ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________________________________________
_______________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
УХВАЛА
іменем України
"21" липня 2011 р. Справа № 2а/1770/109/2011
номер рядка статистичного звіту 8.2.1
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Філіпової Т.Л.
суддів: Євпак В.В.
Майора Г.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" березня 2011 р. у справі № 2а/1770/109/2011 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування ,
ВСТАНОВИЛА:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання податкового повідомлення-рішення № 0005241745/0 від 23.12.2010 року протиправним та його скасування.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2011р. позов задоволено повністю: податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 23 грудня 2010 року № 0005241745/0 про донарахування податкового зобов'язання в розмірі 6055 грн. визнано протиправним та скасовано.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Особи та їхні представники не з'явились в судове засідання, хоча про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до положень п.2 частини 1 ст.197 КАС України здійснює апеляційний розгляд справи в письмовому провадженні.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що Державна податкова інспекція у м.Рівне просить суд апеляційну скаргу розглянути без участі її представника.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 - зареєстрований виконавчим комітетом Рівненської міської ради від 25.10.2007 року (а.с.6), є платником податку на додану вартість згідно з свідоцтвом Державної податкової інспекції у м. Рівне НОМЕР_1 від 22.02.2010 року (а.с.7).
Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з ПДВ фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за липень 2010 року.
За результатами перевірки ДПІ у м. Рівне складено акт №452/1745/2286205836 від 29.11.2010 року, в якому зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту липня 2010 року в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на 29.11.2010 року виявлено завищення податкового кредиту СПД ОСОБА_3 за липень 2010 року на суму 5766,67 грн. по контрагенту ПП "Калісто". ПП "Калісто" не подало декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідно податкові зобов’язання за операціями з СПД ОСОБА_3 не задекларовано. Крім того, ПП "Калісто" має стан 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). Враховуючи викладене, підприємцем безпідставно віднесено до податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2010 року податку на додану вартість в сумі 5766,67 грн. по взаємовідносинах з ПП "Калісто" (код ЄДРПОУ 24670538, іпн. 246705320302).
За результатами перевірки ДПІ у м. Рівне дійшла висновку про збільшення суми, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету - 5766,67 грн. (а.с.9).
На підставі акту перевірки, в зв'язку з порушенням підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2010 року № 0005241745/0, яким СПД ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" всього 6055,00 грн., у тому числі за основним платежем 5766,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 288,33 грн. (а.с.8).
Судом першої інстанції встановлено, що 17.08.2010 року СПД ОСОБА_3 подав до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року (а.с. 10-12). До податкового кредиту по операціях з постачальником іпн. 246705320302 (ПП "Калісто") в липні 2010 року включено суму ПДВ 5167 грн.
Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, поданого до ДПІ у м. Рівне 26.08.2010 року, СПД ОСОБА_3 включено до податкового кредиту липня 2010 року по операціях з постачальником іпн. 246705320302 (ПП "Калісто") суму ПДВ 600,00 грн. (а.с. 57-58).
На підтвердження правомірності формування податкового кредиту липня 2010 року позивачем надано до справи первинні документи по придбанню, поставці, оплаті товарно-матеріальних цінностей, одержаних від контрагента ПП "Калісто", та їх використанню в господарській діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2010 року між ПП "Калісто" (постачальником) та СПД ОСОБА_3 (покупцем) укладено договір поставки (а.с.16), згідно умов якого постачальник постачає та передає у власність покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Предметом поставки є пушечна змазка в кількості 3 тони по ціні 10333,33 грн. за тону, з ПДВ. Згідно п.4 договору, покупець зобов’язується здійснити оплату за товар на протязі 40 днів з моменту відвантаження. Покупець може здійснювати авансову оплату за товар.
На виконання даного договору ПП "Калісто" було виписано накладну № 158 від 01.07.2010 року про передачу пушечної змазки в кількості 3 тони, на загальну суму 31000,00 грн., в тому числі 5166,67 грн. ПДВ (а.с.17).
