ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2006 р. |
№ 2-13/6972.1-2006(2-2/10134-2005) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: |
Кравчука Г.А. |
суддів: |
Мачульського Г.М. |
|
Шаргала В.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу |
Закритого акціонерного товариства “Бахчисарайський виноробний завод” |
на постанову |
Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2006р. |
у справі |
№ 2-13/6972.1-2006 |
господарського суду |
Автономної Республіки Крим |
за позовом |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
до |
Закритого акціонерного товариства “Бахчисарайський виноробний завод” |
про |
стягнення 5 737, 42 грн., - |
В С Т А Н О В И В:
Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2006р. (суддя Жукова А.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Борисової Ю.В., суддів Горошко Н.П., Сотула В.В.) позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Закритого акціонерного товариства “Бахчисарайський виноробний завод” на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 3 278, 76 грн., збитки у сумі 1 639, 87 грн., 43 грн. держмита, 111, 14 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг судового процесу. У стягненні неустойки у сумі 819, 66 грн. відмовлено.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем . було укладено договір НОМЕР_1 на проведення дезинфекційних робіт. Відповідно до умов цього договору позивач зобов'язувався виконувати для відповідача дератизаційні роботи в приміщеннях відповідача, а відповідач -приймати і оплачувати виконані позивачем роботи.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на виконання умов договору позивачем, в період з жовтня 2004р. по травень 2005р. були виконані роботи по дератизації приміщень відповідача, які були прийняті відповідачем, про що були складені відповідні акти приймання робіт. Разом з тим відповідач оплату за виконані роботи не надав, та 30.05.2005р. письмово повідомив позивача про припинення дії договору НОМЕР_1 на невизначений час. Позивач, посилаючись на дострокове одностороннє розірвання договору відповідачем звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані та прийняті відповідачем роботи у розмірі 3 278, 76 грн.; неустойки за одностороннє дострокове розірвання договору в сумі 819, 66 грн.; збитків, спричинених одностороннім достроковим розірванням договору у вигляді неотриманих доходів в сумі 1 639, 33 грн.
В своїй касаційній скарзі відповідач просить вказані рішення і постанову у частині стягнення суми заборгованості, збитків в загальній сумі 4 917, 87 грн. скасувати, у задоволенні позову у даній частині повністю відмовити, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст. 610, 611, 623, 903, 907 Цивільного кодексу України, ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст.111-5 ч.2 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Судами ж попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини справи щодо дійсних прав та обов'язків сторін, а судові рішення, у зв'язку з цим, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що оскільки термін оплати у договорі не встановлено, то з урахуванням ст.530 ЦК України позивач має право вимагати виконання зобов'язання у будь-який час, а відповідач зобов'язаний виконати обов'язок у семиденний строк. Також в рішенні місцевого господарського суду зазначено, що відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний оплатити виконані позивачем роботи в безготівковому порядку по пред'явленню акту виконаних робіт і рахунків. Такі акти і рахунки як зазначено в рішенні, були передані відповідачу. Вказані обставини були підставою для задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості. З такими доводами та висновками погодився суд апеляційної інстанції.
Проте, зробивши загальне посилання на матеріали справи та пославшись на надання сторонами доказів, суди не конкретизували ті докази, які б давали підставу для такого висновку, відповідно й не оцінювали такі докази. Так, зокрема, судами не досліджено реквізитів таких рахунків, відомостей зазначених в них, дату їх передачі позивачем відповідачу, та докази такої передачі.
Статтею 43 ГПК України визначено що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Відповідно до вимог пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення”, судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до вимог ст.84 ч.1 п.3 цього кодексу обставини справи встановлюються місцевим господарським судом в рішенні, а суд апеляційної інстанції, згідно ст.101 цього кодексу, не зв'язаний доводами апеляційної скарги та за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Крім того не можна погодитись із висновками судів про те, що позивач направивши позовну заяву відповідачу тим самим пред'явив йому вимогу про оплату суми заборгованості. Такі висновки не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, та суперечать іншим встановленим судами обставинам щодо того, що відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний оплатити виконані позивачем роботи в безготівковому порядку по пред'явленню акту виконаних робіт і рахунків. А такі акти і рахунки, як зазначено в рішенні, були передані відповідачу.
Також, згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Уклавши договір на проведення дезинфекційних робіт та взявши на себе зобов'язання за цим договором сторони, відповідно до приписів ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, мають виконувати їх належним чином відповідно до умов договору. Як встановлено судами відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний оплатити виконані позивачем роботи в безготівковому порядку по пред'явленню акту виконаних робіт і рахунків. Таким чином не можна погодитись із вказаним висновком судів.
Вказані обставини підлягають вирішенню після дослідження рахунків, які, як зазначено судом першої інстанції і з чим погодився суд апеляційної інстанції, були передані відповідачу з актами виконаних робіт, також належить дослідити докази такої передачі, пред'явлення, оскільки судами не встановлено що такі рахунки не виготовлялись та не передавались відповідачу з актами виконаних робіт для вирішення питання їх оплати. Від з'ясування вказаних обставин залежить також вирішення питання щодо застосування до спірних правовідносин ст.530 ЦК України, з урахуванням положень ст.6 ч.3 цього кодексу. З урахуванням викладеного судам належить з'ясувати дату, з якої у позивача виникло право на звернення з позовом, з посиланням на досліджені докази що підтверджують вказану обставину.
Крім того судам належало дослідити договір на проведення дезинфекційних робіт, акти виконаних робіт, перевірити чи відповідають останні умовам, вимоги для яких визначені у договорі, також належало перевірити акти за які періоди були передані позивачем відповідачу. Без дослідження вказаних обставин суди не перевірили доводи позивача стосовно розміру стягуваних сум на відповідність загальній сумі, визначеній у договорі для виконання робіт.
Також, судами неповно з'ясовано обставини справи щодо того, що на день розгляду спору у суді дія договору закінчилась. Так, згідно умов договору строк його дії вважається продовженим на один рік якщо за один місяць до сплину строку дії договору жодна із сторін не заявить про його зміну або припинення. Зробивши ж загальне посилання на матеріали справи та надання сторонами доказів, суди не конкретизували ті докази, які б давали підставу для такого висновку, відповідно й не оцінювали такі докази.
Приймаючи рішення в частині відшкодування збитків суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того що позивач був позбавлений можливості виконати узяті за договором зобов'язання щодо дератизації приміщень відповідача. Між тим, з письмових заперечень позивача на відзив, поданий на позовну заяву, вбачається, що подальше виконання цих робіт було припинено позивачем у зв'язку з отриманням від відповідача проекту додаткової угоди, отримавши яку позивач вважав що договір є достроково розірваний (а.с.32,33). При цьому суди послались на ст. 623 ЦК України, визначивши що під збитками розуміються неодержані доходи.
Між тим, згідно частини четвертої цієї норми при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Однак вказані вимоги цієї норми матеріального права судами не дотримані.
З врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України у складі колегії суддів дійшов висновку, що допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції вищезазначені порушення норм матеріального та процесуального права відповідно до приписів ч.1 ст.111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 пп.3, 1, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Бахчисарайський виноробний завод” задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2006р. та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2006р. у справі № 2-13/6972.1-2006 Господарського суду Автономної Республіки Крим в частині задоволення позову скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2006р. у цій справі залишити без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Г. Мачульський
В. Шаргало