У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 липня 2011 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В. , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду          м. Дніпропетровська від 10 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах недієздатного ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОК ЖБК № 144 «Рекорд», виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, про визнання договору дарування, свідоцтва про право на житло частково недійсними, визнання права власності на частину квартири,

в с т а н о в и в:

У липні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 27 червня 2003 року між ОСОБА_5, яка діяла на підставі доручення від імені ОСОБА_8, та ОСОБА_4 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_8 є рідною матір’ю позивача, а            ОСОБА_4 – його рідним братом. З 1968 року ОСОБА_8 була членом житлово-будівельного кооперативу «Рекорд-144» і того ж року отримала ордер на вселення у вказану вище квартиру на склад сім’ї з чотирьох осіб. Перший внесок до кооперативу було сплачено за рахунок коштів усіх членів сім’ї. Після повного внесення паю квартира стала власністю всіх членів сім’ї, а тому мати не мала права без його згоди та згоди сестри розпоряджатись всією квартирою.    

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від                 10 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування ухвалених судових рішень першої й апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

    У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.    

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши докази в справі й давши їм належну оцінку, дійшов вірного висновку та правильно виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог, виходячи з того, що саме ОСОБА_8 сплачувала внески до кооперативу, набула права власності на квартиру та у встановленому законом порядку розпорядилась своїм майном. Позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

    Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах недієздатного ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОК ЖБК № 144 «Рекорд», виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, про визнання договору дарування, свідоцтва про право на житло частково недійсними, визнання права власності на частину квартири, за касаційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2011 року.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.    

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ                                  О.В. Ступак