Також продавцем ПП "Калісто" (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 28257641) видано покупцю СПД ОСОБА_3 податкову накладну № 238 від 01.07.2010 року, номенклатура поставки товарів, кількість, вартість поставки, загальна сума коштів, що підлягає сплаті, з врахуванням податку на додану вартість, - відповідають вказаним в видатковій накладній № 158 від 01.07.2010 року (а.с.18).
Факт поставки пушечної змазки підтверджується товарно-транспортною накладною №27 від 01.07.2010 року (а.с.55).
СПД ОСОБА_3 в подальшому реалізував пушечну змазку в кількості 3 тони для ТзОВ ТПК "Агрінол" на загальну суму 31749,98 грн., в тому числі ПДВ 5921,66 грн. Реалізація товару підтверджується накладною № 01/07 від 02.07.2010 року, податковою накладною № 04 від 02.07.2010 року, довіреністю ПК-0000253 від 02.07.2010 року (а.с. 36-37).
Кошти від контрагента ТзОВ ТПК "Агрінол" в сумі 31749,98 грн. зараховані 02.07.2010 року на банківський рахунок позивача (а.с. 41).
Крім цього, відповідно до договору поставки від 01.07.2010 року (а.с.19), постачальник ПП "Калісто" постачає та передає у власність покупцю СПД ОСОБА_3 товар, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору. Предметом поставки є руберойд в кількості 20 рулонів по ціні 180,00 грн. з ПДВ, сума договору складає 3600,00 грн., в т.ч. ПДВ 600,00 грн. Згідно п.4 договору, покупець зобов’язується здійснити оплату за товар на протязі 40 днів з моменту відвантаження. Покупець може здійснювати авансову оплату за товар.
На виконання договору ПП "Калісто" було виписано накладну № 275 від 25.07.2010 року (а.с.20) та податкову накладну № 306 від 25.07.2010 року (а.с.21). Згідно даних накладних СПД ОСОБА_3 поставлено руберойд в кількості 20 рулонів, вартістю 3000,00 грн., ПДВ 600,00 грн., загальна сума, що підлягає до сплати, - 3600,00 грн.
Факт поставки продукції підтверджується дослідженою в судовому засіданні товарно-транспортною накладною № 32 від 25.97.2010 року (а.с.56).
СПД ОСОБА_3 в подальшому реалізував руберойд в кількості 20 рулонів для ТзОВ "Українсько-чеська компанія "Агро-Моравія" на загальну суму 3720,00 грн., в тому числі ПДВ 620,00 грн. Реалізація товару підтверджується накладною № 02/07 від 27.07.2010 року, податковою накладною № 05 від 27.07.2010 року, довіреністю № 21 від 27.07.2010 року (а.с. 39-40).
Кошти від контрагента ТзОВ "Українсько-чеська компанія "Агро-Моравія" зараховані 28.07.2010 року на банківський рахунок позивача (а.с.41).
Платіжним дорученням № 05 від 09.08.2010 року РУ АБ "Полтава-банк" в м. Рівне СПД ОСОБА_3 було перераховано для ПП "Калісто" в оплату за товар кошти в сумі 34600,00 грн., в тому числі ПДВ 5766,67 грн. (а.с.22).
Відносини щодо нарахування і сплати податку на додану вартість, формування податкових зобов’язань та податкового кредиту, порядку бюджетного відшкодування начас їх виникнення регулювалися нормами Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97.
Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону № 168/97, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг), в складі якої і сплачується покупцями (п.п.6.1.1. п. 6.1 ст. 6 Закону № 168/97).
Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97, вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Наведені норми Закону № 168/97 не обмежують платника податків у праві на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту датою фактичного надходження товару платнику та датою його фактичного використання в господарській діяльності. Вказані норми дають право на формування податкового кредиту по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів та отримання податкової накладної у випадку, якщо платник має намір використовувати придбаваємий товар в подальшому (майбутньому) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).
Судом першої інстанції встановлено, що придбання позивачем у контрагента ПП "Калісто" товарно-матеріальних цінностей в липні 2010 року здійснювалося з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою одержання прибутку.
При цьому, на дату видачі податкових накладних та на дату формування позивачем сум податкового кредиту із названих господарських операцій, вказаний контрагент в установленому порядку був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
Видані вказаним вище контрагентом позивача податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит липня 2010 року, містять всі обов’язкові реквізити, оформлені у відповідності до приписів п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість (п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97).
Таким чином, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, оформленими відповідно до вимог закону, підтверджено правомірність формування СПД ОСОБА_3 податкового кредиту в липні 2010 року по операціях з контрагентом ПП "Калісто".
Оскільки відповідно до положень Закону України № 168/97 податок на додану вартість є непрямим податком, при здійсненні господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) одним платником податку (покупцем) у іншого платника названого податку (продавця), податок на додану вартість, що обраховується у ціні (вартості) придбаваємого товару (роботи, послуги), сплачується покупцем товарів не безпосередньо до бюджету, а у складі такої вартості (ціни придбання) товарів (робіт, послуг) іншому платнику - постачальнику товарів.
У випадку ж подальшої реалізації придбаного товару (роботи, послуги), платник податку здійснює таку реалізацію з нову ж таки з включенням у вартість (ціну) такого товару (роботи, послуги) суми податку на додану вартість, яку отримує від покупця у складі такої ціни.
Таким чином, впродовж звітного періоду у платника ПДВ виникають операції, при яких платник фактично сплачує іншому платнику податок додану вартість у складі придбаного ним товару, та операції за яких такий платник податків фактично отримує від інших осіб податок на додану вартість у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги).
Отже, при здійсненні вказаних господарських операцій платник податку на додану вартість здійснює "за першою подією" (визначеною п.п. 7.3.1, п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону № 168/97) формування сум податкових зобов’язань з названого податку та сум податкового кредиту (за рахунок яких зменшується податкове зобов’язання платника, що підлягає сплаті до бюджету). За рахунок різниці між такою сумою податкового зобов’язання (податку на додану вартість, що фактично одержаний платником у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги)) та сумою такого податкового кредиту (податку на додану вартість, що фактично сплачений ним у складі ціни придбаного ним товару іншому платнику):
- при позитивному значенні виникає податкове зобов’язання, що підлягає сплаті до бюджету таким платником;
- при від’ємному значенні такої різниці виникає сума податку на додану вартість, що підлягає відповідно відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до положень пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 61 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення. Норми чинного законодавства України не покладають на платника податків відповідальності за дотримання його контрагентом правил оформлення та подання податкової звітності.
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, чи не дотримався порядку подання податкової звітності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з оцінкою суду першої інстанції доводів відповідача про те, що контрагентом позивача ПП "Калісто" не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, а відтак і не задекларовано податкові зобов'язання по операціях з СПД ОСОБА_3, що свідчить про несплату відповідних сум податку до бюджету, не заслуговують на увагу .
Також слід погодитися, що відсутність контрагента платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми податкового кредиту, задекларованої платником податків. Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10.
У випадку підтвердження податкового кредиту належним чином оформленими податковими накладними, оплати податку на додану вартість продавцю в ціні товару, дійсної поставки продавцем товарів (робіт, послуг), які підлягають до використання покупцем в господарській діяльності, результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України щодо неподання контрагентом позивача податкової звітності та його відсутність за місцезнаходженням не можуть бути підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ, оскільки не ґрунтуються на законі.
З приводу юридичної оцінки акту перевірки, на підставі висновків якого винесено спірне повідомлення - рішення враховується наступне.
Відповідно до п. 1.7, п. 2.3.2., п 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку , що підтверджують наявність зазначених фактів.
При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Оскільки акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне рішення, не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, слід вважати правильною надану судом першої інстанції оцінку щодо висновків цього акту як таких, що грунтуються на припущеннях.
Відповідач не довів правомірності свого рішення про донарахування податкового зобов'язання в розмірі 6055 грн. а тому висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є правильним.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається. Тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" березня 2011 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.Л. Філіпова
судді: В.В. Євпак
Г.І. Майор
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 АДРЕСА_1,33000
3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023