У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в складі:
Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання заповіту недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду від 24 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 травня 2005 року,
в с т а н о в и л а :
У травні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання недійсним заповіту, складеного її батьком ОСОБА_3 на користь його сестри ОСОБА_2 і посвідченим Гірською сільською радою 18 грудня 2002 року, мотивуючи тим, що з батьком вона проживала разом і батько обіцяв все своє майно залишити їй і 10 листопада 1995 року склав заповіт на її користь. Вважала, що заповіт на користь ОСОБА_2 складено після смерті батька, який помер 1 грудня 2003 року, і підписано не батьком.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 24 лютого 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 травня 2005 року, ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на порушення, допущені при призначенні і проведенні почеркознавчої експертизи, що на її думку привело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
В ході розгляду справи було з'ясовано, що оспорюваний заповіт, який скасував попередній, складений на користь позивачки, підписаний саме батьком позивачки, що підтверджується і висновком судово-почеркознавчої експертизи.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду від 24 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 травня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Л.М. Лихута
Л.І.Охрімчук
Ю.Л. Сенін