У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової  палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

 

головуючого	Кліменко М.Р.,
суддів	Пошви Б.М., Нікітіна Ю.І.
прокурора	Вергізової Л.А.

 

розглянула в судовому засіданні 20 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Полтавської області на вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 17 березня 2005 року.

           

Цим вироком засуджено

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого:

-11.09.2000 року за ч.2 ст.140 КК України  на 2 роки позбавлення волі, у відповідності до п. “а” ст. 1 Закону України “Про амністію” звільненого від відбування покарання;

-20.01.2004 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням та з іспитовим строком на 3 роки,

 

- за ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки  позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано покарання за вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 20.01.2004 року і остаточно призначено покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.

 

            Цим же  вироком  засуджений ОСОБА_2 за ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, щодо якого вирок не оскаржений.

 

            ОСОБА_1 засуджено за те, що він 05.01.2004 року близько 19 год. 30хв. за попередньою змовою з ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, прибули до господарства ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 і проникли в приміщення літньої кухні, звідки намагались таємно викрасти належне ОСОБА_3 майно на загальну суму 306 грн., але  не довели свої злочинні дії до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки до приміщення зайшов потерпілий ОСОБА_3

 

            В апеляційному порядку справа не розглядалась.

 

            У касаційному поданні перший заступник прокурора Полтавської області, посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону, просить вирок суду щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з вироку рішення про призначення покарання засудженому за ст. 71 КК України, і   покарання за цим вироком і за вироком  Семенівського районного суду Полтавської області від 20.01.2004 року   виконувати самостійно.

           

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора  на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні , колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Висновок суду у вироку від 17.03.2005р.  про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України, підтверджується доказами, дослідженими судом в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України, і не заперечується у касаційному поданні.

 

Дії засудженого за ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

 

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування вироку, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

 

Покарання ОСОБА_1  за вчинення  цього злочину призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин. Це покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

 

Разом з тим,  суд помилково призначив ОСОБА_1 покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

 

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1   вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 20.01.2004 року був засуджений  за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком на 3 роки. Після винесення цього вироку було встановлено, що ОСОБА_1 вчинив інший злочин 05.01.2004р., тобто до винесення вироку Семенівським районним судом Полтавської області.

 

За таких обставин  при призначенні ОСОБА_1  остаточного покарання  суду належало керуватися ч. 4 ст. 70 КК України, яка передбачає призначення покарання за сукупністю злочинів, а не ст. 71 КК України, яка встановлює правила призначення покарань за сукупністю вироків.    

 

Відповідно до роз'яснень п. 23  постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. “Про практику призначення судами кримінального покарання” у випадках, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового та повного складання призначених покарань не допускається; за таких обставин кожний вирок виконується самостійно.

 

Враховуючи це, при призначенні остаточного покарання ОСОБА_1  суд не повинен був застосовувати принцип часткового складання покарань, оскільки вони підлягали виконанню самостійно.

 

Тому вирок від 17.03.2005 року щодо ОСОБА_1 в цій частині підлягає зміні

 

Крім того, колегія суддів вважає, що суд безпідставно вказав у мотивувальній частині вироку про необхідність застосування згідно зі ст. 96 КК України до обох засуджених - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 примусового лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі.

Цей примусовий захід за вимогами ст. 96 КК України може застосовуватись судом тільки до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.   Однак хронічний алкоголізм не відноситься до таких хвороб.

 

Тому в порядку ст. 395 КПК України  з мотивувальної частини вироку підлягає виключенню посилання на необхідність застосування на підставі ст. 96 КК України  до засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 примусового лікування від алкоголізму.

 

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

касаційне подання першого заступника прокурора Полтавської області задовольнити.

 

Вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 17 березня 2005 року щодо ОСОБА_1 та в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України, щодо ОСОБА_2 змінити.

Виключити з цього вироку рішення суду про часткове приєднання на підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного  за ст.15, ч.3 ст.185 КК України, не відбутого  ОСОБА_1 покарання за попереднім вироком у виді   3 місяців позбавлення волі.

Замість ст. 71 КК України застосувати ч. 4 ст. 70 КК України і вважати  ОСОБА_1   засудженим до покарання за ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України  на 3 роки позбавлення волі та  до покарання, визначеного йому за попереднім вироком від 20 січня 2004 року, які виконувати самостійно.

В порядку ст. 395 КПК України виключити з мотивувальної частини вироку Семенівського районного суду Полтавської області від 17 березня 2005 року посилання на необхідність застосування на підставі ст. 96 КК України  до засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 примусового лікування від алкоголізму.

В решті вирок залишити без зміни.

           

Судді: