Справа № 2-483/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"27" квітня 2011 р. Шевченківський районний суд м.Києва у складі головуючого судді Мєлєшак О.В., при секретарі Римарчуку С.А., Мисюку Ю.Д., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3., ОСОБА_4,  розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1  про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд,-

                                                      ВСТАНОВИВ:

У квітні  2009 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1  з позовом до  ОСОБА_5 в якому просив визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 дня переїзду на постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1.

Мотивував вимоги тим, що спірна квартира належить до державного житлового фонду, в ній зареєстровані у якості членів сім»ї наймача ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1) його сини: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Відповідач у 1977 році одружився та переїхав на постійне місце проживання до дружини за адресою АДРЕСА_1. з цього часу не проживає у квартирі не несе витрат на її утримання. Реєстрація відповідача у спірній квартирі створює перешкоди позивачу у здійсненні права на укладення договору найму квартири, а також інші перешкоди, які пов»язані з реалізацією права на користування квартирою.

Посилаючись на те, що відповідач вибув на постійне місце проживання в інше жиле приміщення, просив визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою АДРЕСА_2 з дня переїзду на постійне місце проживання.

 Відповідач ОСОБА_5 у жовтні 2009 звернувся до суду з зустрічним позовом до  ОСОБА_1 в якому просив визнати останнього таким, що втратив право користування  квартирою АДРЕСА_2 з дня переїзду на постійне місце проживання до своєї дружини.  

   Обгрунтував позовні вимоги тим, що він та його брат- ОСОБА_1 на правах членів  сім»ї наймача батька-  ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є зареєстрованими за спірною адресою. Зазначив, що у 1977 році хоча і одружився, однак проживав за місцем реєстрації, займав окрему кімнату, приймав участь в утриманні квартири, здійснював оплату за комунальні послуги. Натомість його брат- ОСОБА_1 після одруження 20 років тому переїхав до квартири дружини –ОСОБА_7 де і постійно проживав разом з родиною. Посилаючись на зазначені обставини, просив визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірною квартирою.

    У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 вимоги та доводи первинної позовної заяви підтримали. Зустрічний позов не визнали.   Позивач зазначив, що після одруження його брат –відповідач за первинним позовом, перейшов жити до квартири своєї дружини. Мав неприязливі стосунки  з батьками, не надав їм матеріальної допомоги, не приймав участь в утриманні квартири, не здійснював оплату комунальних послуг, не приймав участі у похованні батька. У грудні 2008 році  відповідач самовільно зайняв одну з кімнат у квартирі, заволодів книжками для оплати комунальних послуг.  Після смерті батька відповідач у  2009 році  вселив до своєї кімнати квартирантів, чим створив перешкоди у користуванні спірною квартирою. Зазначив, що відповідач є лише зареєстрованим за спірною адресою, однак постійно в квартирі не проживає без поважних причин.

  Також пояснив, що він хоча і одружився у 1979 році, однак постійно проживав з батьками в квартирі, був відсутнім лише у періоди тривалих службових відряджень.  Підтвердив наявність неприязливих стосунків з братом.

   Представники відповідача ОСОБА_5- ОСОБА_3, ОСОБА_4,   первинні позовні вимоги не визнали. Зустрічний позов та доводи викладенні в ньому підтримали у повному обсязі. Зазначили, що ОСОБА_5 мав неприязливі стосунки з батьками, які у нього виникли після одруження у 1977 році, а в наступному неприязливі стосунки також виникли з братом- позивачем за первинним позовом.  З того часу він з поважних причин не мав можливості користуватися квартирою, оскільки батьки та брат ОСОБА_1 чинили перешкоди у користуванні квартирою. Після смерті батька відповідач вселився та постійно проживає у спірній квартирі, здійснює оплату за надані комунальні послуги.  Зазначили, що позивач за первинним позовом у спірній квартирі не проживає з 1979 року, оскільки після одруження переїхав до квартири дружини, де і проживає з родиною. Посилаючись на зазначені  обставини просили задовольнити зустрічний позов та відмовити у первинному позові.

Представник третьої особи- Шевченківської районної у м.Київі ради до суду не з»явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутності (а.с.120).

Суд, заслухавши сторони, представників, свідків, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступні обставини та правовідносини.

Судом встановлено, що згідно довідки форми № 3 від 15. 09.2010 року, виданої  КП  Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська» у  неприватизованій трикімнатній  квартирі за адресою адресою АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають ОСОБА_5- син з 30.11.1973 року та ОСОБА_1 –син з 12.11.1977 року. Власником особового рахунку є ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 - сусіди по спірній квартирі підтвердили, що періодично,  бачили ОСОБА_5 в спірній квартирі.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13- надали аналогічні покази щодо проживання  ОСОБА_1 у спірній квартирі

Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

        До членів сім»ї наймача належить дружина наймача їх діти і батьки. Якщо особи перестали бути членами сім»ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права та обов»язки, як наймач та члени його сім»ї.

        Згідно зі ст. 65 ЖК особи, що вселились у жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування цим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем і членами його сім'ї, які з ним проживають, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

          Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5  були зареєстровані  в установленому  законом порядку, за спірною адресою,  як члени сім»ї наймача - сини, проживали разом з батьком.

            Між братами ОСОБА_5 та ОСОБА_1, а також між відповідачем ОСОБА_5 та батьком ОСОБА_6 мали місце неприязливі стосунки, що пов»язані з користуванням спірною квартирою після одруження ОСОБА_5, що мало місце у 1977 році.

          Зазначені обставини встановлені судом на підставі рішення Шевченківського районного народного суду м.Києва від 12.10.1984 року.

Відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України у разі вибуття наймача і членів його сім»ї на постійне проживання до іншого населеного пункту  або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім»я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім»ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

  Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 з наступними змінами та доповненнями «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового кодексу України» на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).  

Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 Житлового кодексу України. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.

Звертаючись з аналогічними позовами про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням обидві сторони посилались на вимоги ст. 107 ЖК України.

             Відповідно до п.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно до п.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи.

          Слід зазначити, що жодна зі сторін не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, викладених у позовах щодо визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 втратившими право користування спірною квартирою з підстав вибуття останніх на інше місце проживання з дня вибуття.

          Так, сторонами та їх представниками  не були надані докази на підтвердження доводів щодо вибуття сторін до іншого місця проживання, не надано право встановлювальних документів з яких би вбачалось кому саме належать зазначені жилі приміщення до яких на думку сторін вибули відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_5, не надано допустимих та належних доказів які б підтверджували факти реєстрації шлюбів кожного, доказів  постійного проживання з сім»ями за певними адресами.  

          Разом з тим, сторони вдались до доказування відсутності без поважних причин ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у спірній квартирі, що було б доречним при застосуванні підстав для визнання осіб втративши право користування жилим приміщенням на підставі ст.71 ЖК України.

Так, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 - сусіди по спірній квартирі підтвердили, що періодично,  бачили ОСОБА_5 в спірній квартирі.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13- надали аналогічні покази щодо проживання  ОСОБА_1 у спірній квартирі.

Судом не приймаються до уваги покази свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, оскільки вони не проживають у будинку за місцем знаходження спірної квартири, тому не можуть бути обізнаними щодо предмету спору, а лише свідчать про обставини, які їм стали відомі з приводу разових подій.

          Також судом не приймаються до уваги акти складені КП ЖЕК «Дегтярівська» ( а.с.6,7, 8, 9, 10, 11, 12, 42, 43, 44)  оскільки вони підтверджують відсутність сторін на час здійснення перевірки за адресою АДРЕСА_2 та не містять даних щодо вибуття сторін до іншого місця проживання.

           І хоча сторони та їх представники зазначили у позові та стверджували у  судовому засіданні,  що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вибули зі спірного житла  на постійне місце проживання у квартири, що належать їхнім дружинам, однак не надали належних та допустимих доказів,  у тому числі і письмових, сукупність яких би підтвердила зазначені сторонами доводи.

       Враховуючи викладене, суд відмовив у задоволенні первинного та зустрічного позову щодо визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням з підстав визначених ст.107 ЖК України.

На підставі ст.64, 65,107 Житлового кодексу України, керуючись ст. 10,11,  57-61, 62-64,  88,  158, 212-215 ЦПК України, суд, -

                                                       В И Р І Ш И В:

              У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою АДРЕСА_2 –відмовити.

               У зустрічному позові  ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою АДРЕСА_2 –відмовити.

               Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги яка подається до апеляційного суду м.Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м.Києва.

Суддя