Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-8686/11 Головуючий у 1 й інстанції - Слоквенко Г.П.
Категорія 52 Доповідач - Варенко О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді – Варенко О.П.,
Суддів – Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.,
при секретарі судового засідання: Коляда О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки розрахунку та моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2010 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, який уточнила у травні 2011 року, до відповідача ОСОБА_2 В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з 01 лютого 2010 року знаходилась в трудових відносинах з відповідачкою. 10 серпня 2010 року звільнилася. Відповідачка не сплатила їй заробітну плату в повному обсязі за лютий - серпень 2010 року, в зв’язку з чим просила стягнути з відповідачки заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 4360 гривень 52 копійки, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 429 гривень 50 копійок, середній заробіток за період затримки розрахунку по заробітній платі в сумі 894 гривні 81 копійка та моральну шкоду в розмірі 1700 гривень.
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 4360 (чотири тисячі триста шістдесят) гривень 52 копійки, компенсацію за невикористану відпустку - 429 (чотириста двадцять дев'ять) гривень 84 копійки, середній заробіток за період затримки розрахунку по заробітній платі - 894 (вісімсот дев'яносто чотири) гривні та моральну шкоду - 1000 (тисячу) гривень; відмовлено в задоволенні іншої частини позову. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши на користь позивача, виходячи з розміру заробітної плати 558 грн.76 коп. (після утримання податків та обов’язкових внесків): заборгованість по виплаті заробітної плати за квітень, травень, червень, липень та 7 днів серпня 2010 року у розмірі 2361 грн.21 коп; компенсацію за 12 днів невикористаної відпустки у розмірі 279 грн. 38 коп.; середній заробіток за період затримки розрахунку –894 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі Трудового договору від 01 лютого 2010 року позивачку було прийнято на посаду продавця в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»фізичної особи - підприємця - ОСОБА_2, а 10 серпня 2010 року позивачку було звільнено з роботи за п.1 ст.36 КЗпП (а.с.8-11).
У лютому 2010 року позивач отримала заробітну плату у сумі 558 гривень 76 копійок, у березні 2010 року - 558 гривень 76 копійок, що підтверджується відомістю про виплату заробітної плати (а.с.37) та поясненнями представника позивачки.
Згідно п.3 Трудового договору від 01 лютого 2010 року відповідач зобов’язувалась оплачувати працю працівника у розмірі 600,00 грн. на місяць. Розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати (а.с.8-10).
Тобто, за період роботи позивачу виплачувалася заробітна плата в розмірі, нижче розміру мінімальної заробітної плати.
При звільненні позивачу не була виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки.
Порушенням відповідачем вимог діючого трудового законодавства позивачу завдано моральних страждань.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, керуючись ст.21, 24 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст.ст.47,49,83,110,116,117, 237-1 КЗпП України, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта про те, що позивачка працювала не повний робочий день і тому отримувала заробітну плату саме за неповний робочий день, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в самому Трудовому договорі немає будь-яких виключень щодо тривалості робочого часу позивачки і чітко прописана умова про заробітну плату у розмірі, не нижчому законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Також необгрунтованим є посилання в апеляційній скарзі на відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки про спричинення їй такої шкоди свідчить сам факт порушення відповідачем вимог трудового законодавства, через що вона зазнала душевних переживань.
Порушень матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2011 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий:
Судді: