У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах  Верховного Суду України  

у складі:

головуючого	Стрекалова Є.Ф. ,
суддів	Кармазіна Ю.М. і Кліменко М.Р.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві     6  червня  2006 року     кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення.

 

Вироком Слов'янського міськрайонного суду від 19 квітня 2005 року,

 

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,        

раніше судимого 05.08.2003 р. за ст. 296 ч. 1 КК

України  на 60 годин громадських робіт, звільненого

7 жовтня 2003 р. на підставі ст. 1 п. “а” Закону

України від 11.07.2003 р. “Про амністію”,

засуджено:

за ст. 187 ч. 3 КК України  на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 

за ст. 296 ч. 3 КК України  на 3 роки позбавлення волі,

за ст. 309 ч. 1 КК України  на 1 рік позбавлення волі,

а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна та на підставі ст. 96 КК України  до нього застосовано примусове лікування від алкоголізму.

 

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_4 2390 грн., а також  з ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4 2000 грн.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 і ОСОБА_5, судові рішення щодо яких не оскаржено і не внесено касаційне подання прокурора.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2005 року цей вирок змінено, ОСОБА_2 покарання за ст. 187 ч. 3 КК України пом'якшено до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 187 ч. 3, 296 ч. 3, 309 ч. 1КК України, йому визначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна Крім того, щодо нього виключено застосування ст. 96 КК України. 

 

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він у м. Слов'янську:

 

- 18 вересня 2004 р. ОСОБА_2 придбав шляхом збірання і виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб (каннабіс) вагою 12,7 грам, який зберігав при собі без мети збуту, і який у нього було вилучено працівниками міліції;

- 1 листопада 2004 р. він за попередньою змовою з ОСОБА_3 та невстановленою слідством особою вчинив розбій з проникненням у будинок АДРЕСА_1, під час якого із застосуванням небезпечного для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_4 насильства, спричинивши йому середньої тяжкості тілесне ушкодження, заволодів його майном вартістю 2 805 грн.

- 8 листопада 2004 р. він, являючись особою, раніше судимою за хуліганство, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з ОСОБА_3 і ОСОБА_5 заштовхав ОСОБА_4 у будинок, де з хуліганських мотивів побив, спричинивши йому легкі з короткочасним розладом здоров'я тілесні ушкодження.

 

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, зазначаючи, що винність ОСОБА_2 у придбанні, виготовленні і зберіганні наркотичного засобу та розбійному нападі на потерпілого ОСОБА_4 не доведена, що його дії за ст. 296 ч. 3 КК України кваліфіковано неправильно, що у справі допущено неповноту і однобічність досудового і судового слідства, порушення кримінально-процесуального та неправильне застосування кримінального закону, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати і справу щодо нього закрити.

 

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її перегляду.

 

Доводи у касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 про те, що його винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів не доведена, є необґрунтованими.

 

Ці його доводи, аналогічні за змістом доводам його апеляційної скарги, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження.

 

До висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у  вчиненні зазначених у вироку злочинів суд дійшов на підставі досліджених в судовому засіданні і детально наведених у вироку доказів, зокрема показань самого засудженого ОСОБА_2, який під час досудового слідства повністю визнавав свою вину у придбанні, виготовленні і зберіганні без мети збуту наркотичного засобу (а.с. 5, 17, 38), давав послідовні показання про обставини цього злочину. Ці його показання узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

 

На досудовому слідстві засуджений ОСОБА_2 також не заперечував, що разом з ОСОБА_3 і ще однією особою в ніч з 31.10.2004 р. на 1.11.2004 р. з метою заволодіння майном проник у подвір'я будинку АДРЕСА_1, де разом із іншими побив потерпілого ОСОБА_4 і утік, прихопивши його майно (а.с. 47). Ці його показання узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що в ніч на 1.11.2004 р. у будинок до нього проникли 3 хлопці, які обшукали кімнати, вимагали у нього гроші, побили і забрали його майно. Він впізнав ОСОБА_2 по фотознімку.

 

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи, у ОСОБА_4 було виявлено закритий перелом лівої лучевої кістки, який віднесено до середньої тяжкості тілесного ушкодження.

 

Твердження у касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 про те, що дії ОСОБА_2 по епізоду нападу на потерпілого ОСОБА_4 8.11.2004 р. слід кваліфікувати за ст. 125 ч. 1 КК України як спричинення умисних легких тілесних ушкоджень, є безпідставними.

 

Як убачається з матеріалів справи, зокрема показань потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_10, засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливої зухвалістю, у день, щодо особи, стосовно якої декілька днів раніше ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вже скоїли тяжкий злочин, грубо порушуючи громадський порядок, питалися залізти у двір потерпілого ОСОБА_4 через огорожу, а потім напали, схопили за руки, заштовхнули у двір і побили у власному подвір'ї, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

 

Тому дії ОСОБА_2 за ст.ст. 309 ч. 1, 187 ч. 3, 296 ч. 3 КК України кваліфіковано правильно.

Таким чином, уся сукупність зібраних у справі доказів була ретельно проаналізована судом як з точки зору допустимості, так і достовірності, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_2  у вчиненні перелічених злочинів.

 

Зазначені у касаційній скарзі доводи захисника про неповноту досудового і судового слідства та неправильну оцінку доказів у справі, про проявлену у зв'язку з цим необ'єктивність, стосуються перегляду касаційним судом фактичних обставин справи з підстав, зазначених у ст.ст. 368, 369 КПК України. Разом із тим, касаційний суд переглядати їх не вправі, оскільки законом передбачено, що відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Даних, які б свідчили, що стосовно ОСОБА_2 допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, чи що призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його особі, або про упередженість суду щодо нього, не виявлено.

 

Доводи у касаційній скарзі захисника про застосування до ОСОБА_2 незаконних методів ведення слідства, які могли б вплинути на правдивість його показань під час досудового слідства, перевірялись і не знайшли свого підтвердження.

 

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_2 до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, відсутні.

 

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

                                               ухвалила:

 

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_2   відмовити.

 

              Судді:

 

      Стрекалов Є.Ф.                 Кармазін Ю.М.                     Кліменко М.Р.