У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах  Верховного Суду України  

у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві   6 червня  2006 року  кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення.

Вироком Верховинського районного суду від 30 березня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2005 року,

ОСОБА_2,        

ІНФОРМАЦІЯ_1,        

судимості немає,

виправдано за ст. 125 ч. 1 КК України  за відсутністю у її діях складу злочину.

ОСОБА_2 обвинувачувалася у тому, що 18 листопада 2004 року біля будинку ОСОБА_1 у смт. Верховині в ході сварки нанесла останній декілька ударів палицею по тілу, спричинивши легкі з короткочасним розладом здоров'я тілесні ушкодження.

 У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1, зазначаючи, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_2 за спричинення їй тілесних ушкоджень, наявність яких на її тілі підтверджено висновком судово-медичної експертизи, що висновки суду про невинуватість ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи, що у справі допущено неповноту і однобічність судового слідства, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати і направити справу новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її перегляду.

Доводи у касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_1 про необґрунтованість виправдання ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного злочину є безпідставними.

Ці доводи, аналогічні за змістом доводам її апеляційної скарги, були предметом дослідження апеляційній суду і не знайшли свого підтвердження.

Про невинуватість ОСОБА_2 у спричиненні ОСОБА_1 умисного легкого з короткочасним розладом здоров'я тілесного ушкодження суд дійшов на підставі показань виправданої ОСОБА_2, яка у своїх показаннях зазначала, що  тілесних ушкоджень ОСОБА_1 вона не наносила, та могла їх отримати сама, коли зсунулася і впала з купи дров висотою півтора метра, на яких сиділа.

                Ці показання виправданої ОСОБА_2 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, із яких убачається, що 18 листопада 2004 року ОСОБА_2 привіз дошки і їх мали згрузити, проте ОСОБА_1 стала перешкоджати цьому, сіла на купу дров і не дозволяла переносити їх, щоб звільнити місце під дошки, мотивуючи, що земельна ділянка належить їй. Після того, як ОСОБА_2 підійшла з документами на право користування прирічковою територією, ОСОБА_1 зсунулася з дров, декілька горбиків покотилось за нею і вона впала на землю При цьому ОСОБА_2 тілесні ушкоджень ОСОБА_1 не наносила. Зазначені обставини підтвердив і свідок ОСОБА_2.

Як показав експерт свідок ОСОБА_7, наявні у ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синців мають овальну форму і могли виникнути від падіння.

Судом були досліджені й показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо механізму утворення у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, проте суд не взяв їх в якості достовірних, оскільки у своїх показаннях ОСОБА_9, вказала зовсім іншій порядок і послідовність нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, ніж зазначала сама ОСОБА_1.

Таким чином, уся сукупність зібраних у справі доказів була ретельно проаналізована судом як з точки зору допустимості, так і достовірності, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу інкримінованого їй злочину.

Зазначені у касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 про неповноту досудового і судового слідства та неправильну оцінку доказів у справі, про проявлену у зв'язку з цим необ'єктивність, стосуються перегляду касаційним судом фактичних обставин справи з підстав, зазначених у ст.ст. 368, 369 КПК України. Разом із тим, цього касаційний суд робити не вправі, оскільки законом передбачено, що відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Проте даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_2 до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, відсутні.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

                                               ухвалила:

у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

       Стрекалов Є.Ф.            Кармазин Ю.М.                  Кліменко М.Р.