УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Григор’євої І.В.,
суддів Єленіної Ж.М., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Саленка І.В.,
захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 липня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 2 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 січня 2011 року.
Зазначеним вироком засуджено
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,
- за ч. 4 ст. 187 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
- за ч. 1 ст. 393 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_7 за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено остаточне покарання у виді тринадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості,
за ч. 4 ст. 187 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянина України, такого, що не має судимості,
за ч. 4 ст. 187 КК України на дев’ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 187 КК України, справа відносно якого в касаційному порядку не переглядається.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь: Правобережного відділення № 6719 ВАТ “Ощадбанк” 10 455 гривень матеріальної шкоди, Лівобережного відділення № 8420 ВАТ “Ощадбанк” 71 725 гривень 46 копійок матеріальної шкоди та на користь потерпілої ОСОБА_13 – 75 гривень матеріальної шкоди.
Вирішено питання про речові докази.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 січня 2011 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Згідно з вироком, у травні 2009 року ОСОБА_12 створив організовану злочинну групу, до складу якої увійшли ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які попередньо зорганізувались для досягнення єдиного результату – отримання наживи злочинним шляхом, характеризувалася стабільним складом її співучасників протягом тривалого часу, наявністю організатора в особі ОСОБА_12, попередньою організованістю членів групи в загальне об’єднання для планування і здійснення двох і більше злочинів, стійкістю, усвідомленням кожним учасником факту об’єднання його з іншими особами в групу і з прагненням тісного об’єднання своїх зусиль з іншими учасниками для досягнення єдиного злочинного результату, наявністю єдиного плану і чітким розподілом функцій кожного учасника злочинної групи, обізнаністю їх зі злочинним планом.
Діючи у складі організованої групи, за попередньою змовою між собою, ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 24 травня 2009 року близько 16 години 20 хвилин, у приміщенні філії № 6719/0164 ВАТ “Ощадбанк України”, розташованого по вул. Бабушкіна, 48 у м. Дніпропетровську, вчинили розбійний напад на касирів ОСОБА_14 та ОСОБА_15, погрожуючи їм пневматичним пістолетом № НОМЕР_4 моделі “МР-654К”, тобто погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров’я осіб, які зазнали нападу, заволоділи майном ВАТ “Ощадбанк України” у сумі 11 555 гривень, яким розпорядились на власний розсуд.
Після цього, у квітні 2009 року в уже існуючу злочинну групу для скоєння розбійних нападів увійшов ОСОБА_9, якого ОСОБА_12 ввів у загальний план і мету, переслідувані учасниками групи – збагачення за рахунок скоєння корисливих злочинів.
8 квітня 2009 року близько 15 години 45 хвилин ОСОБА_12, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, будучи особами, які раніше вчиняли розбій, за попередньою змовою між собою та у складі організованої групи зі співучасником ОСОБА_9, у приміщенні філії № 6719/0190 ВАТ “Ощадбанк України”, розташованого по вул. Будівельників, 20-а у м. Дніпропетровську, вчинили розбійний напад на касирів ОСОБА_16, ОСОБА_17 і ОСОБА_13, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров’я осіб, які зазнала нападу, що виразилось у погрозі застосування наявного у ОСОБА_12 пневматичного пістолета № НОМЕР_4 моделі “МР-654К”, який він демонстрував, направляючи по черзі в бік потерпілих, заволоділи майном ВАТ “Ощадбанк України” у сумі 831 гривня, мобільним телефоном “Нокіа-6080” вартістю 500 гривень та СІМ-карта до нього вартістю 25 гривень, які належали потерпілій ОСОБА_13, завдавши їй матеріальної шкоди на суму 525 гривень. Викраденим розпорядились на власний розсуд.
15 квітня 2009 року близько 15 години 55 хвилин ОСОБА_12, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, за попередньою змовою між собою, діючи у складі організованої групи, з метою заволодіння чужим майном, будучи особами, які раніше вчиняли розбій, у приміщенні філії № 8420/0148 ВАТ “Ощадбанк України”, розташованого по вул. Косіора у м. Дніпропетровську вчинили розбійний напад на касирів ОСОБА_18 і ОСОБА_19, а також ОСОБА_20, яка знаходилась в приміщенні філії, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров’я осіб, які зазнали нападу, що виразилось у погрозі застосування наявного у ОСОБА_12 пневматичного пістолета № НОМЕР_4 моделі “МР-654К”, який останній демонстрував, направляючи по черзі в бік потерпілих, заволоділи майном ВАТ “Ощадбанк України” на загальну суму 71 965 гривень 46 копійок. Після цього, з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Крім того, 6 жовтня 2009 року ОСОБА_7, будучи заарештованим та особою, яка перебуває в попередньому ув’язненні, близько 13 години 30 хвилин, під час конвоювання до слідчого ізолятора в автомобілі “Mitsubishi Lancer”, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, слідуючи по вул. Чкалова у м. Дніпропетровську, під час вимушеної зупинки на перехресті з вул. К.Лібкнехта м. Дніпропетровська, без відповідного дозволу, відкрив двері транспортного засобу та втік з-під варти.
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_7, порушує питання про зміну судових рішень щодо нього у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та його особі. При цьому посилається на порушення його права на захист, оскільки він не був доставлений в суд апеляційної інстанції для дачі пояснень з приводу поданої апеляції, а його захисники не були повідомлені про день та час апеляційного розгляду справи. Вважає, що місцевий суд безпідставно не ознайомив його з усіма матеріалами кримінальної справи і з протоколом судового засідання. Заперечує вчинення ним злочину у складі організованої злочинної групи та вважає, що призначаючи покарання судом не було в достатній мірі враховано всіх обставин справи, які мали значення для призначення покарання, а тому призначене йому покарання є явно несправедливим внаслідок суворості. Твердить, що втік з-під варти через неодноразове застосування до нього недозволених методів дізнання і досудового слідства. Просить виключити з судових рішень кваліфікуючу ознаку – вчинення злочину організованою групою та застосувати повне складання призначення покарань за сукупністю злочинів.
- засуджений ОСОБА_8 також просить виключити з судових рішень кваліфікуючу ознаку – вчинення злочину організованою групою та пом’якшити призначене йому покарання, оскільки, на його думку, в матеріалах справи є достатньо підстав для цього. Стверджує про порушення його права на захист, оскільки він не був доставлений в зал судового засідання для дані пояснень з приводу поданої апеляції, його захисники не повідомлялись про день та час розгляду справи апеляційним судом.
- засуджений ОСОБА_9, заперечуючи вчинення ним злочину у складі організованої злочинної групи, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду змінити, виключивши з його обвинувачення таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину у складі організованої групи, у зв’язку із чим перекваліфікувати його дії з ч. 4 на ч. 2 ст. 187 КК України та призначити покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді шести років позбавлення волі.
- захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_7, просить судові рішення щодо засудженого змінити, виключивши з них кваліфікуючу ознаку – вчинення злочину організованою групою та призначити йому мінімальне покарання за ст. 187, ч. 1 ст. 393 КК України застосувавши принцип повного складання призначених покарань. Також указує на те, що суд не повідомив її про дату розгляду справи в апеляційному суді, чим порушив право засудженого на захист.
- захисник ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_7 порушує питання про зміну судових рішень в частині кваліфікації дій ОСОБА_7, виключивши кваліфікуючу ознаку – вчинення злочину організованою групою та застосувавши ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді шести років позбавлення волі. Вважає, що вказані у вироку суду ознаки організованої злочинної групи не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та підлягають виключенню. Також, звертає увагу на те, що ОСОБА_7 втік з-під варти у зв’язку із застосуванням до нього фізичного насилля з боку працівників міліції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників на підтримання касаційних скарг, думку прокурора, який просив касаційні скарги задовольнити частково та скасувати ухвалу апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 354 КПК України про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об’яв суду.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор та інші зазначені у статті 348 КПК України особи, інтересів яких стосуються апеляції, були повідомлені про день та час розгляду справи судом апеляційної інстанції, який повинен був відбутися о 9-й годині 29 грудня 2010 року (т. 13 а.с. 115).
Проте, як видно з матеріалів справи, з підстав не доставки в судове засідання засуджених ОСОБА_12 і ОСОБА_9, які у своїх апеляціях просили розглянути справи у їх присутності, розгляд справи апеляційним судом було перенесено на 5 січня 2011 року, однак учасникам судового розгляду відповідного повідомлення про перенесення розгляду справи надіслано не було. Про те, що розгляд справи було перенесено на іншу дату, був сповіщений лише захисник ОСОБА_5 (т. 13 а.с. 127-128).
Таким чином, апеляційний суд суттєво обмежив процесуальні права учасників процесу всупереч загальним засадам судочинства, що відповідно до ст. 398 КПК України є істотним порушенням кримінально-процесуального закону й тягне за собою скасування ухвали апеляційного суду.
Окрім того, колегія суддів зазначає і наступне.
Однією із основних конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Реалізація цього принципу передбачає право зацікавленої на звернення до вищестоящого суду з апеляцією на про перегляд судового рішення судом першої інстанції. З дотриманням положень глав 30 і 31 КПК України й, зокрема, ст. 377 цього ж Кодексу суд апеляційної інстанції зобов’язаний розглянути таке звернення, перевірити усі його доводи й у разі незгоди з ними зазначити підстави, через які вони не підлягають задоволенню. Судове рішення, яке не містить таких підстав, не може визнаватись законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
Апеляційний суд такі вимоги належним чином не виконав.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що не погоджуючись із постановленим вироком, засуджені ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 подали до нього апеляції, у яких зазначили, що доповнення до апеляції будуть подані після ознайомлення з матеріалами справи (т. 13 а.с. 90, 97, 103-106).
Згідно з ч. 1 ст. 355 КПК України до початку розгляду справи в апеляційному суді особа, яка подала апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її, а також подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового розгляду.
Як видно з матеріалів справи до дня слухання справи в апеляційному суді засуджені подали доповнення до своїх апеляцій безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Зокрема, як видно зі змісту доповнення до апеляції засуджений ОСОБА_7 посилався не тільки на суворість призначеного покарання та неправильність застосування кримінального закону, а ще й наводив доводи про застосування до нього недозволених методів слідства (т. 13, а.с. 119-123).
Матеріалами справи з’ясовано, що апеляційний суд під час її розгляду в апеляційному порядку суті всіх зазначених в доповненні до апеляції засудженого доводів в ухвалі не навів, їх ретельно не перевірив і не проаналізував, відповіді на них дав.
Указані порушення вимог кримінально-процесуального закону перешкодили апеляційному суду повно та всебічно розглянути кримінальну справу й постановити законне та обґрунтоване рішення, тому відповідно до ст. 370 КПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
У порядку ст. 395 КПК України ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_12 також підлягає скасуванню як така, що винесена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.
При новому перегляді справи слід, із використанням при необхідності передбачених законом процесуальних можливостей, розглянути подані на вирок апеляції й з урахуванням їхніх доводів, у тому числі й тих, що наведені в касаційних скаргах, прийняти законне та обґрунтоване рішення з викладенням в ухвалі аналізу доказів та мотивів прийнятого рішення.
Керуючись статтями 394–396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та захисників ОСОБА_10, ОСОБА_11 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 січня 2011 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
С у д д і:
І.В. Григор’єва Ж.М. Єленіна Л.В. Шибко