ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.07.11
о 15 год. 00 хв.
каб. № 3Справа №2а-111/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1, довіреність б/н від 24.06.2011;
відповідача –ОСОБА_2, довіреність № 3858/9/10-0 від 20.09.2010, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м.Севастополя;
ОСОБА_2, довіреність № 1722/10/10-017 від 21.06.2011, Державна податкова адміністрація в м.Севастополі;
свідків - ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1, виданий Бродівським РВ УМВС України у Львівській області 17.05.2001;
ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВУМВС України в м.Севастополі 08.12.2006;
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства “Інтермаркетторг”
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя, Державної податкової адміністрації в м.Севастополі
про визнання дій протиправними та скасування податкових рішень про застосування штрафних санкцій,
встановив:
Приватне підприємство “Інтермаркетторг” звернулося до Окружного адміністративного суду міста Севастополя із позовною заявою про визнання дій Державної податкової адміністрації в м.Севастополі щодо проведення перевірки, складанню протоколів про адміністративне правопорушення протиправними, визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя щодо застосування штрафних санкцій у сумі 78,25 грн. та 1700,00 грн. та скасування рішень про застосування штрафних санкцій №№ 0007452330, 0007462330 від 07.12.2010.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог діючого законодавства.
Ухвалою від 31.05.2011 відкрито провадження у адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою від 30.06.2011 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
До початку судового розгляду, керуючись статтею 51 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач звернувся до суду із доповненням підстав заявлених позовних вимог (а.с.94-95).
Відповідно до положень статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право доповнити позовні вимоги в будь-який час до закінчення судового розгляду.
Оскільки доповнення позовних вимог є правом позивача і не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, суд визнав можливим заявлене клопотання задовольнити.
В ході судового розгляду представник позивача на доповнених позовних вимогах наполягав, просив їх задовольнити.
Відповідачі позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у запереченнях та у доповнень до заперечень від 18.07.2011, вважає позов необґрунтованим, оскільки дії та прийняті рішення відповідають нормам діючого законодавства, просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.07.2011 по 18.07.2011.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -
встановив
17.11.2010 працівниками Державної податкової адміністрації у м.Севастополі на підставі направлень на проведення перевірки від 15.11.2010 №1511, №1510 проведено перевірку господарської одиниці –магазину «Продукти», який розташований за адресою: м.Севастополь, вул.Богданова, 22, та належить позивачеві.
Посадові особи Державної податкової адміністрації у м.Севастополі були допущені до проведення перевірки.
В ході перевірки перевіряючими встановлені порушення пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 (далі –Закон № 265) та статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»№ 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі –Закон № 481), про що складений відповідний акт перевірки від 17.11.2010.
Так, зафіксовано невідповідність грошової суми на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній в денному “Х”- звіті реєстратора розрахункових операцій, невідповідність складає 15,65 грн.
На підставі акту перевірки начальником Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя прийнято рішення № 0007452330 від 07.12.2010 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 78,25 грн.
В ході перевірки також встановлений факт порушення позивачем статті 11 Закону № 481, які виразилися у зберіганні алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразку, а саме: на тетрапаках віна «Тамянка», ємк. 1,0 л, що знаходились у приміщенні магазину.
За результатами розгляду матеріалів перевірки, на підставі статті 17 Закону № 481 Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м.Севастополя прийнято рішення № 0007462330 від 07.12.2010 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1700,00 грн.
Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Положеннями статі 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-XII від 04.12.1990, з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 509), чинного на момент проведення перевірки, встановлено, що до завдань органів державної податкової служби, поряд з іншим, відноситься у тому числі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Відповідно до статті 11 Закону № 509 органи державної податкової служби у встановленому законом порядку мають право здійснювати на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності і у громадян, у тому числі громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, які застосовуються при розрахунках за готівку із споживачами.
На підставі статті 15 Закону № 265, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Статтею 16 Закону № 265 передбачено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Також, частина четверта статті 16 Закону № 265 встановлює, що планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Порядок та підстави проведення планових перевірок суб’єктів господарювання, що використовують реєстратори розрахункових операцій визначаються положеннями Закону № 265 та Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України № 355 від 27.05.2008 та проводяться за щомісячними планами органів державної податкової служби.
З матеріалів справи вбачається, що зазначена перевірка була проведена на підставі плану, затвердженого головою Державної податкової адміністрації у м.Севастополі 01.11.2010.
На проведення перевірки були оформлені направлення від 15.11.2010 №№ 1511, 1510, реквізити яких відображені в акті перевірки. Відповідачем в направленнях на перевірку зазначений вид перевірки - планова перевірка, при цьому ці направлення вручені продавцю ОСОБА_3, про що зроблені відмітки у направленнях (а.с. 73,74).
Відповідно до статті 1 Закону № 265 реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону № 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
У відповідності зі статтею 2 Закону № 265 розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків тощо за місцем реалізації товарів (послуг). При цьому місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти.
Статтею 22 Закону № 265 передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
При цьому, факт порушення пункту 13 статті 3 Закону № 265 позивачем не спростований.
Посилання представника позивача на той факт, що невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунку була усунута шляхом внесення коштів як «службове внесення»судом до уваги не приймається, оскільки зазначені недоліки були усунути вже після проведення перевірки.
Крім того, суд зазначає наступне.
До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби), що встановлено статтею 1 Закону № 509.
Згідно пункту 1 статті 8 Закону № 509 на Державну податкову адміністрацію України покладено функції безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язаних із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів; застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Частиною першою та другою статті 9 Закону № 509 встановлено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору. У разі коли зазначені в частині першої цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.
Положеннями статті 111 Закону № 509 передбачені підстави та порядок проведення трьох видів перевірок щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів): планова виїзна (фінансово-господарська діяльність), позапланова виїзна (при наявності визначених обставин, перелік яких є вичерпним), та позапланова, але таких перевірок відповідач не здійснював.
Постановою Кабінету Міністрів України № 940 від 07.08.2001 «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору», яка прийнята на виконання Указу Президента України № 510 від 11.07.2001 «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», у складі Державної податкової адміністрації утворений Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи, у складі державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі - регіональні управління Департаменту з правами юридичної особи та їх територіальні підрозділи.
Пунктом 9 цієї Постанови, Державній податковій адміністрації забезпечити виконання завдань щодо реалізації державної політики у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації, зокрема, здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; здійснення контролю за виробництвом та обігом спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і сировини, додержанням норм втрат та виходу спирту, алкогольних напоїв суб'єктами підприємницької діяльності, які виробляють, імпортують, експортують, зберігають, транспортують та реалізують таку продукцію, а також додержанням стандартів, технічних умов, рецептур, регламентів та технологічних інструкцій на виробництво спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, забезпечення розподілу спирту між споживачами в установленому порядку з оформленням нарядів на одержання та здійснення контролю за його цільовим використанням.
Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо порушення відповідачем строків прийняття рішення про застосування фінансових санкцій із посиланням на підпункти 4.5, 4.11 пункту 4 Наказу Державної податкової служби України № 327 від 17.12.2010, виходячи з наступного.
Відповідно до положень пункту 1 розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, в редакції, що діяла до 31.01.2011, даний Порядок розроблений для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами.
Відповідно до пункту 1.3 цього Порядку, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 (далі –Порядок № 790), порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення щодо їх застосування встановлюються зазначеними органами відповідно до їх компетенції.
Згідно пункту 1 Указу Президента України «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів»№ 510/2001 від 11.07.2001 на Державну податкову адміністрацію України покладено забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері.
Пунктом 6 Порядку № 790 передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.
Пунктом 2.8 Інструкції «Про порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженої Наказом Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України від 08.07.2003 № 80, визначено, що прийняття рішення про застосування фінансових санкцій здійснюється у термін тридцяти робочих днів з моменту складання акта про порушення суб’єктом підприємницької діяльності вимог у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Отже, строк прийняття рішення №0007462330 от 07.12.2010 за результатами перевірки, оформленої актом від 17.11.2010, відповідачем не порушений.
Крім того відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення порядку проведення розрахунків за товари (послуги) є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.
Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Акт перевірки, яким зафіксоване порушення, складений 17.11.2010, тобто порушення виявлені 17.11.2010, а штрафні санкції застосовані 07.12.2010 податковим рішенням № 0007452330, тобто в межах шестимісячного строку з дня виявлення порушення та без порушення річного строку, початок якого ставиться в залежність від дня вчинення порушення.
Таким чино, як вбачається зі встановлених обставин, податковою інспекцією не були порушені строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону № 481 алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
За порушення норм Закону № 481 щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртовим етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами статтею 17 цього Закону встановлено, що посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.
В ході судового засідання 18.07.2011, за клопотанням представника позивача, в порядку статей 65, 77 Кодексу адміністративного судочинства України були опитані у якості свідків продавець магазину ОСОБА_3 та директор ОСОБА_4, у присутності яких була проведена перевірка, які стверджували, що марки акцизного збору встановленого зразка до початку перевірки були у наявності на тетрапаках вина.
Проте, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що марки акцизного збору встановленого зразка знаходилися на полиці, де знаходилися тетрапаки вина, оскільки абзацом 15 частини другої статті 17 Закону № 481 передбачена відповідальність саме за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку, без зазначення місця такого зберігання.
Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 481 рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Пунктом 1 Указу Президента України «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів»№ 510/2001 від 11.07.2001 на Державну податкову адміністрацію України покладено забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері.
Пунктом 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02.06.2003 передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.
Аналіз вищезазначених норм діючого законодавства свідчить про те, що органи державної податкової служби, в тому числі ДПА у м.Севастополі та ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя, є іншими уповноваженими державою органами, якими Законом № 509 надано право здійснення перевірок та накладення штрафів за порушення норм Закону № 481.
Таким чином, суд дійшов висновку, що перевірка проведена податковим органом відповідно до вимог закону, у межах своїх повноважень, тому рішення від 07.12.2010 № 0007462330 та № 0007452330 правомірні, так як винесені в наслідок виявлених під час перевірки порушень.
При цьому, факти порушення діючого законодавства встановлені актом перевірки, описом коштів на місці розрахунків та поясненнями продавця ОСОБА_3, прикладеними до матеріалів справи (а.с.79-80).
Що стосується позовних вимог щодо визнання дій працівників податкової служби протиправними, оскільки вони порушують положення Постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»№ 502 від 21.05.2009 (далі –Постанова), суд дійшов до висновку, що вони задоволенню також не підлягають, виходячи з наступного.
Абзацом 1 підпункту 1 пункту 1 Постанови органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010 року встановлено тимчасове припинення проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).
Але слід зазначити, що правові підстави і порядок проведення планових перевірок, повноваження податкових органів на проведення таких перевірок, визначаються Законом № 265 та Законом № 509.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Попри встановлене Постановою обмеження у проведенні планових перевірок, будь-які зміни Верховною Радою України у вищезазначені Закони, внесені не були. Тому, оскільки Закон України має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України (підзаконний акт), він має пріоритет у правозастосуванні.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та які свідчили б про неправомірність дій відповідача щодо проведення перевірки та застосування штрафних санкцій, а надані відповідачем письмові докази є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги та викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22 липня 2011 року о 16-00.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.О. Єфременко