УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор’євої І.В.,

суддів Єленіної Ж.М., Британчука В.В.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 26 липня   2011 року  кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 28 лютого 2011 року, якою

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не має судимості,

звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у зв’язку зі зміною обстановки, а провадження по справі закрито.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 309 гривень 60 копійок судових витрат за проведення експертизи.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він приблизно наприкінці   серпня 2010 року на автомобілі ВАЗ 2101 червоного кольору прибув у лісопосадку, що знаходиться на околиці кв. 30 років Перемоги м. Луганська, зірвав кілька кущів дикорослої коноплі, чим незаконно придбав наркотичний засіб, який незаконно зберігаючи при собі, переніс у вказаний автомобіль. Зірвані кущі дикорослої коноплі протягом двох діб ОСОБА_5 сушив у бардачку вказаного автомобіля, після чого перетер їх, тим самим незаконно виготовив наркотичний засіб, який продовжив незаконно зберігати в салоні автомобіля.

15 грудня 2010 року, у другій половині дня, ОСОБА_5, який рухався на автомобілі ВАЗ 21113 темно-зеленого кольору д.н. НОМЕР_1, з с. Макарово Станично-Луганського району Луганської області, в районі 43 км автодороги сполученням КПП Красна Таліка – м. Луганськ було зупинено працівниками міліції, якими під час особистого огляду ОСОБА_5, у присутності понятих, у правій задній кишені його штанів, виявлено та вилучено поліетиленовий пакет, що містив речовину рослинного походження, яка згідно висновку хімічної експертизи № 2150/9 від 24 грудня 2010 року є особливо небезпечною наркотичною речовиною, обіг якої заборонений – канабісом (марихуаною), загальною масою у перерахунку на суху речовину 7,65 грама, яку ОСОБА_5 незаконно придбав, виготовив, зберігав і перевозив без мети збуту, для особистого вжитку.

У касаційній скарзі прокурор  порушив питання про скасування постанови з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. На думку прокурора, суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв’язку зі зміною обстановки, оскільки не вказав у чому виразилася зміна обстановки та за яких підстав ОСОБА_5 перестав бути суспільно небезпечним. Зазначає, що суд усупереч вимогам закону не встановив доведеність винуватості ОСОБА_5 та не навів доказів на його обґрунтування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, коли це є правом, а не обов’язком суду, він вирішує під час судового розгляду з дотриманням порядку, встановленого ст. 282 КПК України, незалежно від того, надійшла справа з постановою про її закриття чи з обвинувальним висновком.

Як убачається зі змісту постанови суд, звільняючи ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки, урахував, що він вперше вчинив злочин середньої тяжкості, добровільно звернувся в лікувальний заклад і пройшов курс лікування від наркоманії, за місцем проживання характеризується позитивно, є інвалідом ІІ групи.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_5 під час судового розгляду визнав свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину та подав суду письмову заяву про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

Суд згідно із протоколом судового засідання дослідив матеріали справи. Під час обговорення поданої письмової заяви, ОСОБА_5 просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки.

Колегія суддів  звернула увагу  й на те,  що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та подав касаційну скаргу, не заперечував проти звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки.

Тому суд, з урахуванням позиції прокурора з приводу закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_5 у зв’язку зі зміною обстановки, та за наявності умов, передбачених вказаною нормою закону, обґрунтовано дійшов висновку про його звільнення від кримінальної відповідальності  на підставі ст. 48 КК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які давали б підстави  для скасування  судового рішення, не встановлено.

Постановляючи рішення про закриття провадження по кримінальній справі щодо ОСОБА_5 у зв’язку зі звільненням його на підставі ст. 48 КК України від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, місцевий суд  не врахував  положень ст. 93 КПК України та роз’яснень , що містяться  у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 7 липня 1995 року “Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат”, відповідно до яких судові витрати покладаються тільки на засуджених.

Оскільки ОСОБА_5 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України, а не засуджено за цей  злочин, тому з нього не підлягали стягненню судові витрати  по справі.

За таких  обставин постанова  місцевого суду  підлягає зміні в порядку ст. 395 КПК України з виключенням з неї рішення про стягнення з ОСОБА_5 309 гривень 60 копійок судових витрат за проведення експертизи.

Керуючись статтями 394–396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу прокурора  залишити  без задоволення.

постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 28 лютого 2011 року щодо ОСОБА_5  змінити.

Виключити з резолютивної частини постанови рішення суду про стягнення з ОСОБА_5 309 гривень 60 копійок судових витрат за проведення експертизи.

С у д д і:

І.В. Григор’єва Ж.М. Єленіна В.В. Британчук