Справа № 22 -4723                                                                                             Головуючий у суді

2006р.                                                                                                          першоі інстанції

Андрухів В.В

Суддя-доповідач Ісаєва Н.В.

Рішення Іменем      України

30 серпня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду

Одеської області у складі:

головуючого -судді Косогор Г.О.

суддів: Ісаєвої Н.В.,Ткачук О.О.

при секретарі Зелинському О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Одесі, цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства „Моноліт" нарішення Приморського районного суду міта Одеси від 26 травня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Моноліт" про поновлення на роботі ,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відшкодування моральної шкоди-,

встановила:

3 серпняі 2005 року до суду звернувся позивач з позовом до ваідповідача про поновлення на роботі,стягнення заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди у розмірі 50000 гривень.Свої вимоги обґрунтовував тим,що у відповідача він працював інженером ПТО,що під тиском адміністрації він написав заяву про звільнення за власним бажанням з 24 лютого 2005 року.а його було звільнено з 23 лютого 2005 року.що у зв"язку з цим у нього погіршився стан здоров"я,що спричинило моральні страждання і було перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Представник відповідача позов не визнав,вказавши що у трудовій книжці позивача була допущена помилка,від виправлення якої позивач відмовляється.

Рішенням суду позов задоволено частково.Поновлено ОСОБА_1на роботі на

посаді інженера ПТО,стягнуто з ПП"Моноліт" на його користь середній заработок за час вимушеного прогулу 5880 гривень і відшкодування моральної шкоди 5000 гривень;судовий збір на користь держави 108 гривень і 30 гривень за інформаційно-технічне забезпечення.

На рішення суду представник відповідача приніс апеляційну скаргу,в який просить рішення суду скасувати .посилаючись на порушення судом норм права ,постановити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріли справи,заслухавши суддю-доповаідача,доводи апеляційної скарги та заперечення на неї,перевіривши законність і обгрунтованість рішення,в межах позивних вимог і доводів апеляційної скарги,судова колегія вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того,що позивач не відробив належні два тижні при звільненні за особистим бажанням і що написання їм зяви було обумовлено тиском з боку адміністрації.

Проте з таким висновком суду погодитись не можнадак як вони не відповідають обставинам справи,суд неправильно застосував норми матеріального права.

Судова колегія вважає,що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справидому суд апеляційної інстанції на підставі п.3,4ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує,ухвалює нове рішення із наступних підстав.

У судовому засіданні встановленого 1 червня 2004 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду інженера ПТО,а 23 лютого2005 року звільнено з цієї посади за його власним бажанням-заява на а.с.4;копія наказу про звільнення на а.с. 17.

Згідно ст.38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір,укладений на невизначений строк,попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.У разі,коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу,власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.Із заяви позивача про звільнення вбачається,що він просив його звільнити з 24 лютого 2005 року,що директором ПП"Моноліт"було видано наказ,яким задоволено прохання ОСОБА_1 і його звільнено з посади з 24 лютого 2005 року.Сам ОСОБА_1 не заперечує тот факт,що з 24 лютого він не виходив на роботу,що підтверджується також табєлєм обліку робочого часу із якого вбачається,що позивач з 24 лютого 2005 року не працював,розрахунком заробітної плати за цей період Заяву про звільнення він не відкликав/трудову книжку отримав 24 лютого 2005 року

Звільнення працівника за його заявою до закінчення двотижневого строку відповідає ст.38 КзпПУ,якщо працівник зазначив дату звільнення у заяві або погодився з нею до проведення останнього.

Посилання позивача на те,що його примусили подати таку заяву нічим не обгрунтовано.Записка, яку він надав(а.с.12) не може служити доказам примусовості,тому як адресована третій особі і із тексту не можна зробити висновок про примусові дії у відношенні до позивача.

Судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те,що позивача було звільнено з 23 лютого 2005 року,тому як сам наказ було видано 23 лютого з зазначенням про звільнення з 24 лютого 2005 року.Суд посилався як на доказ на запис у трудовій книжці.Проте в матеріалах справи є докази того,що при заповненні трудової книжки була допущена помилка,від виправлення якої позивач відмовився. А саме: пояснювальною запискою ОСОБА_2,яка заповнювала трудову книжку, про допущення нею технічної помилки при заповненні, при якому вона замість числа 24 написала 23 листом на ім"я позиваача в якому йому було запропоновано внести виправлення у трудовій книжці

Згідно ст.233 КЗпП України,працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

ОСОБА_1 було звільнено з24 лютого 2005 року,а він звернувся до суду З серпня 2005 року.Із матеріалів справи вбачається.що він був на лікарняному листі з 6 по25 березня 2005 р.і з 26 березня по 5 липня 2005 р.Таким чином,якщо врахувати кількість часу знаходження на лікарняному,то місячний термін звернення до суду позивачем пропущено і підстав для його поновлення не вбачається.

Таким чином ,судова колегія приходить до висновку про відмову у позові за всіма позивними вимогами.

Виходячи з наведеного,керуючись ст.303,304,307ч.1п.2,309ч.п.3,4,313,314ч.2,31,319 ЦПК України,судова колегія

Рішила:

Апеляційну скаргу приватного підприємства „Моноліт" задовольнити.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 травня 2006 року

скасувати.                                                                                               

У позові ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Моноліт" про поновлення на роботі,стягнення заробітної плати і відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення,однак може бути оскаржено до Верховного суду України на протязі двох місяців.