ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________________________________________
_______________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
УХВАЛА
іменем України
"14" липня 2011 р. Справа № 2а-381/10/1770
номер рядка статистичного звіту 8.2.6
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Філіпової Т.Л.
суддів: Кузьменко Л.В.
Майора Г.І.,
при секретарі Сидоруку Р.М. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Коваль Т.Г., Шипко Д.В.
від відповідача: Мартинович Н.І.
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" березня 2011 р. у справі № 2а-381/10/1770 за позовом Приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та їх скасування ,
ВСТАНОВИЛА:
Закрите акціонерне товариство «Консюмерс-Скло-Зоря» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.01.2011року замінено позивача - Закрите акціонерне товариство «Консюмерс-Скло-Зоря» його правонаступником- Приватним акціонерним товариством «Консюмерс-Скло-Зоря» у зв’язку із внесення змін до установчих документів позивача щодо зміни організаційно – правової форми товариства.
В ході розгляду справи представниками позивача було уточнено позові вимоги, які прийняті судом, та відповідно до яких позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.07.2009 року № 0000732351/0, від 09.09.2009 року № 0000732351/1, від 20.11.2009 року №0000732351/2 та від 27.01.2010 року № 0000732351/3; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.07.2009 року № 0000742351/0, від 09.09.2009 року № 0000742351/1, від 20.11.2009 року № 0000742351/2, від 27.01.2010 року № 0000742351/3.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2011р. позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.07.2009 року № 0000732351/0, від 09.09.2009 року № 0000732351/1, від 20.11.2009 року № 0000732351/2 та від 27.01.2010 року № 0000732351/3 в частині визначення основного платежу з податку на прибуток в сумі 2 687 863,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 263 179,5 грн.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 24.07.2009 року № 0000742351/0, від 09.09.2009 року № 0000742351/1, від 20.11.2009 року № 0000742351/2 та від 27.01.2010 року № 0000742351/3 повністю.
Присуджено на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70 грн.
Присуджено на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря" із Державного бюджету витрати, пов'язані із проведенням судово-економічної експертизи, в сумі 15628,36 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Державною податковою інспекцією у Рівненському районі в період з 25.05.2009 року по 07.07.2009 року проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, про що складено акт № 473/70/23-141/22555135 від 14.07.2009 року (а.с.128-162, Т.2).
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп.. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 797 850 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2008 року в сумі 798933 грн., за ІV квартал 2008 року в сумі 1998917 грн.;
- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2008 року в сумі 2100 грн.
У зв’язку з виявленими порушеннями відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 24.07.2009 року № 0000732351/0 (та прийняті в результаті адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 09.09.2009 року № 0000732351/1, від 20.11.2009 року № 0000732351/2, від 27.01.2010 року № 0000732351/3), яким відповідачем ( на підставі пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі по тексту постанови –Закон № 2181) було визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5116023 грн., в тому числі за основним платежем 2 797 850 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2 318 173 грн. (а.с.163-166, Т.2);
- від 24.07.2009 року № 0000742351/0 (та прийняті в результаті адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 09.09.2009 року № 0000742351/1, від 20.11.2009 року № 0000742351/2, від 27.01.2010 року № 0000742351/3), яким відповідачем ( на підставі пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181) було визначено позивачу податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3150 грн., в тому числі за основним платежем –2100 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1050 грн. (а.с.167-170, Т.2).
Підставою для винесення спірних податкових повідомлень -рішень від 24.07.2009 року № 0000732351/0, від 09.09.2009 року № 0000732351/1, від 20.11.2009 року № 0000732351/2, від 27.01.2010 року № 0000732351/3 стали висновки ревізорів, викладені в названому акті перевірки, стосовно:
- не підтвердження позивачем відповідними документами результатів виконаних робіт відповідно до контракту №1 від 01.02.2006року укладеного позивачем з нерезидента фірми “Saint-Gobain Oberland AG” (Німеччина);
- не надання до перевірки паспортних даних виконавців таких робіт та документів, що підтверджують рівень їх освіти ;
- тієї обставини, що відповідно листа СБУ України в Рівненській області №21-1/772 від 30.04.2009року представники фірми “Saint-Gobain Oberland AG” (Німеччина) в Україну не в’їздили і відповідно ніяких послуг не надавали;
- надання до перевірки документів (акти приймання –передачі послуг, технічні звіти з описом виконаних робіт ) в яких зазначені роботи (послуги), що не є тотожними суті консалтингових послуг;
- тієї обставини, що описані в технічних звітах та актах роботи (послуги) виконані фірмою “Saint-Gobain Oberland AG” (Німеччина) є по суті послугами (роботами) пов’язаними з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності та раціоналізацією господарських процесів, проведенням дослідно-експерементальних та конструкторських робіт, виготовленням та дослідженням моделей і зразків, виплатою роялті та придбанням НМА, правила віднесення витрат на їх придбання до складу валових витрат визначаються п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткуванні прибутку підприємств». До перевірки не надано документів, визначених п. 2 Методичних рекомендацій щодо віднесення витрат подвійного призначення до складу валових (затв. наказом Міністерством України у справах науки і технологій від 21.01.1999року №15), які підтверджують правомірність віднесення витрат платника податку на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів;
- не доведення використання позивачем робіт (послуг) зазначених в актах приймання – передачі послуг, технічних звітах послуг (робіт) придбаних у фірми “Saint-Gobain Oberland AG” (Німеччина) у власній господарській діяльності позивача.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткуванні прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 1.32 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента чи будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
До складу валових витрат, відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону, не включається виплата винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів , що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами . Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
А відтак, для віднесення будь-яких витрат платника податків на товари (роботи, послуги) до складу валових необхідно встановити:
1) чи такі товари (роботи, послуги) придбані платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності ( у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну );
2) чи підтверджені такі витрати відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку;
3) чи не перевищують суми винагород пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам розміру звичайних цін.
Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Як встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності позивача є виробництво ємностей зі скла, оптова торгівля посудом, виробами зі скла. Названі обставини підтверджуються довідкою з ЄДРПОУ позивача виданою 02.11.2007року Головним Управлінням статистики в Рівненській області (а.с. 13 т.1), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 204-205 т.2).
01.02.2006 року між Закритим акціонерним товариством «Консюмерс-Скло-Зоря»(замовник) та фірмою “Saint-Gobain Oberland AG” (Німеччина) (виконавець) укладено контракт на послуги технологічного консалтингу № 1 та додаткові угоди до нього (а.с.17-60 Т.1). Відповідно до п. 2.1 зазначеного контракту та Додатку № 1 до Контракту, виконавець зобов’язується надати, а замовник прийняти та оплатити послуги щодо:
- управління виробництвом (консультації з питань удосконалення технологічного процесу виробництва скла, покращення якості скла, зменшення часу на заміну формокомплекту, збільшення швидкості машин, розробки нових виробів та форм до них, консультації з шихтової та пічної дільниць, консультації з дільниці формування, консультації з дільниці контролю, з дільниці відвантаження та складування);
- управління матеріалами (консультації з розробки і локалізації оптимальних методів у сфері управління матеріалами, консультації з розробки і впровадження процесів відслідковування й управління матеріалами);
- виробництва та організації виробничого процесу (консультації з інженерного забезпечення місцевого виробництва, консультації з впровадження відповідних інструментів, процесів і показників для виробництва, інжирингу й обслуговування, консультації з запровадження і розповсюдження нових технологій, консультації з розробки і розповсюдження виробничих ноу-хау та інших виробничих процесів);
- інформаційних технологій та управління персоналом (консультації з визначення платформ інформаційних систем і систем для місцевих операцій, консультації з розробки модулів інформаційних систем для виробництва, фінансів, операцій виробничої одиниці а також систем постачання матеріалів та обміну електричними даними, консультації з впровадження модернізації та обслуговування інформаційних систем, що використовуються для місцевих операцій, консультації місцевому персоналу з використання глобальних інформаційних систем, надання послуг підтримки користувачів та систем місцевого персоналу у сфері інформаційних систем і комунікацій, надання консультацій з пошуку кадрів та управління персоналом.
Обставини щодо надання названих послуг фірмою “Saint-Gobain Oberland AG” (Німеччина) для позивача в ході перевірки та розгляду справи підтверджено актами приймання-передачі послуг (за переліком відображеним у акті перевірки позивача) та технічними звітами із зазначенням переліку робіт (послуг) копії яких залучено до матеріалів справи (а.с. 49-240 Т.4, 1-252 Т.5, а.с.1-39 т.6). Загальна вартість усіх придбаних позивачем послуг у фірми “Saint-Gobain Oberland AG” (Німеччина) , згідно обумовлених актів складає 11 191 399 грн.. Названу вартість послуг позивачем віднесено до складу валових витрат, що підтверджується актом перевірки від 14.07.2009року, довідкою позивача №298 від 18.03.2010року, таблицею «Включення до складу валових витрат послуг по контракту №1, деклараціями з податку на прибуток за 1півріччя 2008року, 9 місяців 2008року та за 2008рік (а.с. 222-230 т. 2).
На підтвердження обставин правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем послуг на загальну суму 11 191 399 грн. у фірми “Saint-Gobain Oberland AG” за названим вище контрактом позивачем надано акти приймання-передачі послуг (підписаних уповноваженими представниками сторін), технічні звіти із зазначенням переліку робіт (послуг), рахунки, посадочні талони, копії електронних білетів за переліком, що містяться в матеріалах справи (а.с. 49-240 Т.4, 1-252 Т.5, а.с.1-39 т.6). Також позивачем надано лист компанії “Saint-Gobain Oberland AG” від 12.03.2010року (котрим названий нерезидент підтверджує обставини щодо фактичного надання консалтингових послуг позивачу) та додатки до нього серед яких копія статуту компанії “Saint-Gobain Oberland AG” і копії сертифікатів компанії з яких вбачається, що предметом підприємницької діяльності названої компанії є виробництво та продаж скляної тари, надання консультацій третім особам технічного та економічного характеру у сфері виробництва скляних виробів, підготовки проектів, розробки та продажу обладнання для скляної промисловості (а.с. 3 - 41 т.3).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частинами 1, 2 ст. 9 названого Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані до перевірки акти приймання-передачі, технічні звіти за обумовленим контрактом на послуги технологічного консалтингу № 1 від 01.02.2006 року містять усі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до листів державного інформаційного-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків від 27.08.2007року №1/5097, від 01.10.2007року №1/5954, від 27.12.2007року №1/8656, від 25.06.2008року №1/5282, від 01.09.2008року №1/7082, від 14.10.2008року №1/8364, від 25.12.2008року №1/10432, від 20.05.2009року №1/3337, від 20.05.2009року№1/3300, від 04.06.2009року №1/3709 вартість послуг з технологічного консалтингу №1 від 01.02.2006року та наданих до нього додаткових угод, що укладені між позивачем та компанією “Saint-Gobain Oberland AG” за наданими актами приймання – передачі послуг відповідає практиці укладення зовнішньоекономічних угод при аналогічних роботах (а.с. 92-101 т.2).
Як вбачається з наданих до перевірки актах приймання –передачі послуг, в них зазначені такі види послуг у 2007році: консалтинг по виробництву, консалтинг по кадрових питаннях, консалтинг по управлінню, консалтинг по управліню виробництвом, консалтинг по управлінню матеріалами, технічний консалтинг; у 2008році консалтинг по управліню виробництвом, консалтинг по управлінню матеріалами.
Підпунктом 5.4.2. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку. Так, до валових витрат включаються: витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.
Витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку.
Витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.
У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом.
Оскарження рішень податкових органів, прийнятих на підставі експертних висновків Міністерства України у справах науки і технологій, провадиться платниками податку в загальному порядку.
В ході судового розгляду справи в суді першої інстанції ДП «Український державний центр науково технічної та інноваційної експертизи» Міністерства освіти і науки України проведено дослідження суті наданих послуг за обумовленим вище контрактом та актами та можливості їх віднесення до складу валових витрат позивача, за результатами якого складено загальний висновок від 20.05.2010року. Згаданим висновком встановлено: перелік робіт за технічними звітами та досліджуваними актами, котрі не можуть бути кваліфіковані, як послуги що надавалися за контрактом на послуги технологічного консалтингу № 1 (таблиця 2 та додатку 3); перелік послуг які не можливо класифікувати (таблиця 4); перелік послуг не пов’язаних з контрактом (таблиця 5); роботи і послуги які підпадають під означення «раціоналізація господарських процесів», «дослідно –експерементальні та конструкторські роботи», «виготовлення та дослідження моделей і зразків»(таблиця 6); послуги, що можливо віднести до складу робіт по раціоналізації господарських процесів»(таблиця 7), послуги направлені на підвищення кваліфікації співробітників позивача (таблиця 8) . При цьому, висновком встановлено, що послуги відображені в таблиці 6,7,8 даного висновку безсумнівно відносяться до послуги технологічного консалтингу. Послуги перераховані в додатку 3 не можуть класифікуватись як послуги технологічного консалтингу. Послуги наведені в табл.4 та 5 не мають відношення до вказаного вище контракту.
З врахуванням названого висновку, відомостей відображених у вищеназваних актах приймання –передачі наданих послуг, технічних звітах (щодо виду, обсягу та вартості наданих послуг) з врахуванням листа компанії “Saint-Gobain Oberland AG” від 25.02.2011року (а.с.116 т.6) уповноваженим представником позивача визначено вартість, послуг котрі не повинні були відноситись позивачем до валових витрат в розмірі 439 948грн, податок на прибуток з яких складає 25%, що становить 109 987грн., а відповідно штрафна санкція у розмірі 50% від основної суми податку, що становить 54 993,50грн, про що подав письмові пояснення та розрахунки (а. с. 112-243 т.6). Відповідач проти вказаного не заперечив.
Стосовно ж решти послуг, відображених в актах виконаних робіт та технічних звітах, що містяться в матеріалах справи, слід зазначити, що названі послуги стосуються удосконалення виробництва продукції, управління матеріалами, організації виробничного процесу, інформаційних технологій та управління персоналом та є пов’язаними з основним видом господарської діяльності позивача. Вказані обставини підтверджуються: витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 204-205 т.2), відповідно до якого основним видом господарської діяльності позивача є виробництво ємностей зі скла, оптова торгівля посудом, виробами зі скла; письмовими поясненнями позивача щодо необхідності організації та удосконалення процесів виробництва склопродукції, організації та удосконалення процесів управління матеріалами та персоналом підприємства позивача з метою приведення виробництва позивачем скляної продукції до світових стандартів, можливості конкурування продукції на експортних ринках, підвищення її якості, щодо зростання обсягів експортних операцій та удосконалення технологічних процесів виробництва (а.с.44-54 т.6); сертифікатами Міжнародної організації стандартизації ІSO 14001:2004 (підтвердження відповідності системи управління якістю світовим стандартам) та ІSO 9001:2008 (підтвердження відповідності системи екологічного контролю світовим стандартам), отриманими позивачем у 2009році (а.с.47-50 т.6).
Висновком судово –економічної експертизи Львівського науково –дослідного інституту судових експертиз №2283 від 09.12.2010року проведеної в даній справі документально не підтверджено завищення позивачем валових витрат у сумі 11 191 399грн. за названі періоди 2008року та відповідне заниження податку на прибуток в розмірі сумі 2 797 850 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що при проведенні названої судово –економічної експертизи, експертом не враховано висновок ДП «Український державний центр науково технічної та інноваційної експертизи» від 20.05.2010 року щодо переліку послуг, що не можуть бути кваліфіковані, як послуги, що надавалися за контрактом, як послуги технологічного консалтингу (таблиця 2 та додатку 3); переліку послуг які не можливо класифікувати (таблиця 4); переліку послуг не пов’язаних з контрактом (таблиця 5); роботи і послуги які підпадають під означення «раціоналізація господарських процесів», «дослідно – експерементальні та конструкторські роботи», «виготовлення та дослідження моделей і зразків»(таблиця 6); переліку послуг, що можливо віднести до складу робіт по раціоналізації господарських процесів»(таблиця 7), переліку послуг направлених на підвищення кваліфікації співробітників позивача (таблиця 8) .
Слід зазначити, що сторони в судовому засіданні суду першої інстанції відмовилися від проведення додаткової експертизи з метою визначення вартості послуг, що не можуть бути кваліфіковані, як послуги технологічного консалтингу та просили здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Враховуючи висновок ДП «Український державний центр науково технічної та інноваційної експертизи» від 20.05.2010року, відомості відображені у вищеназваних актах приймання – передачі наданих послуг, технічних звітах (щодо виду, обсягу та вартості наданих послуг), письмові пояснення та розрахунок позивача щодо вартості послуг, котрі не повинні були відноситись позивачем до складу валових витрат (а. с. 112-243 т.6), суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість послуг в сумі 439 948грн. Податок на прибуток, з якої складає 25%, що становить 109 987грн., на яку відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1ст.17 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підлягає нарахуванню штрафна санкція у розмірі 50% що становить 54 993,50грн.
Стосовно доводів позивача щодо обставин, викладених в листі СБУ України в Рівненській області №21-1/772 від 30.04.2009року з приводу того, що представники фірми “Saint-Gobain Oberland AG” (Німеччина) в Україну не в’їздили і відповідно ніяких послуг не надавали, вказані обставини спростовуються актами приймання-передачі послуг (підписаних уповноваженими представниками сторін), технічними звітами із зазначенням переліку робіт (послуг), рахунками, посадочними талонами, копіями електронних білетів (за переліком, що містяться в матеріалах справи а.с. 49-240 Т.4, 1-252 Т.5, а.с.1-39 т.6), листом компанії “Saint-Gobain Oberland AG” від 12.03.2010року (котрим названий нерезидент підтверджує обставини щодо фактичного надання консалтингових послуг позивачу) , листом Державної прикордонної служби України від 11.02.11 року (а.с.1-6 т.7) котрим підтверджено обставини щодо в’їзду осіб, зазначених у актах приймання-передачі послуг та технічних звітах до них.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про безпідставність винесення відповідачем податкових повідомлень –рішень від 24.07.2009 року № 0000732351/0, від 09.09.2009 року № 0000732351/1, від 20.11.2009 року № 0000732351/2 та від 27.01.2010 року № 0000732351/3 в частині визначення основного платежу з податку на прибуток в сумі 2 687 863,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 263 179,5 грн.
З акту перевірки № 473/70/23-141/22555135 від 14.07.2009 року (а.с.128-162, Т.2) вбачається, що підставою для винесення податкових повідомлень - рішення від 24.07.2009 року № 0000742351/0, від 09.09.2009 року № 0000742351/1, від 20.11.2009 року № 0000742351/2 та від 27.01.2010 року № 0000742351/3 були обставини, викладені на стор. 34 названого акту щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у не підтвердженні податкового кредиту позивача за травень 2008 року в сумі 2100грн. за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов’язань контрагентів на рівні ДПА України.
Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Як вбачається із змісту названого підпункту, на порушення якого вказує відповідач, в акті перевірки та в спірних податкових повідомленнях - рішеннях, названий підпункт не передбачає жодних умов щодо можливості права на формування платником податкового кредиту в залежності від результатів автоматизованого співставлення задекларованих податкових зобов’язань контрагентами певного платника на рівні ДПА України.
Відповідно до п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку є податкова накладна чи митна декларація, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Однак, названий акт перевірки не містить жодних відомостей стосовно того, що позивачем не було підтверджено задекларовану ним суму податкового кредиту в розмірі 2100грн. податковою накладною чи іншим документом за переліком визначеним п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Також, відсутні будь-які покликання ревізорів в акті та відповідача у спірних рішеннях щодо порушення позивачем названого підпункту.
Доводи відповідача про не надання позивачем до перевірки податкової накладної, що підтверджувала б суму задекларованого податкового кредиту в розмірі 2100грн., не ґрунтуються на жодних доказах та суперечать обставинам, викладеним в акті перевірки.
Крім цього, представником відповідача не було вказано суду індивідуального номера контрагента з переліку контрагентів, зазначених позивачем в розділі ІІ іменованому «Податковий кредит» декларації з ПДВ за травень 2008року (а.с. 70-74 т. 6) по операціях, з якими позивач здійснив віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та, які, на його думку, не були підтверджені податковими накладними в ході перевірки.
Позивач зазначив, що в ході перевірки було надано податкові накладні в повному обсязі та по всім контрагентам, відображеним в розділі ІІ іменованому «Податковий кредит» декларації з ПДВ за травень 2008року.
Також в матеріалах справи відсутні докази стосовно того, по якому із наведеного переліку індивідуальних податкових номерів контрагентів позивача (зазначеному в розділі ІІ іменованому «Податковий кредит»декларації з ПДВ за травень 2008року) не підтверджено декларування податкових зобов’язань за результатами автоматизованого співставлення на рівні ДПА України.
Частина 2 ст. 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірності свого рішення про винесення податкових повідомлень–рішень від 24.07.2009 року № 0000742351/0, від 09.09.2009 року №0000742351/1, від 20.11.2009 року № 0000742351/2 та від 27.01.2010 року № 0000742351/3. а тому висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень є правильним.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається. Тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" березня 2011 р. у справі № 2а-381/10/1770 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.Л. Філіпова
судді: Л.В. Кузьменко
Г.І. Майор
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Приватне акціонерне товариство "Консюмерс-Скло-Зоря" вул.Промислова,1,с.Зоря,Рівненський район, Рівненська область,35314
3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області вул.Відінська,8,м.Рівне,Рівненська область,33023