справа № 1-49/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2011  року                                                           м. Вінниця

Ленінський районний суд м. Вінниці в складі:

               головуючого - судді Іванченка Я.М.

               при секретарі - Пастух І.О.

               за участю прокурора - Ярошенко О.М.

               захисника –ОСОБА_1

представників служби у справах дітей Вінницької міської ради –Обезюка В.Г., Остапець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню

              ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженки м. Вінниці,  

              українки, громадянки України, освіта середня спеціальна, розлученої,

              працюючої менеджером з продажу ТОВ „Агробізнес”, проживаючої

              за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимої,

         у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 4, ст. 358 ч. 1, ст.358 ч.3 , -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року ОСОБА_4 умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного заволодіння правом на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, подала до виконкому Вінницької міської ради заяву про приватизацію вказаної квартири та інші необхідні документи із зазначенням даних про те, що вона одна проживає у вказаній квартирі, за наступних обставин.

          Так, 26 травня 2009 року ОСОБА_4 звернулась до відділу оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна КМ “Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації” та одержала бланк заяви на оформлення передачі квартири АДРЕСА_1 у приватну власність.

          На початку червня 2009 року, діючи з метою протиправного заволодіння правом на майно, а саме 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_4, зловживаючи довірою, вмовила свою повнолітню доньку ОСОБА_5 знятись із реєстрації в зазначеній квартирі під приводом зменшення плати за комунальні послуги, що останньою було добровільно зроблено. При цьому ОСОБА_4 не поставила до відома ОСОБА_5 про свої наміри одноосібно приватизувати квартиру АДРЕСА_1.

          Поряд з цим ОСОБА_4 умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного одноосібного заволодіння правом на майно, а саме 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, діючи всупереч вимогам ст. 29 Цивільного кодексу України, зняла з обліку (реєстрації) свого малолітнього сина ОСОБА_6 за вказаною адресою, при цьому підробила рукописний текст у своїй власноручній заяві від 09.06.09: „Не заперечую. (ОСОБА_7). 9.06.09”- та в подальшому використала вказаний завідомо підроблений документ –власноручну заяву від 09.06.09 року, в яку нею були внесені завідомо неправдиві відомості про те, що батько малолітнього ОСОБА_6 –ОСОБА_7 –не заперечує проти зняття з обліку сина, та підроблений його підпис, подавши її в СГІРФО Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області. В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_4 її малолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, був знятий з реєстраційного обліку в ЖЕК № 10 м. Вінниці за адресою: АДРЕСА_1.

          Таким чином, внаслідок своїх дій ОСОБА_4 в порушення вимог ч.2 ст.8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, ч.1 ст.176 Сімейного кодексу України шляхом обману та зловживання довірою  позбавила участі в приватизації вказаної квартири своїх дітей –доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та їх права на житло, яке гарантоване ст. 47 ч.1 Конституції України, і 10 вересня 2009 року отримала свідоцтво про право власності на житло  а саме, квартиру АДРЕСА_1,  тим самим незаконно заволоділа 2/3 частки вказаної квартири .

          Відповідно до висновку будівельно-оціночної експертизи № 20 від 05.02.2010 року, ринкова вартість квартири № 117 площею 61,9 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, із врахуванням ПДВ, станом на 10 вересня 2010 року становить 40 453,00 доларів США, що еквівалентно 323 219,00 грн., таким чином  ринкова вартість 2/3 частки вказаної квартири, якими незаконно заволоділа ОСОБА_4, становить  215 479 грн. 33 коп., що в 743 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

          Також ОСОБА_4 умисно в червні 2009 року з корисливих мотивів, з метою протиправного одноосібного заволодіння квартирою АДРЕСА_1, діючи всупереч вимогам ст.29 Цивільного кодексу України, зняла з обліку (реєстрації) свого малолітнього сина ОСОБА_6 за вказаною адресою, при цьому підробила рукописний текст у своїй власноручній заяві від 09.06.09: „Не заперечую. (ОСОБА_7). 9.06.09”;- та в подальшому використала вказаний завідомо підроблений документ –власноручну заяву від 09.06.09 року, в яку були внесені завідомо неправдиві відомості про те, що батько малолітнього ОСОБА_6 –ОСОБА_7 –не заперечує проти зняття з обліку сина, та підроблений його підпис. Після чого подала вказану заяву в СГІРФО Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області.

          Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи № 43-П від 04.02.2010 року:

          1. Рукописний запис „Не заперечую. (ОСОБА_7). 9.06.09 р.” в заяві від імені ОСОБА_4 від 09.06.09 року виконаний не гр. ОСОБА_7, а іншою особою.

          2. Підпис навпроти прізвища ОСОБА_7 в заяві від імені ОСОБА_4 від 09.06.09 року виконаний не гр. ОСОБА_7, а іншою особою.

          Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи № 51-П від 16.02.2010 року: Рукописний запис „Не заперечую. (ОСОБА_7). 9.06.09 р.” в заяві від імені ОСОБА_4 від 09.06.09 року виконаний гр. ОСОБА_4

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину не визнала, пояснивши, що вона  запропонувала доньці ОСОБА_5 виписатися, оскільки остання деякий час не проживала у квартирі, на що та погодилась. Малолітнього сина ОСОБА_6 з березня 2006 р. було виписано з квартири АДРЕСА_1 та прописано до колишнього чоловіка ОСОБА_7 З метою виписатись з квартири син надав довідку про те, що він навчається у школі, написав заяву від свого імені, його батько ОСОБА_7 підписав заяву. Між нею та її колишнім чоловіком була домовленість про те, що вона розміняє квартиру на дві однокімнатні, одну з яких вона віддасть доньці, а сину чоловік придбає іншу квартиру. У вересні 2009 р. вона  приватизувала квартиру АДРЕСА_1, належну її батькам. Підсудна зазначила, що повідомляла доньку, що ні вона,  ні син не будуть вписані у приватизацію.

Незважаючи на невизнання підсудною ОСОБА_4 вини у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 358 та ч. 3 ст. 358 КК України її вина повністю знайшла своє підтвердження в  ході судового слідства.

Так, потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що її матір ОСОБА_4 запропонувала їй виписатись з квартири, пояснюючи, що  таким чином буде лише зменшено витрати по сплаті комунальних послуг. У 2009р. вона була виписана. 19.11.2009р., повернувшись до дому, вона виявила, що замок було змінено, в результаті чого вона не змогла потрапити у квартиру та користуватись своїми речами. Потерпіла зазначила, що давала підсудній гроші у сумі 300грн., а потім 150 грн. на оформлення технічного паспорту, на приватизацію. Про те, що вона не буде включена у приватизацію квартири вона не розуміла.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні дав показання, що він з 03.03.2006 р. проживає у батька в с. Тростянець Тиврівського району Вінницької області, будучи зареєстрованим у АДРЕСА_1. До матері у Вінницю він приїжджав через тиждень на вихідні. В квартирі крім матері проживали також сестра та вітчим. 18.11.2009р. мати змінила серцевину замка. Коли він одного разу приїхав, то у  квартирі були квартиранти і вони його не впустили у квартиру, а його речі винесли у підвал. Про те, що він виписаний з квартири він дізнався від свого батька. Про те, що він буде виписаний, а квартира приватизованою підсудна йому нічого не повідомляла.

              Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що від доньки він дізнався, що мати просила її виписатись. Пішовши з донькою в ЖЕК вони дізнались, що донька та син виписані з квартири, після чого він звернувся у прокуратуру. Підсудна до нього не зверталась, щоб виписати сина з квартири. В день, зазначений у заяві, він  був у Москві, заяву не бачив та не підписував.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що у 2009 р. ОСОБА_4 надала заяву до ЖЕКУ про зняття з реєстру сина, до якої було додано довідки за місцем навчання. На вказаній заяві була резолюція батька, як пізніше було встановлено, резолюція батька недійсна. Реєстраційна картка Ф-16  була заповнена, тобто по  заяві без згоди батька можна було виселити ОСОБА_5 з квартири.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що згідно резолюції, яка була на заяві  проводилась виписка доньки ОСОБА_4 З приводу актів складання мешканцями їй нічого невідомо.

       Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що до неї приходили підсудна з донькою та просили форму для зняття з обліку, яку донька заповнила, і вона направила їх до начальника ЖЕКу завірити. Відносно сина підсудної була надана  довідка зі школи, що він там навчається і дійсно не проживає за даною адресою, а також заяви ОСОБА_4, завірені батьком потерпілого ОСОБА_6 Ніде не було вказано, що батько проживає разом з сином, вона нічого не витребовувала, з реєстру зняли на підставі заяви, завіреної батьком. вона не встановлювала, де проживає батько. На приватизацію квартири підсудній було видано довідку про склад сім’ї , в якій вказано, що вона прописана у квартирі сама.

       Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що у 2009 р. вона працювала бухгалтером у ЖЕку, проте не пам’ятає чи видавалась ОСОБА_4 довідка про склад сім’ї. Якщо діти проживають разом з батьками, то вони вносяться в рахунок. Акт складений сусідами не є підставою для зняття з реєстру. Складання довідки про не проживання не є підставою для виписки.

       Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що бачила як ОСОБА_4  приходила в паспортний відділ з заявою про зняття з реєстрації доньки ОСОБА_5, в результаті чого вона відправила підсудну в ЖЕК, оскільки помітила, що серія і номер паспорта не співпадають.  

        Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що 13.06.2009р.  вона  була черговою   у  паспортному столі. При наявності документів вона здійснювала зняття з реєстрації ОСОБА_5 Відносно зняття з реєстрації ОСОБА_6 їй нічого не відомо. Однак, відповідно до встановленого законом порядку, повинна бути заява від нього та підписи батьків, що вони не заперечують. Чи перевіряв хтось місце прописки батька їй не відомо.

        Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_4 проживає приблизно сім років у квартирі АДРЕСА_1. Також у вказаній квартирі  проживали діти підсудної -  донька та син. Син підсудної навчався у с. Тростянці і приїжджав на вихідні, а донька  іноді приходила. З донькою підсудної у нього були неприязні стосунки. Замок вхідних дверей було змінено, оскільки загубили ключі. Чи були діти підсудної зареєстровані у вказаній квартирі, йому не відомо.

      Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що  ним було засвідчено акт, свідчення сусідів, що син підсудної навчається у Тростянецькій школі. Свідок зазначив, що не міг поставити резолюцію про зняття з реєстрації, а лише про зняття нарахування за по оплаті послуг.

      Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні суду пояснила, що приватизація здійснюється на підставі заяви, довідки з ЖЕКу, технічного паспорту. У довідці, яку надала ОСОБА_4 було вказано, що в складі її сім’ї - одна особа.

Крім того вина підсудної  у вчиненні злочину підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами :

-          ксерокопією заяви ОСОБА_4 від 01.03.2006 р. (а.с. 16);

-          ксерокопією заяви ОСОБА_7 від 1.03.2006 р. (а.с. 17);

-          заявою ОСОБА_4 від 09.06.2009 р. (а.с.25);

-          заявою ОСОБА_6 від 28.12.2009 р.  (а.с. 41-42);

-          заявою ОСОБА_4 від 24.08.2009 р. (а.с. 98);

-          свідоцтво про право власності на житло від 10.09.2010 р. на ім’я ОСОБА_4 (а.с. 109);

-          витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно якого ОСОБА_4 являється власником квартири АДРЕСА_1,  (а.с. 110);

-          заявою ОСОБА_4 про реєстрацію права власності (а.с. 111);

-          заявою ОСОБА_5 про зняття з реєстрації місця проживання (а.с. 160);

-          висновком експерта № 43-П від 04.02.2010 р., згідно якого рукописний запис «Не заперечую (ОСОБА_7) 9.06.09 р.»в заяві від імені ОСОБА_7 від 09.06.09 року, виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою. Підпис навпроти прізвища ОСОБА_7 в заяві від імені ОСОБА_4 від 09.06.09 року, виконаний не гр. ОСОБА_7, а іншою особою. (а.с. 232-234);

-          висновком експерта № 51-П від 16.02.2010 р., згідно якого рукописний текст «Не заперечую», (ОСОБА_7), 9.06.09 р.»в заяві від імені ОСОБА_4 від 09.06.09 року, виконаний гр. ОСОБА_4 (а.с. 249-251);

-          висновком експерта № 52-П від 18.02.2010 р., згідно якого рукописний текст «Не заперечую», (ОСОБА_7), 9.06.09 р.»в заяві від імені ОСОБА_4 від 09.06.09 року, виконаний не гр. ОСОБА_14, а іншою особою. (а.с. 268-270).

-          іншими доказами зібраними у справі.

Аналізуючи докази в їх сукупності, суд остаточно приходить до висновку, що вина ОСОБА_4  у скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст. 358 та ч. 3 ст. 358 КК України доведена повністю, а її дії вірно кваліфіковано за ч. 1  ст. 358 КК України, як  підроблення іншого документу, який видається чи посвідчується іншою особою, яка має право видавати або посвідчувати такі документи, і який надає права і або звільняє від обов’язків, з метою використання його підроблювачем та ч. 3 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.

Суд критично оцінює показання підсудної про непричетність до скоєння вказаних  злочинів та вважає їх природною захисною реакцією спрямованою на уникнення відповідальності за скоєне.

Така, позиція підсудної спростовується як показаннями потерпілого ОСОБА_6,  який чітко та послідовно повідомляв у своїх показанням про те, що йому не було відомо про наміри підсудної одноособово приватизувати квартиру, так і показаннями свідка ОСОБА_7 –батька потерпілих, про те, що йому не було відомо про приватизацію квартири підсудною,  він не надавав згоди та не підписував заяви про надання згоди на зняття з обліку малолітнього сина ОСОБА_6, що також підтверджується й висновками  почеркознавчих експертиз № 51-П від 16.02.2010 р., згідно якого рукописний текст «Не заперечую», (ОСОБА_7), 9.06.09 р.»в заяві від імені ОСОБА_4 від 09.06.09 року, виконаний гр. ОСОБА_4 та висновком  № 43-П від 04.02.2010 року згідно якого підпис навпроти прізвища ОСОБА_7 в заяві від імені ОСОБА_4 від 09.06.09 року виконаний не гр. ОСОБА_7, а іншою особою, із наслідуванням справжнього підпису після попереднього тренування.

Водночас, аналізуючи дії ОСОБА_4 які органами досудового слідства кваліфіковано за ст. 190 ч. 4 КК України –як заволодіння чужим майном, шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах суд приходить до висновку про відсутність в діянні підсудної складу злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, виходячи з наступного.

   Злочин передбачений ст. 190 КК України є злочином проти власності  предметом якого  є майно, яке має певну вартість  і є чужим для винної особи : речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія. (що зазначено й в постанові Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності»).

Відповідно,  правом на майно конкретної особи у контексті статі 190 КК України,  не може вважатись будь-яке деклароване, проте нереалізоване у порядку передбаченому законом та документально непідтверджене право на майно.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що потерпілі повнолітня ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_6  не мали документально підтвердженого права власності на частки в квартирі АДРЕСА_1, вказані частки не були відчужені підсудною, а отже потерпілим не було завдано будь якої матеріальної шкоди.  

Крім того, з показань самої потерпілої ОСОБА_5, даних нею в судовому засіданні, встановлено що вона особисто давала згоду на те, щоб її було знято з реєстрації у вищевказаній квартирі та вона особисто давала підсудній гроші на оформлення технічного паспорту квартири, для проведення приватизації, що свідчить про її обізнаність про бажання підсудної  провести приватизацію квартири.

Суд також зважає на те, що в разі наявності помилки у дійсному волевиявленні потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час їх зняття з реєстрації за місцем проживання, останні не втратили права на відновлення своїх прав у судовому порядку.   

Враховуючи вищезазначене в сукупності суд остаточно приходить до висновку про відсутність в діянні підсудної ОСОБА_4 складу злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та необхідності її виправдання  за даною статтею КК України.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної яка за місцем проживання характеризується позитивно раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України, пом’якшують покарання підсудної судом не встановлено.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує  покарання підсудної судом не встановлено.

З урахуванням особи підсудної ОСОБА_4,  тяжкості вчиненених  нею  злочинів, думки потерпілих які не наполягали на суворій мірі покарння, суд приходить до висновку про можливість призначення підсудній ОСОБА_4 покарання  не повязаного з обмеженням волі, яке буде необхідне і достатнє для її виправлення і запобіганню вчинення нею нових злочинів з застосуванням ст. 75 КК України.

Відповідно до ст. 93 КПК України судові витрати слід стягнути з підсудної.

Запобіжний захід ОСОБА_4 слід залишити підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України  та призначити покарання:  

             за ч. 1 ст. 358  КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки;

             за ч. 3 ст. 358  КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст.70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

ОСОБА_4–виправдати за відсутністю в її діянні складу злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області витрати за проведення експертизи 1547 (одну тисячу сорок сім) грн.  60  коп.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: