УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

               Справа № 22-ц-22678/11                    

Справа № 22ц-22678\11                                                     Головуючий в 1-й інстанції

Категорія № 5   3\      .                                                      Затолочний В.С.

                                                                                           Доповідач – Карнаух В.В.

   Р І Ш Е Н Н Я

                                                          ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

28 липня   2011  року  колегія   суддів   судової   палати у  цивільних  справах апеляційного суду Дніпропетровської області у  складі:

головуючого судді:     Карнаух В.В.

суддів:                          Неклеси В.І., Митрофанової Л.В.

при секретарі:              Алісовій Т.С.

за участю : позивача - ОСОБА_2 та  її представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за   апеляційною скаргою  ОСОБА_2 на рішення  Центрально-Міського  районного суду м. Кривого Рогу  від 21  січня 2011 року  у справі за позовом ОСОБА_2 до  Управління  житлово-комунального  господарства  Виконавчого  комітету Криворізької  міської  ради та ОСОБА_4  про  встановлення  факту  проживання  однією  сім’єю чоловіка  та жінки, визнання  спільної  сумісної власності та визнання  права  власності ,-  

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2010 року  позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом.

В обґрунтування посилається на те, що з жовтня 1991 року проживала однією сім,єю з ОСОБА_5 як чоловік та дружина, вели спільне господарство, тобто перебували у фактичних шлюбних відносинах. Від цих відносин мають спільну доньку ОСОБА_6, 20 .06.1995 року народження.

В період сумісного проживання сторін, а саме у 2000 році, ОСОБА_5 була приватизована двокімнатна квартира  АДРЕСА_1. Оскільки на момент приватизації в квартирі були зареєстровані ОСОБА_5 та його син ОСОБА_4, вони і стали учасниками приватизації.

ОСОБА_5, чоловік позивачки, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вона з донькою продовжує проживати у спірній квартирі та оплачує комунальні послуги.Вважає, що при приватизації квартири УЖКГ було грубо порушено її право на житло, оскільки він не встановив відомості про членів сім,ї ОСОБА_5  Виходячи з чого, вважає , що вона також є співвласником зазначеної квартири і кожному із співвласників належить право власності на 1\3 її частини.

Просила суд встановити факт сумісного проживання однією сім,єю як чоловіка та дружини між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в період з жовтня 1991 року по день смерті останнього. Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 Визнати право власності  у рівних частинах на майно, а саме  двохкімнатної квартири  АДРЕСА_1 між  ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Рішенням Центрально-Міського  районного суду м. Кривого Рогу  від 21  січня 2011 року  в задоволенні позову ОСОБА_2 до  Управління  житлово-комунального  господарства  Виконавчого  комітету Криворізької  міської  ради, ОСОБА_4  про  встановлення  факту  проживання  однією  сім’єю чоловіка  та жінки, визнання  спільної  сумісної власності та визнання  права  власності -  відмовлено.

В апеляційній скарзі  представник позивача ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства.

Зокрема, посилається на те, що в обґрунтування позову позивачка посилалася  як на підставу його задоволення, на статті 60, 74  СК, ст.ст. 15, 390, 345, 368, 325, 216 ЦК України, а суд у рішенні безпідставно посилається на положення Закону України «Про приватизацію  державного житлового фонду».

Не згодна з висновком суду щодо відмови в задоволенні позову в частині встановлення факту проживання однією сім,єю як чоловіка та жінки  на підставі того, що даний факт повинен розглядатися в окремому провадженні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання за нею права власності на спірну квартиру, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки позивачка на час приватизації постійно проживала в квартирі, яка підлягала приватизації, вона мала право на участь в її приватизації, тому її житлові права порушені.  

Однак, з такими висновками суду погодитися на можна з наступних підстав.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_2, вона посилалася на те, що проживала з 1991 року по 2009 рік з ОСОБА_5 у спірній квартирі  як чоловік та дружина однією сім,єю, вели спільне господарство, тому на підставі ст. ст. 60 , 74 СК України та ч.3 ст. 368  вона має право на майно, набуте ними за час спільного проживання, тобто на 1\3 частину спірної квартиру.

Оскільки спірна квартира приватизована ОСОБА_5  та ОСОБА_4 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і не є майном, яке набуте чоловіком та жінкою, що проживають однією сім,єю,  позивачка не набуває права власності на її частку. Тому, на думку колегії суддів, позивачці слід  відмови в задоволенні цієї частини позову з підстав необгрунтованості вимог.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині встановлення факту сумісного проживання однією сім,єю як чоловіка та дружини між позивачкою та померлим ОСОБА_5, суд послався на положення ст. 16 ЦК України, згідно якої  вимога про встановлення факту не може бути задоволена в ході розгляду справи позовного провадження.

З таким висновком суду також не можна погодитися,  оскільки якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то згідно ч.1 ст. 205 ЦПК України суд закриває провадження у справі.

Тому колегія суддів вважає, що позивачці слід відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог з тих підстав, що для вирішення наявного спору встановлення такого факту не має юридичного значення.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині підстав для відмови в задоволенні позову ОСОБА_2, відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309 , ст.ст.  314, 316  ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника  позивача ОСОБА_2 -  ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 січня 2011 року змінити в частині підстав для відмови в задоволенні позовних вимог

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і Кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: