У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого - судді	Кліменко М.Р.,
суддів	Пошви Б.М., Нікітіна Ю.І.

 

розглянула в судовому засіданні 20 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною  скаргою ОСОБА_1 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2004 року та  касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 серпня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області  щодо нього від 21 листопада 2005 року.

           

Цим вироком засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

- за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки з покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 442 грн. 62 коп. матеріальної шкоди на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 і конфісковано трактор ІНФОРМАЦІЯ_2 з причепом.

 

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від    12 жовтня 2004 року кримінальна справа щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, на підставі ст. 48 КК України була закрита у зв'язку зі зміною обстановки.

 

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він за попередньою змовою з ОСОБА_1 в ніч на 02.03.2002 року з території цегельного заводу ІНФОРМАЦІЯ_4, що знаходиться в АДРЕСА_1, з використанням трактора ІНФОРМАЦІЯ_2 з причепом таємно викрали 7 шт. вузькоколійних  металевих рельсів  на загальну суму 442 грн. 62 коп.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2005 року апеляцію засудженого ОСОБА_2  залишено без задоволення, а апеляцію прокурора задоволено частково: вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 серпня 2005 року щодо ОСОБА_2 змінено з виключенням вказівки про конфіскацію трактора ІНФОРМАЦІЯ_2 з причепом та скасуванням рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 442 грн.62 коп. із закриттям провадження в цій частині.

 

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, посилаючись на недоведеність його винуватості у вчиненні злочину, на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, фальсифікацію матеріалів кримінальної справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону при проведенні огляду місця його проживання, призначенні та проведенні судових експертиз по справі, просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

               

                У касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що ніякого злочину разом із ОСОБА_2  він не вчиняв, та просить кримінальну справу щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційне провадження по скарзі ОСОБА_1 підлягає закриттю, а підстави для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 відсутні з наступних підстав.

 

               Як убачається з матеріалів справи, постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2004 року кримінальна справа щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2  по обвинуваченню за ч. 2 ст. 185 КК України, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, на стадії попереднього розгляду  була закрита у зв'язку зі зміною обстановки на підставі ст. 48 КК України  з роз'ясненням порядку і строків оскарження цієї постанови.

ОСОБА_2 цю постанову оскаржив в апеляційному порядку, і ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2005 р. постанова про закриття справи щодо нього була скасована з направленням справи на новий судовий розгляд, за результатами якого щодо ОСОБА_2  Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області був  постановлений обвинувальний вирок від 15 серпня 2005 року.  

ОСОБА_1  зазначену вище постанову суду  від 12 жовтня 2004 р. про закриття щодо нього кримінальної справи в апеляційному порядку  не оскаржив, і  вона вступила в законну силу.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на  цю постанову подав 06.12.2005 року, тобто з пропуском встановленого ст. 386 КПК України 6-місячного строку. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначеної постанови від ОСОБА_1 не надходило.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Згідно зі ст. 386 ч. 4 КПК України, в разі подачі касаційної скарги з пропуском строку на оскарження і при відсутності клопотання про його відновлення касаційна скарга визнається такою, що не підлягає розгляду.

 

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки чужого майна за попередньою змовою групою осіб, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні  і наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

 

Посилання засудженого ОСОБА_2 у касаційній скарзі на те, що крадіжки майна з території цегельного заводу ІНФОРМАЦІЯ_4 він разом з ОСОБА_1 не вчиняв, а директор ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 його обмовив, оскільки вони перебувають у неприязних стосунках, а інші докази по справі сфальсифіковані органами досудового слідства, спростовані дослідженими судом доказами.

 

Зокрема, в своїй явці з повинною та первинних поясненнях ОСОБА_2 не заперечував вчинення злочину і давав детальні пояснення щодо обставин його вчинення. Ці показання  узгоджуються з іншими доказами по справі, а саме: неодноразовими показаннями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, даними на досудовому слідстві та в судовому засіданні, не довіряти яким у колегії суддів підстав немає,  і відповідно до яких 02.03.2002 року ОСОБА_2 та його тесть ОСОБА_1 зізналися у вчиненні крадіжки і добровільно показали, що рейки, викрадені ними, вони прикопали на території свого господарства, звідки вони й були вилучені, потім оглянуті та передані на зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_4,  а також з даними протоколів огляду місця події, огляду речових доказів, очних ставок,  з висновками почеркознавчої та  трасологічної експертиз.

 

Твердження про те, що вилучені з подвір'я ОСОБА_2 вузькоколійні рельси, які він з ОСОБА_1 02.03.2002 року прикопали на території свого господарства, були куплені ним  у незнайомого водія машини ІНФОРМАЦІЯ_5,  висловлювались ОСОБА_2 у суді першої і апеляційної інстанцій, які їх ретельно перевірили та обґрунтовано визнали такими, що не відповідають матеріалам справи і викликані наміром ОСОБА_2 уникнути відповідальності за вчинений злочин.

 

Доводи ОСОБА_2 про те, що по справі  не було встановлено способу вчинення крадіжки, оскільки прокурором  в змінах до апеляції поставлено питання про виключення конфіскації трактора, який, як зазначало досудове слідство, використовувався для зняття рельс і їх транспортування, є необґрунтованими.  Апеляційним судом було зроблено правильний висновок про те, що  рішення суду про конфіскацію трактора  ІНФОРМАЦІЯ_2 з причепом необхідно виключити  з вироку суду не у зв'язку з недоведеністю того, що саме цим трактором вивозились викрадені рельси, а через процесуальні порушення, за якими трактор не був визнаний знаряддям злочину. 

 

Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суди належним чином мотивували.  З цими висновками погоджується і колегія суддів. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 не навів ніяких інших доводів і доказів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.

 

               Всебічно дослідивши та оцінивши всі докази у сукупності, суд  дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України кваліфікував правильно.

               Підстав для закриття кримінальної справи щодо нього за відсутністю в його діях складу злочину не встановлено.

 

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, по справі не виявлено. 

 

Посилання ОСОБА_2 на те, що він був ознайомлений з постановами про призначення почеркознавчої, трасологічної експертиз після їх проведення, як на істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, є необґрунтованими, оскільки відповідно до висновків зазначених експертиз дано однозначну відповідь про те, що явка з повинною написана  власноручно ОСОБА_2, вилучені з його господарства планка, яка скріплювала рельси, та планка, виявлена на території цегельного заводу ІНФОРМАЦІЯ_4, до розділення складали єдине ціле. Клопотання про призначення додаткових експертиз для вирішення інших, аніж були визначені слідчим питань, ні ОСОБА_2, ні його захисник не заявляли. Тому порушення при призначенні експертиз не можуть вважатись істотними.

З урахуванням викладеного,  по справі не встановлено порушень права ОСОБА_2 на захист при призначенні та проведенні експертиз, у правильності висновків яких у колегії суддів немає підстав сумніватись.

 

Порушення вимог кримінально-процесуального закону при проведенні огляду господарства ОСОБА_2 не є такими, що виключають визнання доведеною вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 як на досудовому слідстві, так і  в судовому засіданні не заперечував, що саме вилучені в його господарстві вузькоколійні рельси були в подальшому оглянуті та долучені до матеріалів справи як речові докази. Окрім того, факт надання ОСОБА_2 усної згоди на огляд господарства та вилучення у нього вузькоколійних рельс підтверджується показаннями ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та  ОСОБА_9

 

Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого ОСОБА_2, який характеризується позитивно, раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та стану його здоров'я.

            Підстав для призначення справи до розгляду з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, не має.

 

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 386 ч. 4, 394 КПК України, колегія суддів

 

               у х в а л и л а:

 

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2004 року щодо нього визнати такою, що не підлягає розгляду, а касаційне провадження по ній закрити.

 

відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його касаційної скарги.

 

Судді: