Справа № 1-325/11

В И Р О К

                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2011  року                                                                                        м. Вінниця

Ленінський районний суд м. Вінниці  в складі:          

головуючого    - судді Іванченка Я.М.,

секретаря          -    Пастух І.О., Докійчук Н.О.

за участю прокурора  -  Ярошенко О.М.,

адвоката –ОСОБА_1,

законних представників –ОСОБА_2, ОСОБА_3,

потерпілого –ОСОБА_6,

законного представника потерпілого –ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, студента ВАУ м. Вінниці, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

                         у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

13.12.2010 року близько 21:30 ОСОБА_5, проходячи повз СЗО школу № 25, яка розташована за адресою: вул. Келецька № 89 в м. Вінниці, побачив раніше невідомого йому неповнолітнього ОСОБА_6, який ішов назустріч та, підійшовши до ОСОБА_6, попросив у нього мобільний телефон, щоб зателефонувати. ОСОБА_6 дав свій мобільний телефон марки «Соні Еріксон Т-230», IMEI НОМЕР_1 вартістю 300 гривень, на рахунку якого було 15 грн., сім-картка «Київста»№ НОМЕР_2 вартістю 20 гривень ОСОБА_5 Взявши вищевказаний телефон, саме тоді у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння даним телефоном, шляхом обману та зловживання довірою. Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи із корисливого мотиву, ОСОБА_5 отримавши телефон від ОСОБА_6 та відійшовши на декілька метрів з місця вчинення злочину зник, привласненим телефоном марки «Соні Еріксон Т-230», IMEI НОМЕР_1 вартістю 300 гривень, на рахунку якого було 15 грн., сім-картка «Київстар»№ НОМЕР_2 вартістю 20 гривень розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 335 гривень.

Підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні вину визнав, у вчиненому щиро розкаявся, суду пояснив, що 13.12.2010 року він на ринку «Урожай»зустрівся зі своїм товаришем ОСОБА_8, з яким були ще його друзі. Вони пішли гуляти по місту. Приблизно біля 21:00 товариші розійшлися, а він з хлопцем на ім’я ОСОБА_9 та ОСОБА_8 пішли гуляти далі. Проходячи біля 25 школи, що розташована по вул. Келецькій в м. Вінниці, він порівнявся з незнайомим йому хлопцем, а ОСОБА_9 та ОСОБА_8 пішли вперед. Підійшовши до невідомого хлопця, він запитав чи у нього є мобільний телефон, на що невідомий хлопець відповів, що в нього є телефон. Він попросив у хлопця телефон, сказавши, що йому терміново необхідно зателефонувати, на що хлопець погодився і дав йому телефон. Взявши телефон він сказав незнайомому хлопцеві, що відійде, щоб поговорити, на що той погодився. Зробивши вигляд, що він комусь телефонує і з кимось розмовляє він пішов за ОСОБА_9 та ОСОБА_8, при цьому нічого їм не кажучи. По дорозі ОСОБА_8 попросив у нього мобільний телефон, що б зателефонувати. Він віддав ОСОБА_8 телефон, сказавши, що той може його забирати собі, вказавши, що телефон часто ламається і запропонувавши його продати. ОСОБА_8 взяв телефон і вони пішли далі.

Незважаючи на повне визнання вини підсудним у інкримінованому злочині, його вина у вчиненні злочину також підтверджується і іншими доказами зібраними в справі.

Так, потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 13.12.2010 року, коли він повертався з танцювальної шкоди «Барвінок», близько 21:00 год., коли він проходив по вул.. Келецькій в м. Вінниці, поблизу 25-ї школи, повз нього проходили незнайомі йому хлопці. Минувши його один із хлопців повернувся і запитав чи є у нього мобільний телефон, так як останньому терміново необхідно було зателефонувати, на що він відповів, що в нього дійсно є мобільний телефон. Тоді хлопець попросив його, щоб він дав йому мобільний телефон, щоб той зміг зателефонувати, на що він погодився і надав незнайомому хлопцю свій телефон. Незнайомий хлопець почав набирати якийсь мобільний номер, при цьому сказав, що відійде вбік, щоб поговорити. Після цього хлопець почав з кимось спілкуватись по телефону та пішов у тому ж напрямку, що й ті хлопці, які були з ним. В цей час він почав дивитися на невідомих перехожих, хлопця та дівчину, які сварилися між собою та голосно розмовляли, а коли перехожі пройшли, то він звернув увагу, що хлопця з його телефоном немає поблизу. Він почекавши близько 20 хвилин, однак незнайомий хлопець з його телефоном не повернувся, тому він пішов в тому напрямку, якому пішов хлопець, однак його ніде не було. Він зрозумів, що його обманули та викрали його телефон. Коли він повернувся додому, то побоявся сказати батькові, що телефон він дав добровільно незнайомому хлопцеві, щоб той зміг подзвонити, в результаті чого той його обманув та викрав телефон, тому він сказав своєму батькові, що його побили незнайомі хлопці і забрали у нього мобільний телефон та срібну обручку, хоча срібну обручку він загубив напередодні. Наступного дня батько повідомив йому, що написав заяву до міліції з приводу викрадення його мобільного телефону та обручки, після чого він зізнався батькові, що сам дав телефон незнайомому хлопцеві, а той обманув його та не повернув.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що його син ОСОБА_6, 21.02.1995 року народження,13.12.2010 року повертався зі школи танців. Зазвичай зі школи його син повертається до 21:30 год., тому після 21:30 він зателефонував сину на мобільний телефон, однак телефон не відповідав. Коли, близько 21:40 хв. ОСОБА_6 повернувся, він помітив, що його син знервований. Коли він запитав ОСОБА_6, чому той не брав трубку, коли він йому телефонував, син відповів , що коли повертався зі школи незнайомі хлопці  відібрали у нього мобільний телефон та срібну обручку і нанесли йому тілесні ушкодження. Після цього він звернувся до міліції та написав з цього приводу заяву. Наступного дня, коли він більш детально розпитав свого сина ОСОБА_6 про те, що з ним трапилось, син розповів що сам, на прохання незнайомого хлопця, дав останньому мобільний телефон, який в подальшому той  у нього викрав.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 13.12.2010 року він гуляв з друзями, а саме: з підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_9 Коли вони проходили біля школи № 25 , що по вул.. Келецькій в м. Вінниці, ОСОБА_5 від них відстав. Через, приблизно, хвилин 5-10 ОСОБА_5 повернувся. Він запитав у підсудного чи є у нього мобільний телефон, щоб він зміг зателефонувати своїй мамі, на що підсудний відповів, що в нього є телефон і дав йому телефон, вказавши при цьому, що він може залишити його собі в якості подарунка. 22.12.2010 року він взяв телефон до технікуму, де дав його для тимчасового користування ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні надав показання аналогічні показанням ОСОБА_8

Також в судовому засіданні було досліджено і інші докази, зібрані у справі:

-          протокол усної заяви про злочин від 13.12.2011 року (а. с. 3);

-          протокол огляду місця події від 13.12.2011 року (а. с. 4);

-          протокол добровільної видачі телефону «Соні Еріксон Т-230»громадянином ОСОБА_10 (а. с. 10).

    Аналізуючи пояснення підсудного ОСОБА_5, який свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, надав суду чіткі та послідовні пояснення щодо обставин вчинення ним злочину, аналізуючи пояснення свідків, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні було доведено факт заволодіння ОСОБА_5 майном, а саме мобільним телефоном ОСОБА_6 шляхом обману та зловживання довірою останнього.

За таких обставин суд вважає, що дії ОСОБА_5  вірно кваліфіковано органами досудового слідства за ст. 190 ч. 1 КК України як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання.

Підсудний ОСОБА_5 вчинив злочин невеликої тяжкості, є особою раніше не судимою за місцем проживання та навчання характеризується позитивно (а. с. 33, 34)  на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а. с. 31, 32).  

Обставин, що пом’якшують покарання підсудного, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудного, його негативного ставлення до вчиненого, суд вважає, що виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді громадських робіт.

Міру запобіжного заходу підсудному до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речовий доказ - що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_6 - залишити останньому.

 Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

          ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.  

          Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу –залишити підписку про невиїзд.

          Речовий доказ, а саме: мобільний телефон марки «Соні Еріксон Т-230», що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_6 - залишити останньому.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя :