Справа 22-4127

2006 рік                                                                               Головуючий у суді першої інстанції

ЗагороднюкВ.І. Суддя-доповідач Ісаєва Н.В.

УХВАЛ А

16 серпня2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суда

Одесьвкої області у складі:

головуючого судді Косогор Г.О.

суддів: Ісаєвої Н.В.,Ткачук О.О.

при секретарі Зелинському О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суда міста Одеси від 17 лютого 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

Встановила:

18 листопада 2002 року до суду звернувся ОСОБА_2. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 133000 гривень,посилаючись на те,що у 2001 році останній позичив у нього вказану суму грошей,яку забов"язався повернути до 15 серпня 2001 року,однак свого забов"язання не виконує,тому просив суд вінести рішення про стягнення боргу.

Рішенням суду від 3 січня 2003 року позов було задоволено. 10 липня 2003 року ухвалою апеляційного суду Одеської області рішення було скасовано і справа направлена на  новий розгляд.

Відповідач позов не визнав,пояснизши,що розписку він писав,але грошей не отримував.

17 лютого 2006 року рішенням районного суду позов було задоволено частково-стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 126250 гривень і судовий збір 133 грн.,а також на користь держави 1130 гривень судового збору.

На рішення суду ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу в який просить рішення скасувати,посилаючись на порушення судом норм права, постановити нове рішення,яким у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи.заслухавши суддю доповідача.доводи апеляційної скарги,перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах позивних вимог і доводів апеляційної скарги.судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.       

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.   

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір.судова колегія вважає,що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі,надані сторонами докази,правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон,який їх регулює.

Судом встановлено,що 5 лютого 2001 року відповідач отримав від позивача суму грошей еквівалентну 25 000 доларів ЗША,яку забов"язався повернути до 15 серпня 2001 року йому або його нащадкам і в підтвердження цього написав розписку-а.с.6.

Згідно ст. 1046 ЦК України,за договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні(позичальникові)грошові кошти обо інші речі,визначені родовими ознаками.а позичальник забов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.Договір позики є укладенним з моменту передання грошей або інших речей,визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ,який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ч.1 ЦК України позичальник забгов"язаний повернути позикодавцеві позику(грошові кошти)у строк та порядку,що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ч.1 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики,він забов"язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625ЦКУ,яка ч.1 зумовлює,що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового забов"язання.

Висновок суду щодо заключення між сторонами договору позики є правильним і суд першої інстанції правильно виніс рішення про стягнення грошей з відповідача.

Посилання апелянта на те,що він гроші не отримував спростовується його розпискою.Згідно ст. 1051 позичальник має право оспорити догговір позики на тій підставі,що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця.Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі.рішення суду не може грунтуватися;на свідченнях свідків для підтвердження того,що гроші або речі    насправді не були одержані. Це положення не застосовується до випадків,коли договір був укладений під впливом обману насильства,зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.Оскільки таких підстав для визволення відповідача від відповідальності виконати забов"язання,судом не встановлено, то рішення про стягнення з відповідача суми коштів еквівалентної 25000 долларів ЗША.,є правильним.

Доводи апелянта про скасування рішення   не впливають на законність

. рішення. Не може бути підставою для скасування рішення те.що суд своєчасно не

запропонував позивачу сплатити мито у повному обсязі.

    Керуючись ст,ст.303.304,307ч.1п1,Зо8,313,314ч.1п.1,315.319ЦПК

України,судова колегія,

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення,але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Сулду України на протязі двох місяців.