УКРАИНА

АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ

22-ц-23308/11  

Справа № 22ц-23308\11                                               Головуючий в 1-й інстанції

Категорія № 52 ( 1 )                                                  Попов В.В.

                                                                                   Доповідач – Карнаух В.В.

                                                        У Х В А Л А   

                                               ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

14 липня  2011  року  колегія   суддів   судової   палати у  цивільних  справах апеляційного суду Дніпропетровської області у  складі:

головуючого судді:      Карнаух В.В.

суддів:                           Барильської А.П., Зубакової В.П.

при секретарі                Бондаренко І.В.

за участю:  представників відповідача Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальнитй комбінат» - Швець Юлії Федорівни та Хараламової Галини Миколаївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_5  на рішення Інулецького  районного суду м. Кривого Рогу від 14 березня  2011 року по цивільній справі за позовом –  ОСОБА_5  до Відкритого акціонерного товариства  «Південний гірничо-збагачувальнитй комбінат»   про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул, -

                                                   В С Т А Н О В И Л А:

25 червня  2010 року  ОСОБА_5  звернувся  до суду з зазначеним позовом.

В обґрунтування своїх  вимог посилається на те, що  знаходився у трудових відносинах  з Відкритим акціонерним товариством «Південний гірничо-збагачувальнитй комбінат»   далі- ВАТ ПГЗК \ з травня 2003 року, працював у юридичному відділі юрисконсультом, начальником правового бюро. З листопада 2006 року, без звільнення з посади, включений до складу робочої групи  по інвентаризації об,єктів нерухомості  комбінату , де працював до звільнення.

       28 травня 2010 року при оформлені відпустки заступником голови правління з правових питань Рибалко О.А. йому було запропоновано написати  заяву про звільнення  з посади з метою переходу на контрактну форму праці, яку він написав.

31 травня 2010 року у відділі кадрів його ознайомлено з наказом про звільнення  з роботи за власним бажанням.

Вважаючи звільнення  незаконним, позивач просив поновити його на роботі, виплатити середній заробіток  за час вимушеного прогулу.

          Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 14 березня  2011 року в задоволенні позову відмовлено.

          В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи; суд не взяв до уваги , що відповідач не мав законних підстав для його звільнення з 28 травня 2010 року, оскільки ст. 38 КЗпП України забороняє звільнення з роботи раніше ніж за дві неділі, а він  не просив відповідача звільняти його саме з 28 травня 2010 року. Суд необґрунтовано відмовив йому в задоволенні клопотання про допит у якості свідка начальника відділу кадрів ОСОБА_7 та не  витребував у відповідача оригінал заяви про звільнення.

          В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача, вважаючи рішення суду таким, що відповідає чинному законодавству, просить залишити його без змін, а апеляційну  скаргу – без задоволення.  

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги  і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна  скарга   задоволенню  не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 12.05.2003. працював у відповідача на посадах юрисконсульта та начальника правового бюро.

          З 03 вересня 2009 року йому була призначена пенсія  Пенсійним Фондом Інгулецького району м. Кривого Рогу.

          Наказом  № 498 від 28 травня 2010 року про припинення трудового договору позивача звільнено за його заявою з посади начальника  правового бюро управління юридичного відділу  згідно ст. 38 КЗпП України.

Вирішуючи  спір,  суд  першої інстанції  дійшов правильного висновку  щодо  законності  звільнення ОСОБА_5 та відмовив йому в задоволенні позову.

При цьому суд правильно послався на положення  ч.1 ст. 38 КЗпП України та  заяву позивача, згідно якої він просив звільнити його за власним бажанням з 28 травня 2010 року \а.с. 27 \.

Доводи позивача про те, що в заяві про звільнення він не зазначав дату, з якої просив його звільнити, спростовуються копією заяви \а.с.27\ та оригіналом її, оглянутою колегією суддів в судовому  засіданні.

Згідно ст. 58 ЦПК України, доказами є буд-які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність  обставин, що обґрунтовують  вимоги і заперечення  сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із положень ст.ст. 58, 59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію  щодо предмета доказування; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись  іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов.язана довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог  і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Тому доводи позивача  в апеляційній скарзі відносно того, що в заяві про звільнення він не зазначав дату звільнення,  є безпідставними, оскільки ним не надано належних доказів  на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.2 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були дослідженні з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких  до суду першої інстанції  було зумовлено поважними причинами.

Доводи позивача про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою, не дослідивши  резолюцію директора по персоналу ОСОБА_8, яка була датована 31 травня 2008 року та про те, що   28 травня 2010 року у відділі кадрів йому була підписана  записка про відпустку за графіком, а також  про  те, що суд необґрунтовано відмовив йому у задоволенні клопотання про допит у якості свідка начальника відділу кадрів комбінату ОСОБА_7, не мають юридичного значення для вирішення даного спору.

Посилання позивача на те, що він 31 травня  2010 року \ у понеділок \ працював у звичайному режимі і тільки після 14-ї години його було ознайомлено з наказом про звільнення,  не є підставою для скасування рішення суду, оскільки в своїй заяві про звільнення  позивач зазначив дату звільнення 28.05.2010., яка і є останнім днем роботи.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення  Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 14 березня    2011 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку  протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: