивачка була введена в оману щодо обставин,які мають істотне значення.
Однак погодитись з таким висновком суду не можна,оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи,суд неправильно застосував норми матеріального закону.
Судова колегія вважає,що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи,тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.3і4 ст.309ЦПК України,рішення суду першої інстанції скасовує,ухвалює нове рішення із наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
22 березня2002 року між сторонами було укладено договір дарування за яким позивачка подарувала відповідачу належні їй 4\9частки житлового будинку по АДРЕСА_1 і який було посвідчено державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори.(а.с.37)
Згідно ст.243ЦК України в редакції 1963 року,який діяв на момент укладання договору,за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.Договор дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому,що підтверджено реєстрацією нерухомого майна МБТІ і РОН 22 квітня2002 року на ім"я відповідача.
Цивільний Кодекс України редакції 2003 року набрав чинності з 1 січня 2004 року. Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень,щодо цивільних відносин,які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України,положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов"язків,що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідност.204 ЦК України правочин є правомірним.якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідност.229 ЦК України якщо особа.яка вчинила правочин,помилилася щодо обставин, які мають істотне значення,такий правочин може бути визнаний судом недійсним.Згідно ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисне ввела другу сторону в оману щодо обставин.які мають істотне значення(ч.1 ст.229 ЦКУ),такий правочин визнається судом недійсним.Обман має місце,якщо сторона заперечує наявність обставин.які можуть перешкодити вчиненню правочину,або якщо вона замовчує їх існування.
Не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про те,що мав місце обман при посвідченні договору дарування.Позивачка у своїй позовній заяві вказує.що вона підписала договір не прочитавши його,у своїй заяві на а.с. 10 вказує,що вона його підписала під загрозою її здоров"ю .Обставин,які б заважали позивачці ознайомитись з текстом договору судом не вастановлено.її правоздатність на час підписання договору ніхто не оспорює.Судова колегія приходить до висновку про те.,що сторонами була укладена саме та угода.яку вони мали на увазі-договір дарування.
Згідно ст.60ЦПК України,кожнасторона повинна довести ті обставини.на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Докази подаються сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі.Доказування не може грунтуватися на припущеннях.Тому судова колегія не може погодитись з висновком суду щодо введення позивачки в оману тільки на тій підставі.що вона є людиною похилого віку.
Ця обставина також не може бути підставою для поновлення строку позовної давності.
Згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ(ред1963 року)правила ЦКУ про позовну давність застосовуються до позовів,строк пред"явлення яких,встановлений законодавством.що діяло раніше.не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється
тривалістю у три роки Згідно ч.3і4 ст267 ЦК України позовна давність застосовується
судом лише за заявою сторони у спорі.зробленою до винесення ним рішення.Сплив
позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі,є підставою для
відмови у позові-Відповідач заявляв про сплив строку позовної давності(а.с18)Ніяких
поважних причині яких можна було б зробити висновок про поновлення строку
позивачкою не надано.
Таким чином,.позивачка не довела свого позову.що є її обов'язком відповідно до
засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.а також пропустила строк позовної
давності,що є підставами для відмови у позові.
Керуючись ст.ст.303,304,307ч.1п.2.309ч.1п.3,4,313,314ч.2,316,319 ЦПК
України.судова колегія
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 12 травня 2006 року скасувати.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду Укараїни на протязі двох місяців.