Справа № 1-22 2007 p.

ВИРОК

 ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

Заліщицький                             районний             суд            Тернопільської                області

11 квітня 2007 року в складі: головуючого суду     Дудяка С. В.

при секретарі                               Богдану В.М.

з участю прокурора Лазенги О.М.

підсудного                                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця с. Вигода Заліщицького,  жителя с. Касперівці Заліщицького району,  із базовою вищою освітою,  українця,  громадянина України,  пенсіонера,  одруженого,  раніше не судженого,  в скоєнні злочину передбаченого  ст. 364 ч.2 КК України

встановив:

ОСОБА_1.,  працюючи директором ТзОВ „Росинка" с. Касперівці Заліщицького району,  будучи службовою особою,  зловживаючи службовим становищем,  діючи з корисливих мотивів,  в березні 2003 року допустив самовільне будівництво стаціонарної кам'яної площадки біля будинку для відпочинку № 21,  який знаходиться на території ТзОВ "Росинка",  внаслідок чого заподіяв природно-заповідному фонду шкоди на суму 9984 гривні.

Винність підсудного ОСОБА_1 знайшла своє повне ствердження в судовому засіданні,  як показами самого підсудного,  який пояснив,  що 22.12.1999 року на аукціоні він,  як фізична особа,  придбав будинок АДРЕСА_1,  восени 2001 року даний будинок він продав ОСОБА_2.,  який спорудив кам'яну площадку біля будинку,  в чому він йому не перешкодив,  так і матеріалами кримінальної справи,  а саме: протоколом огляду бетонної площадки,  побудованої біля будинку для відпочинку № 21,  що на території ТзОВ "Росинка" а.с. 98-100.

А,  тому,  виходячи із встановленого в судовому засіданні,  суд вважає,  що дії підсудного ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за  ст. 364 ч.2 КК України так,  як він,  будучи службовою особою,  зловживаючи службовим становищем,  умисно з корисливих мотивів,  заподіяв тяжких наслідків,  так як природно-заповідному фонду заподіяно шкоду на суму 9984 гривні.

Призначаючи міру покарання підсудному ОСОБА_1,  суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину,  а саме: те,  що скоєний злочин є тяжким,  особу підсудного,  а саме: те,  що він вперше притягується до кримінальної відповідальності,  позитивно характеризується по місцю проживання,  те,  що він пенсійного віку і на його утриманні мати похилого віку.

Обставини,  які пом'якшують покарання підсудному,  суд враховує,  його щире каяття,  активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин,  які обтяжують покарання підсудному,  суд не вбачає. А,  тому,  приходить до переконання,  що міру покарання підсудному слід призначити за  ст. 364 ч.2 КК України із застосуванням  ст. 69 КК України більш м'яку,  ніж передбачає санкція  ст. 364 ч.2 КК України,  а саме у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 600 гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Керуючись  ст.  ст.  323, 324 КПК України суд

засудив:

ОСОБА_1визнати винним у вчиненні злочину передбаченого  ст. 364 ч.2 КК України та призначити йому за даною статтею покарання із застосуванням  ст. 69 КК України у вигляді 600 (шістсот) гривень штрафу в дохід держави без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1обрати у вигляді підписки про невиїзд із постійного місця проживання.

На вирок може бути подано апеляцію протягом 15 діб в апеляційний суд Тернопільської області через Заліщицький районний суд.