АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –982/ 2011 Головуючий по 1-й інстанції
Миронець О.К.
Суддя-доповідач: Дорош А.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів Панченка О.О., Обідіної О.І.
при секретарі Зеленській О.І.
за участю
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6
на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5 до Карлівської районної центральної лікарні про визнання протиправною бездіяльність лікарів Карлівської районної центральної лікарні ім.. Радевича , -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І. , -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2010 року позов відмовлено ОСОБА_6, ОСОБА_5 у задовленні позовних вимог до Карлівської районної центральної лікарні в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_5 просять вищевказане рішення місцевого суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряю законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_6 визнаний інвалідом дитинства у 1995 році в зв»язку із залишковими наслідками після перенесення хвороби у 1994 р. До 2007 р. він мав статус дитини-інваліда. У травні 2007 р. йому встановлена ІІІ група інвалідності з дитинства, враховуючи, що він був учнем 12 класу вечірньої школи м. Карлівка. 02.06.2008 р. на підставі огляду обласної комісії МСЕК інвалідність не була визнана.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що лікарі Карлівської районної центральної лікарні не мали відношення до призначення та зняття пенсії ОСОБА_6, всі документи ними були оформлені вчасно, отже бездіяльності в діях лікарів не вбачається.
Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є вірним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно посвідчення серія НОМЕР_1, виданого 03.07.2007 р. Карлівським УП та СЗН на термін з 04.05.2007 р. по 01.05.2008 р. ( ОСОБА_6 є інвалідом з дитинства 3 групи, розмір допомоги становить 243,60 грн. (а.с. 81). Інших офіційних відомостей про те, що він раніше був визнаний дитиною - інвалідом матеріали цивільної справи не містять.
На нього поширюється ЗУ «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»від 16.11.2000 р.
Предметом спору є визнання протиправною бездіяльність лікарів Карлівської ЦРЛ ім.. Радевич, а саме головного лікаря ОСОБА_7 голови ЛКК ОСОБА_4, лікаря невропатолога ОСОБА_8, начальника по медичній частині ОСОБА_9, районного педіатра ОСОБА_10, яка полягає у не оформленні медичних висновків на дитину-інваліда ОСОБА_6 у період часу до 2005 р., у зв»язку з чим він до вказаного року отримував менший розмір пенсії, отримував лише пенсію по втраті годувальника. Позивачем позовні вимоги не доповнювалися, не збільшувалися.
Як вбачається із пояснень позивача ОСОБА_5, за спірний період, а саме 22.02.1995 р. прийнято рішення ЛКК Карлівської ЦРЛ про оформлення ОСОБА_6, як дитині –інваліду до 16 років, державної соціальної допомоги строком на 2 роки. 30.03.1998 р. ЛКК Карлівської ЦРЛ прийнято рішення про продовження виплати соціальної пенсії. 12.05.2004 р. ОСОБА_11 зареєструвала в Машівському районі Полтавської області. 01.06.2004 р. ОСОБА_6 після огляду ЛКК призначена соціальна пенсія терміном до 16 років. Після лікування з 18.05.2005 р. по 27.05.2005 р. ЛКК № 93 від 26.05.2005 р. призначена соціальна пенсія віком до 18 років ( а.с. 6).
Позивачами на підтвердження своїх пояснень не надані рішення ЛКК, як докази по справі, проте, вони зазначають і визнають вищевказані обставини.
Як вбачається із матеріалів справи, на а.с. 85 мається корінець медичного висновку від 03.06.2004 р. на ім.»я дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого Машівською ЦРЛ, мати ОСОБА_11, місце проживання с. Григорівка Машівського району.
У журналі обліку медичних висновків дітей інвалідів даний медичний висновок зареєстровано на ім.»я ОСОБА_6 під № 7 із зазначення діагнозу: наслідки перенесення вірусного енцефаліту у вигляді лівобічного геміпарезу з руховими порушеннями (а.с.84).
Згідно наказу Міністерства охорони здоров»я, Міністерства праці та соціальної политіки України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 р. № 454/471/516 оформлення соціальної допомоги на дітей інвалідом віком до 16 років, висновок був дійсним до 06.06.2008 р. до досягнення дитиною 16 річного віку.
