Справа № 2-5788/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"17" березня 2011 р. Шевченківський районний суд м.Києва у складі головуючого судді Мєлєшак О.В., при секретарі Мисюку Ю.Д., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк»про захист прав споживача, стягнення боргу, штрафу та моральної шкоди, суд,-

                                                                ВСТАНОВИВ:

        У грудні 2010  року позивач ОСОБА_3 звернулась з остаточним позовом до суду  в якому просила стягнути з відповідача на її користь борг у розмірі 4851,14 грн., та 113.91 дол.США, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, судові витрати, стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 48511,40 грн. та 1139,10 дол.США .

         Обґрунтувала доводи тим, що після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1  вона успадкувала все належне їй майно, у тому числі і права на грошові кошти з належними відсотками по депозитним рахункам, що відкриті у Придніпровському відділенні Черкаського ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк».

             16.06.2010 року вона звернулась до відповідача з пропозицією щодо можливого подовження депозитних договорів, однак їй повідомили, що вона може лише закрити рахунки та отримати грошові вклади з відсотками, які нараховані по день смерті матері.

               Вважає, що відповідач має здійснити нарахування та виплату відсотків по усім рахункам, які відкритті на ім»я її матері по день фактичного зняття коштів з рахунків, тобто по 26.07.2010 року. Зазначає, що відмовляючи у нарахуванні та виплаті відсотків по депозитним рахункам, відповідач порушує її права як споживача банківських послуг, за що передбачена відповідальність у вигляді стягнення штрафу у десятикратному розмірі вартості продукції.

              У судовому засіданні  представник позивача –ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності, просив залишити без розгляду вимоги щодо стягнення на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних. В іншій частині позовні вимоги підтримав. Пояснив, що позивачу була спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, пов»язаних з відмовою здійснити нарахування та виплату відсотків за користування коштами. На відшкодування моральної шкоди просив стягнути на користь позивачки  5000 грн. Підтвердив, що позивачці були видані  кошти, що перебували на депозитних рахунках відкритих на ім.»я спадкодавця з відсотками, які були нараховані лише по день смерті останньої. Розмір нарахованих відсотків станом на 29.08.2009 року не оспорював.   

              Зазначив, що банк фактично користувався коштами спадкодавця і відповідно до умов договору, незважаючи на смерть вкладника,  має сплатити кошти з усіма належними відсотками спадкоємцю, нараховуючи відсотки на весь період дії депозитних договорів.

              Представник відповідача –ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності,  позов не визнав. Підтвердив, що банк мав договірні стосунки з ОСОБА_4 з якою були укладені депозитні договори на розміщення коштів з виплатою відсотків, відповідно до умов договорів.   ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, тому всі зобов»язання, що ґрунтувались на договорах були припинені, у тому числі щодо нарахування відсотків на депозитні вклади. Оскільки права по нарахуванню відсотків нерозривно пов»язані з особою спадкодавця і не входять до складу спадщини, зазначив, що позивачці були виплачені кошти в повному обсязі з відсотками, які нараховані по ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто по день смерті спадкодавця.

         Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши докази, встановив наступні обставини та правовідносини.

         Між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк»були укладені наступні договори:

20.05.2009 року  № SAMDN26000705927177 на суму 2708,70 грн. на термін 1 місяць зі сплатою 19,5% річних; 20.05.2009 року додаткова угода до договору № SAMDN26000705927177 п.1 якої передбачено, збільшення процентної ставки по вкладу на 0, 50% річних на термін вкладу вказаний у п.1 Договору.

28.08.2009 року укладено договір № SAMDN26000706007843 на суму 14000 грн. на термін 1 місяць по 28.06.2009 року з процентною ставкою 19,5% та додаткова угода до договору якою передбачено збільшення процентної ставки по вкладу на 0,50%;

06.08.2009 року договір № SAMDN01000/06608877 на суму 1116.00 дол.США на термін 3 місяці з виплатою процентної ставки 12,25% річних.

01.10.2007 року договір № SAMDN18000700232892 на суму вкладу 2500 грн. на термін 12 місяців з процентною ставкою по вкладу 15,25% річних.

06.08.2009 року договір № SAMDN 26000706609453 на суму 7600 грн. з виплатою 20% річних.

          Таким чином, саме між ОСОБА_4 та відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк» мали місце договірні стосунки, укладені на умовах, зазначених у вищевикладених договорах.

           ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивач успадкувала права на грошові вклади з належними відсотками та компенсаціями, що були відкриті у відділенні №1 ПАТ «АКБ  «Київ»в м. Черкаси, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане державним нотаріусом другої Черкаської державної нотаріальної контори 16.06.2010 року.  

            26.07.2010 року позивач отримала у відділенні банку №1 ПАТ «АКБ  «Київ» в м. Черкаси суми вкладів з нарахованими відсотками по 29.08.2009 року, що підтверджується квитанціями про видачу готівкових коштів у наступних сумах: 2720,98 грн., 14244,94 грн., 1124,24 дол.США.,  3344,98 грн., 7691,61 грн.

       Позивач не оспорює розмір нарахованих відсотків станом по день смерті вкладника ОСОБА_4, наполягає на нарахуванні та стягненні з відповідача відсотків за вкладами по день їх фактичного зняття з рахунків, тобто по 26.07.2010 року.

       Такі вимоги позивача є не заснованими на законі з наступних підстав.

       Відповідно до п.1 та п.4  ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

       Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

      Підпунктом 5 пункту 1 ст.1219 ЦК України визначено, що не входять до складу спадщини права та обов»язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

             Відповідно до ст.608 ЦК України зобов»язання припиняється смертю боржника, якщо воно нерозривно пов»язаним з його особою і у зв»язку з цим не може бути виконане іншою особою.

       Зобов»язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов»язаним з особою кредитора.

         Таким чином, зобов»язання, що обумовлені спірними банківськими договорами на розміщення депозитних вкладів, зокрема, нарахування відсотків по ним, на законних підставах були припинені 29.08.2009 року.

          З огляду на зазначене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.

        В діях відповідача відсутні будь-які порушення прав ОСОБА_3  як споживача, оскільки позивач, в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», не є споживачем банківських послуг, тому її доводи в цій частині судом не приймаються до уваги.

         Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу у доход держави у розмірі 48511,40 грн. та 1139,10 дол.США, то вони також не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що виниклі між сторонами правовідносини, не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», окрім того, суд не є належним та компетентним органом до повноважень якого входить застосування штрафних санкцій, передбачених ст..23   Закону України «Про захист прав споживачів».

             Відповідно до  п.3 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів»захист прав споживачів здійснюють, зокрема,  спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, до компетенції якої належить повноваження щодо застосування штрафних санкцій, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

                Оскільки судом не встановлено будь-яких порушень прав позивача, тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди, в цій частині позову також відмовлено.                    

         Відповідно до п.1ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

         Відповідно до п.1 ст.60 кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

         На підставі ст. 89 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути державне мито, яке визначається з сукупності позовних вимог: захисту прав споживача у розмірі 8,50 грн.  та стягнення  моральної шкоди у розмірі 8,50 грн., а загалом –17 грн.

      На підставі ст.608,1061,1218,1219 ЦК України, ст..10,23 Закону України «про захист прав споживача», керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 62, 64, 81, 88,  212-215  ЦПК України, суд,-

                                                                ВИРІШИВ:

                 У позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк»про захист прав споживача, стягнення боргу, штрафу та моральної шкоди –відмовити у повному обсязі.

         Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави державне мито у розмірі 17 гривень.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його оголошення шляхом подання апеляційної скарги яка подається до апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва.

Повний текст рішення  виготовлено  22.03.2011 року.

Суддя: