ОКРЕМА  ПОСТАНОВА

11 лютого 2008 року                                                                                            м. Нова Одеса

            Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Ітріна М.В.,

при секретарі Андрусенко В.А., за участю прокурора Редченка В.І., потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 101 КК України (1960 р.), -

В С Т А Н О В И В:

            Вироком Новоодеського районного суду від 11.02.2008 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України і призначено покарання у виді семи років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

            В ході розгляду кримінальної справи судом виявлено недоліки, на які керівництву прокуратури області і УМВС України в Миколаївській області слід звернути увагу і вжити заходи по їх усуненню та недопущенню в майбутньому.

Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що у липні 2002 р. Миколаївським РВ УМВС області ОСОБА_4 притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 187 КК України (в ред. 2001 р. (кримінальна справа № 02180276) і відносно нього обрано запобіжний захід у виді взяття під варту, який 15.10.2002 р. постановою слідчого змінено на підписку про невиїзд.

            05.10.2007 р., з метою з'ясування результатів розслідування кримінальної справи відносно підсудного, було направлено листа (вих. 4094, 4095) прокурору Миколаївського району та начальнику міліції цього ж району.

            26.11.2007 р. начальником слідчого відділення Миколаївського РВ надана відповідь, з якої випливає, що вказана кримінальна справа у порядку ст. 225 КПК була направлена з обвинувальним висновком до відповідного суду, а відносно ОСОБА_4 матеріали виділені в окреме провадження та його оголошено у розшук.

            Ця обставина підтверджується копією вироку Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03.12.2003 р., зі змісту якого видно, що за розбійний напад на житлове приміщення ОСОБА_5, у якому ОСОБА_4 приймав активну участь, засуджено трьох осіб до різної міри покарання пов'язаної з позбавленням волі, а відносно ОСОБА_4 матеріали виділені у окреме провадження.

            Проте, з повідомлення УОІ УМВС області від 18.10.2007 р. не вбачається, що ОСОБА_4 був оголошений у розшук. Крім того, з 15.10. по 12.12.2002 р. і з 18.11.2006 р. по теперішній час він утримується в СІЗО м. Миколаєва по справі, що розглянута.

            Викладене свідчить про те, що до цього часу органом досудового слідства Миколаївського РВ УМВС в Миколаївській області безпідставно у порушення вимог статей 2, 4 Кримінально-процесуального кодексу України не вживаються заходи щодо розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за вчинення ним розбійного нападу.

            Керуючись ст. 23-2 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

            Про викладені недоліки довести до відома керівництву прокуратури Миколаївської області та УМВС України в Миколаївській області для вжиття відповідних заходів реагування.

            Про прийняті заходи в установлений законом місячний строк повідомити суду.

Головуючий - підпис

Копія вірна:            Суддя:

                                                                                                 Справа № 1-8/2008

В И Р О К

Іменем України

11 лютого 2008 року                                                                        м. Нова Одеса

         Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Ітріна М.В.,

при секретарі Андрусенко В.А., за участю прокурора Редченка В.І., потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні дітей не має, не працюючого, не судимого, військовозобов'язаного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

         в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 101 КК України (в ред. 1960 р.), -

В С Т А Н О В И В:

         10 листопада 2000 року біля 23.00 год. підсудний ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 і його дружиною ОСОБА_8 розпивали спиртні напої в барі «Факел», розташованому в с. Бузьке Новоодеського району Миколаївської області. Там же знаходився в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_9 Приблизно о 23 год. 30 хв. цього ж дня бар було зачинено і вказані особи залишили його. Біля приміщення бару ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_7 вступити вдвох з ним в статевий зв'язок з ОСОБА_8 На цьому ґрунті підсудний ОСОБА_4 і ОСОБА_6, який раніше засуджений по цій справі, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 спільно стали бити його руками і ногами, наносячи удари по голові, обличчю, тулубу і кінцівкам, внаслідок чого заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді тяжкої черепно-мозкової травми, від якої він помер на місці пригоди.

         Підсудний ОСОБА_4 не визнав своєї вини у вчиненні інкримінуємого йому злочину посилаючись на те, що ОСОБА_9 не бив і не знає хто його побив. Суду пояснив, що разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 розпивав спиртні напої в барі. Там же знаходився п'яний ОСОБА_9, який неодноразово падав на підлогу. При закритті бару ОСОБА_9 допомогли вийти з бару і поставили біля вхідних дверей. ОСОБА_4 разом з подружжям ОСОБА_7 пішов до дому батьків останніх, де їх наздогнав ОСОБА_6 Його свідчення на досудовому слідстві, де він визнає себе винним у побитті ОСОБА_9, не відповідають дійсності, оскільки він себе обмовив під психічним тиском працівників міліції.

         Однак вказані покази суд розцінює, як намір уникнути кримінальної відповідальності у зв'язку  з тим, що підсудний умисно не розповів обставини скоєного ним злочину, визнаючи тільки факт знаходження його в бару.

Так, під час досудового слідства підсудний ОСОБА_4 будучи допитаним в якості підозрюваного показав, що біля бару ОСОБА_6 почав бити ОСОБА_9 за те, що останній пропонував вступити в статевий зв'язок з ОСОБА_8 Почувши це ОСОБА_4 вдарив потерпілого, який лежав на землі ногою в тулуб, після чого відтягнув за комір куртки за приміщення бару, де ще його вдарив ногою по тулубу (а. с. - 43-47).

Ці свідчення ОСОБА_4 узгоджуються та підтверджуються даними ним поясненнями при відтворенні обстановки та обставин події від 14.11.2000 р., де він добровільно розповів та показав як вчинив злочин, а саме, що біля бару ОСОБА_8 йому сказала, що ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_7 вступити з нею в статевий зв'язок. ОСОБА_6 і ОСОБА_4 почали бити ОСОБА_9 ногами по тулубу від чого останній падав. ОСОБА_4 взявши ОСОБА_9 за комір куртки відтягнув за приміщення бару, де вдарив ногою у спину. Тут підійшла ОСОБА_8 і забрала його з ОСОБА_6 з місця події (а. с. - 53-59).

         Твердження підсудного ОСОБА_4 у тому, що він не бив ОСОБА_9 спростовуються його ж свідченнями, які він дав на очній ставці з ОСОБА_6, де підтвердив факт побиття потерпілого біля бару і за його приміщенням (а. с. - 205).

         У подальшому ОСОБА_4 при пред'явленні йому обвинувачення у цьому злочині визнавав себе винним частково, а при виконанні вимог статті 218 КПК України підтримав клопотання захисника про перекваліфікацію його дій на ст. 106 КК України (1960 р. (а. с. 210, 385, 247, 248).

         Проведення незаконних методів слідства відносно підсудного ОСОБА_4  прокуратурою району не встановлено.

         Крім того, незважаючи на те, що вину в скоєному злочині підсудний ОСОБА_4 не визнав, вона повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

         Так, потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що вранці 11.11.2000 р. за баром лежав мертвий його брат ОСОБА_9, якого неможливо було взнати, оскільки сильно побита голова.

         Потерпіла ОСОБА_1 показала, що 11.11.2000 р. знаходилась біля бару «Факел» в селі Бузьке, де підсудний ОСОБА_4 при відтворенні обставин події показував, як стрибав на тілі її брата - ОСОБА_9.

         З досліджених судом показів ОСОБА_6, який засуджений 06.03.2003 р. Новоодеським районним судом за умисне заподіяння ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала його смерть, випливає, що в будинку матері ОСОБА_8, яка проживає в селі Бузьке, а потім в барі «Факел» в цьому ж селі він разом з ОСОБА_4 та подружжям ОСОБА_7 вживав спиртне. В барі був п'яний ОСОБА_9 Після закриття бару ОСОБА_4 ногами та ліктем бив ОСОБА_9, наносячи йому удари в обличчя, груди та плече. Сам ОСОБА_6 теж почав бити ОСОБА_9 ногою у груди, по ногам і один раз ногою у щелепу. Потім ОСОБА_4 взявши ОСОБА_9 за комір куртки відтягнув його за бар, де ще бив хвилин п'ять в область голови та грудей. Били потерпілого за те, що він хотів вступити в статевий зв'язок з ОСОБА_8 (а. с. - 51).

Ці покази ОСОБА_6 повністю підтверджуються змістом протоколу відтворення обстановки та обставин події за його участю від 14.11.2000 р., під час якого на місці події він підтвердив свої свідчення та показав і розказав, як вчинив злочин спільно з ОСОБА_4, а саме спільно били ОСОБА_9 біля бару (а. с. - 60-65).

         Покази підсудного ОСОБА_4 дані ним під час досудового слідства стосовно місця і способу вчинення злочину повністю узгоджуються з даними протоколу огляду місця події, з якого вбачається, що 11.11.2000 р. в с. Бузьке за приміщенням бару «Факел» виявлено труп ОСОБА_9, на якому одяг був порваний, в бруді та слідами крові. На футболці потерпілого був відбиток від взуття. Від вхідних дверей магазину до трупа був слід крові. Чисельні плями крові біля бару та сліди волочіння тіла потерпілого. Обличчя закривавлене, на лівій щоці слід від взуття (а. с. - 5-16).

         Свідок ОСОБА_10, яка на той час працювала барменом показала, що 10.11.2000 р. біля 23.00 год. в барі був п'яний ОСОБА_9, а також ОСОБА_6, ОСОБА_4, та подружжя ОСОБА_7. Приблизно через пів години вона попросила всіх вийти і закривши бар пішла додому. На той час конфлікту між ОСОБА_9 та іншими особами не було.

Зі свідчень ОСОБА_8 видно, що 10.11.2000 р. вона з ОСОБА_7, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 розпивали спиртні напої в будинку її матері в селі Бузьке, а потім у барі «Факел». Там знаходився п'яний ОСОБА_9, який теж вживав з ними спиртне. Після того, як вона з ОСОБА_7 відлучилась з бару, повернувшись бачила, як ОСОБА_6 і ОСОБА_4 тягнули ОСОБА_9 за бар (а. с. - 30,31, 286-289, 356-359).

         ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили, що вранці 11.11.2000 р. біля бару «Факел», де виявили труп ОСОБА_9, були присутніми при відтворенні обстановки та обставин події з ОСОБА_4, який добровільно розповів і показав як бив ОСОБА_9

         Згідно висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_9 настала в результаті тяжкої черепно-мозкової травми у вигляді обширних субарахноїдальних крововиливів, крововиливу в праву півкулю мозжечка, обширних забоїв головного мозку. На трупі виявлено обширні крововиливи в м'які покрови голови з відшаруванням м'яких тканин від кістки, крововиливів в правій півкулі мозжечка, обширні забої речовини головного мозку, множинні крововиливи, садна, рани на голові та кінцівках. Тілесні ушкодження на тілі потерпілого настали від дії тупих твердих предметів і могли виникнути при неодноразових ударах  в область голови, обличчя і кінцівок тупими твердими предметами, всі пошкодження виникли одночасно. Ударів по голові, обличчю і кінцівкам завдано не менше 16 (а. с. - 114-116).

         Таким чином, дослідивши всю сукупність доказів, суд дійшов висновку про винність підсудного ОСОБА_4 в заподіянні ОСОБА_9 умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

         Суд перекваліфікував дії підсудного з ч. 3 ст. 101 КК України (1960 р) на ч. 2 ст. 121 КК України (2001 р.) з таких підстав.

         Відповідно до пункту 18 розділ 2 Прикінцевих та перехідних положень КК України (2001 р.) при вирішенні питання про віднесення злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України 1960 р., які були вчинені до набрання чинності цим Кодексом, до злочинів невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких слід керуватися статтею 12 цього Кодексу, якщо це пом'якшує кримінальну відповідальність осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом.

            Так, санкція ч. 3 ст. 101 КК (1960 р.), передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, а ч. 2 ст. 121 КК (2001 р.) від 7 до 10 років.

            За правилами ст. 12 КК України злочин, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі відноситься до категорії тяжких, а на строк понад 10 років особливо тяжких.

            Згідно ч. 3 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, який частково пом'якшує відповідальність, а частково її посилює має зворотну дію в часі лише у тій частині, яка пом'якшує відповідальність.

         Ухвалами суду спростовуються твердження підсудного про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не визнані по справі потерпілими (а. с. - 409, 421).

         Вимоги підсудного щодо перекваліфікації його дій на ч. 1 ст. 396 КК України є безпідставними, оскільки не підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

         При визначенні виду і міри покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, а також те, що вчинений ним злочин відноситься до категорії тяжких.

         Обставини, які пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_4 відсутні.

         Обставиною, що обтяжує покарання підсудного є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

         Враховуючи особу підсудного ОСОБА_4, посередню характеристику за місцем помешкання, стан здоров'я, обставини при яких він скоїв злочин,  суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе в умовах ізоляції від суспільства у кримінально-виконавчій установі.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

         ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у виді - 7 (сім) років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

В строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 зарахувати час тримання під вартою з 11 листопада 2000 року по 04 квітня 2001 року, з 15 січня по 12 лютого 2002 року, з 15 жовтня по 12 грудня 2002 року та з 18 листопада 2006 року по 11 лютого 2008 року.

         До вступу вироку в законну силу запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 залишити попередній - взяття під варту з триманням в СІЗО м. Миколаєва.

Вирок може бути оскаржено на протязі 15 діб до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд.

Головуючий