Підставою для оформлення медичного висновку було наявність хвороби у дитини, що відповідає розділу І п.І.І., згідно переліку медичних положень, які дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей інвалідів віком до 16 років. Консультативний висновок обласного невролога знаходиться в амбулаторній карті хворого, яка знаходиться у матері.
Згідно листа Машівської ЦРЛ від 23.11.2009 р. за № 831 03.06.2004 р. медичний висновок направлений в управління праці та соціального захисту населення Машівської РДА за місцем оформлення та проживання дитини. (а.с. 83).
Згідно ч.1,2 ст. 7 вищевказаного Закону органи медико-соціальної експертизи та заклади охорони здоров»я у 3-денний строку зобов»язані надіслати копії акта огляду інваліда з дитинства або медичного висновку про визнання дитиною-інваліда до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання інваліда з дитинства або батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника дитини-інваліда. Не пізніше 10 днів після надходження документів, зазначених у частині першій цієї статті, управління праці та соціального захисту населення зобов»язане у письмовій формі повідомити інваліда з дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника дитини-інваліда про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її надання.
Ст. 8 даного Закону визначає порядок звернення за призначенням державної соціальної експертизи, зокрема ч.2,6,7 передбачено, що заява про призначення державної соціальної допомоги інваліду І чи ІІ групи, який визнаний недієздатним, а також на дитину інваліда подається одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником за місцем свого проживання. Управління праці та соціального захисту населення, яке прийняло заяву про призначення державної соціальної допомоги, видає заявнику розписку про прийом заяви та доданих до неї документів із зазначенням дати прийому заяви. Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийому заяви з усіма необхідними документами.
Згідно ч. 3 ст. 9 цього ж Закону державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням, а згідно ч.4 ст. 10 державна соціальна допомога, яка призначена на дитину-інваліда віком до 18 років, виплачується незалежно від одержання на неї інших видів допомоги.
Дійсно за Законом органи медико-соціальної експертизи та заклади охорони здоров»я у 3-денний строку зобов»язані надіслати медичний висновок про визнання дитиною-інваліда до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання інваліда з дитинства або батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника дитини-інваліда, однак, як встановила колегія суддів, позивачеві ОСОБА_5 було відомо про результати огляду ЛКК за спірний період з лютого 1995 р. по травень 2005 р. та призначення соціальної пенсії, проте матеріали справи не містять доказів, а саме позивачами не надано жодного висновку ЛКК та рішень про призначення пенсій за цей період, відомостей з управління праці та соціального захисту населення чи надходили медичні висновки, чи призначалася державна соціальна допомога виплачувалася така пенсія і в якому розмірі.
Згідно відповіді Управління праці та соціального захисту населення Карлівської РДА Полтавської області № 02-38/1491 від 31.03.2011 р. ОСОБА_11 перебувала на обліку в управління і одержувала пенсію на сина інваліда з дитинства ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 14.04.1997 р. згідно медичного висновку № 10 від 01.03.1995 р., виданого Карлівською ЦРЛ. Особова справа закрита з 01.04.1997 р. у зв»язку з непроходженням медичного переогляду (матеріали архівної особової справи). Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»ОСОБА_11 перебувала на обліку в управлінні з 25.07.2005 р. по 05.05.2007 р. як отримувач державної соціальної допомоги та надбавки на догляд за дитиною інвалідом ОСОБА_6 (медичний висновок № 26 від 07.07.2005 р., виданий Карлівською ЦРЛ). Згідно довідки № 0275913 від 04.05.2007 р., виданої МСЕК № 2 м. Полтави, ОСОБА_6 визнаний інвалідом з дитинства 3 групи і йому призначена допомога, як інваліду з дитинства. Виплата допомоги припинена з 01.06.2008 р. у зв»язку із закінченням строку інвалідності. За продовженням даного виду допомоги ОСОБА_6 не звертався, відомостей про визнаня його інвалідом не надавав.
Як встановлено колегією суддів, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_5 відхилити, рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
С У Д Д І :