Справа № 2-2647/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"09" березня 2011 р. Шевченківський районний суд м.Києва у складі головуючого судді Мєлєшак О.В., при секретарі Мисюку Ю.Д., за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Міжрегіонального вищого професійного училища зв»язку, Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд,-

                                                                ВСТАНОВИВ:

        У квітні 2010 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до відповідачів  Міжрегіонального вищого професійного училища зв»язку, Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації в якому просила визначити ступінь вини кожного відповідача, з врахуванням чого стягнути на її користь з матеріальну шкоду у розмірі 7474 грн та  моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

         Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 13 січня 2010 року отримала травму, внаслідок падіння на тротуарі через ожеледь за адресою м. Київ, б. Тараса Шевченка, б.56., була доставлена до травмпункту, а в наступному для надання медичної допомоги до лікарні № 8, де була госпіталізована. У подальшому була переведена до Київської обласної клінічної лікарні, де її прооперували у зв»язку з травмою коліна.

         Послалась на те, що травму коліна вона отримала внаслідок винних дій відповідачів, які не забезпечили належного утримання закріпленої за ними території, тому просила   стягнути 3000 грн. які нею затрачені на посилене харчування, 3177,74 грн. за лікування у медичному закладі, 1296,29 грн. затрачених на придбання ліків, а загалом просила стягнути з відповідачів 7474 грн. матеріальної шкоди та у якості компенсації моральної шкоди 50 000 грн.  

        У судовому засіданні представник позивачки, що діє на підставі довіреності - ОСОБА_1, підтримав доводи та вимоги позовної заяви.

         Представник відповідача  Міжрегіонального вищого професійного училища зв»язку, що діє на підставі довіреності –ОСОБА_2, позов не визнала з підстав недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.  Пояснила, що за Міжрегіональним вищим професійним училищем зв»язку закріплена прилегла територія, яка підтримується у належному стані, оскільки здійснюються всі необхідні заходи для її очищення  від намерзлого снігу та льоду. Зазначила, що позивач не надав доказів на підтвердження місця отримання нею травми, не довела причинно-наслідкового зв»язку між протиправністю дій відповідачів і заподіянням шкоди здоров»ю позивачки.  Не обґрунтувала та не надала доказів на підтвердження необхідності посиленого харчування та доказів, щодо придбання продуктів для посиленого харчування. Не навела підстав та доказів щодо необхідності отримання платного лікування, надала довідку про вартість лікування яка містить перелік медичних процедур, що не охоплюються предметом позову, не надала належних платіжних документів, на підтвердження витрат.

        Представник відповідача Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, що діє на підставі довіреності –ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, посилаючись на відсутність підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Оспорювала місце отримання травми позивачкою, зазначаючи про те, що нею не надано жодного доказу на підтвердження вказаної обставини.  Послалась на те, що Шевченківська районна у м.Києві державна адміністрація перебуває у стані припинення діяльності, а також на необґрунтованість позовних вимог до даного відповідача у позові просила відмовити.

           Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах цивільної справи, встановив наступні обставини та правовідносини.

           Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 13.01.2010 року  поступила до 1-го травматологічного відділення лікарні № 8 м.Києва  де перебувала на лікуванні до 19.01.2010 року з діагнозом перелом правого наколінника зі зміщенням уламків, який отримала внаслідок падіння, що підтверджується витягом з історії хвороби стаціонарного хворого (а.с.14).

            З 19.01.2010 року по 01.02.2010 року позивачка продовжила лікування у ортопедо-травматологічному центрі Комунального закладу Київської обласної ради «Київській обласній клінічній лікарні»у зв»язку з переломом правого наколінника зі зміщенням уламків, який вона отримала внаслідок падіння, що мало місце  13.01.2010 року. Зазначені обставини підтверджені  випискою форми № 027/у із медичної картки № 312030/164, виписним епікризом  (а.с.15-17).

              З сукупності досліджених судом доказів встановлено, що позивачка ОСОБА_4 13.01.2010 року отримала травму - переломом правого наколінника зі зміщенням уламків, яка сталася внаслідок падіння, що мало місце  13.01.2010 року.

               Відповідно до ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я фізичній особі, зобов»язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо.

               Відповідно до п.1, 2  ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

          Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

           Статтею  17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»передбачено право громадян у сфері благоустрою населених пунктів на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров»ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об»єктів благоустрою.  

           Відповідно до ст.15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів об»єктів благоустрою державної та комунальної форми власності. Балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об»єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи, організації.

            Згідно до розпорядження Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації № 1411 від 04.10.2007 року «Про затвердження меж прилеглих та закріплених територій за підприємствами, організаціями та установами для утримання їх в належному санітарно-технічному стані»тротуари вздовж будинків та споруд прибираються балансоутримувачами будинків та споруд до лінії бордюру проїжджої  частини в межах займаної території. Всі інші тротуари прибираються комунальним підприємством шляхово-експлуатаційного управління району.

         Позивачка ОСОБА_4, звертаючись з позовом зазначає місце травмування –м.Київ, бул.Т. Шевченко, б. 56 та вказує, що дана територія закріплена за Межрегіональним професійним училищем зв»язку.

          Представник відповідача ОСОБА_2  не заперечує тієї обставини, що прилегла територія за адресою м.Київ, бул.Т.Шевченка, б.56 закріплена за Міжрегіональним  вищим професійним  училищем зв»язку, однак оспорює травмування позивачки саме в місці, закріпленим за училищем та оспорює факт отримання травми внаслідок неналежного стану прилеглої території.

          Як вбачається з матеріалів справи відповідач Міжрегіональне  вище професійне  училище зв»язку здійснювало необхідні організаційні заходи щодо очищення прилеглої території від снігу, намерзань  та льоду, що підтверджується розпорядженням № 02 від 26.12.2008 року, наказом № 197 а від 01.10.2009 року та додатком до нього, розпорядженням № 253 а від 08.12.2009 року.    

         Відповідно до п.1ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

         Відповідно до п.1 ст.60 кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

                  Незважаючи на те, що відповідачі оспорювали місце отримання травми позивачкою ОСОБА_4 та факт неналежного стану прилеглої території, представник позивача ОСОБА_1 не скористався наданими йому процесуальними правами та не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження суттєвих для вирішення справи обставин. З письмових доказів, які містяться в матеріалах справи відсутнє будь-яке посилання на місце отримання ОСОБА_4 ушкодження здоров»я у вигляді травмування правого коліна, неналежного стану ділянки місцевості на якій сталося травмування позивачки.   

             При таких обставинах,  суд не спроможний дійти до обґрунтованого висновку та визначитись з особою, яка має відповідати за позовом і, як наслідок, вирішити питання про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

              Щодо вимог до відповідача Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди то в цій частині вимоги не засновані на законі, тому у позові до даного відповідача також належить відмовити у повному обсязі.

             Внаслідок наведеного суд прийшов до висновку, що вимоги позивача до зазначених у позові відповідачів є недоведеними та необґрунтованими, тому у позові відмовив.

      На підставі ст.1166,1167 ЦК України,  підп.3 п.1 ст.20 Закона України “Про житлово-комунальні послуги”,п.3,4,37,42,47 Правил користування електричною енергією для населення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, керуючись ст. 10,11, 57-60, 62, 64, 81,88, 169, 212-215  ЦПК України, суд.-

                                                                 ВИРІШИВ:

     У позові  ОСОБА_4 до Міжрегіонального вищого професійного училища зв»язку, Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі  7474 грн., моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. –відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги яка подається протягом 10 днів з дня його оголошення до апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва.

  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу в тому ж порядку протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту рішення.

  Повний текст рішення  виготовлено 14.03.2011 року    

 
                Суддя