Справа №  1-44/11

Провадження №11/0390/320/11 Головуючий у 1 інстанції:Каліновська В.С.

Категорія:постанова про направлення спрви на додаткове розслідування Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

07 червня 2011 року місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого –Борсука П.П.,          

     суддів –Фідрі О.М., Матата О.В.,

              з участю - прокурора: Смолюка Б.С.,

     підсудного - ОСОБА_1,

             захисника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляцією старшого помічника м. Луцька Воробія О.П., який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на постанову Луцького міськрайонного суду від 30 березня 2011 року, якою справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2, 3 ст.358 КК України, повернуто прокурору Волинської області для організації та проведення додаткового розслідування, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 досудовим слідством обвинувачується в тому, що він будучи фізичною особою –підприємцем, здійснюючи підприємницьку діяльність в період з 01 квітня 2006 року до 31 березня 2009 року, отримуючи доходи від підприємницької діяльності у вигляді надходження коштів на належний йому банківський рахунок, здійснюючи розпорядження коштами, в порушення вимог чинного податкового законодавства, умисно завищив валові витрати в деклараціях про доходи за 2006 –9 місяців 2008 року, які подав до Ківерцівської МДПІ, а також не склав і не подав до цієї ж інспекції декларації про доходи за 2008 рік, І квартал 2009 року, не здійснив обчислення, декларування та сплату податку за вказані звітні періоди.

Крім того, умисно занизив розмір податкових зобов’язань та завищив розмір податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, грудень 2006 року, 2007,  2008 роки, які подав до Ківерцівської МДПІ, а також не подав податкових декларацій з податку на  додану вартість за травень-листопад 2006 року, січень-березень 2009 року, внаслідок чого не було нараховано та не сплачено до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 1091599,95 грн. і податку на додану вартість в сумі 2113771 грн., всього на загальну суму 3205 307,95 грн., що є особливо великим розміром.

ОСОБА_1 в період з травня 2006 до січня 2009 року шляхом внесення завідомо неправдивих даних, неодноразово підробив з метою використання декларації про доходи за період  з 2006 до 9 місяців 2008 року, з податку на додану вартість за  квітень, грудень 2006 року, 2007, 2008  роки, які подав до Ківерцівської МДПІ, а  в один із днів листопада місяця 2008 року підробив копію ліцензії на здійснення будівельної діяльності за № НОМЕР_1 від 13 грудня 2006 року та додаток до неї, і в подальшому, ці завідомо підроблені документи використав.

Вищенаведені дії ОСОБА_1 органами досудового слідства були кваліфіковані за ч.3 ст.212, ч.2, 3 ст.358 КК України.

          Постановою Луцького міськрайонного суду від 30 березня 2011 року  в ході судового розгляду дану кримінальну справу направлено прокурору Волинської області для організації та проведення додаткового розслідування, у зв’язку неповнотою і неправильністю досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

          Не погоджуючись з даною постановою суду, прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції,  подав апеляцію, в якій просить скасувати її, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що суд безпідставно повернув справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, оскільки він мав змогу усунути це в ході судового слідства шляхом додаткового допиту свідків, проведенням додаткових чи повторних експертиз, даванням доручень в порядку ст. 315-1 КПК України та проведення інших процесуальних дій.

          В запереченнях на апеляцію захисник ОСОБА_2 вважає постанову законною, оскільки недоліки досудового слідства в ході судового розгляду усунути неможливо.

Заслухавши доповідача, який виклав обставини справи, доводи апеляції,  міркування прокурора на підтримання апеляції, захисника, підсудного ОСОБА_1, які просили відхилити апеляцію та залишити постанову суду без зміни, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного, об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що обтяжують або пом’якшують відповідальність.

Вказаних вимог закону слідчим при розслідуванні вказаної кримінальної справи не дотримано.

Так, обвинувачуючи ОСОБА_1 в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, досудове слідство посилається на акт перевірки Ківерцівської МДПІ від 27.05.2009 року, яким визначено суми несплачених першим податків за період з 01.04.2006 року до 31.03.2009 року, а саме податку на додану вартість –2113771 грн., з доходів фізичних осіб –1091599,95 грн. (т.1 а.с.11-26).

Як встановлено судом першої інстанції дана перевірка проведена на підставі тільки даних, взятих з електронної бази ДПА України. З метою визначення сум фактично несплачених ОСОБА_1 податків в дохід держави, в судовому засіданні була призначена судово-економічна експертиза. За результатами даної експертизи завищення ОСОБА_1 валових витрат в податкових деклараціях про доходи за 2006, 2007 роки та 9 місяців 2008 року нормативно та документально не підтверджується, а заниження розміру податкових зобов’язань, завищення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість за період квітень, грудень, 2006 року, січень, грудень 2008 року експерту не надається можливим документально підтвердити, оскільки суми занижених податкових зобов’язань та завищення податкового кредиту за вказаний період визначено на підставі розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та деталізованої інформації автоматизованого співставлення даних сум.

Крім того, експерт посилається на те, що в акті документальної перевірки відсутні посилання на дані первинних та облікових документів, експерту на дослідження не подано книгу обліку доходів та витрат, документи податкового обліку (реєстри отриманих та виданих податкових накладних), які в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що досудовим слідством по господарських операціях ОСОБА_1 встановлені не всі необхідні для проведення ревізії документи. Судове доручення дане органам досудового слідства з цього приводу, виконане не в повній мірі, а ці обставини встановити в рамках судового розгляду неможливо.

Враховуючи, що досудове слідство поверхнево, однобічно і неповно дослідило обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а суд не має змоги в межах судового розгляду у розумні строки усунути виявлені недоліки в судовому засіданні, оскільки для цього необхідно провести значний обсяг слідчих та оперативно-розшукових дій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що кримінальна справа підлягає направленню прокурору для проведення додаткового розслідування.

А тому, посилання прокурора у своїй апеляції на те, що суд мав змогу усунути цю неповноту та однобічність в ході судового слідства, шляхом додаткового допиту свідків, проведенням додаткових чи повторних експертиз, даванням доручень в порядку ст. 315-1 КПК України та проведення інших процесуальних дій є безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів судової палати вважає,  що постанова Луцького міськрайонного суду від 30 березня 2011 року про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 прокурору Волинської області для проведення додаткового розслідування є законною і обгрунтованою. Підстав для її скасування немає.

          Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -

У Х В А Л И Л А :

          Апеляцію старшого помічника прокурора м. Луцька, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду від 30 березня 2011 року, якою справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.212, ч.2,3 ст.358 КК України, повернуто прокурору Волинської області для організації та проведення додаткового розслідування –без зміни.

Головуючий                     

Судді