Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 липня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,
суддів Бондаренко Н.В., Шеремет А.М.;
секретар судового засідання Приходько Л.В.,
з участю представників сторін та третьої особи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 26 травня 2011 року у справі за позовом ПАТ АКБ «Індустріалбанк»до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 26 травня 2011 року позов ПАТ АКБ «Індустріалбанк»до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Звернено стягнення на нерухоме майно –приміщення магазину господарської групи товарів, яке розташоване в АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, проживаючій у АДРЕСА_2, та є предметом іпотеки за відповідним договором № КЛЗ/0800/12/07 від 20 червня 2007 року, шляхом реалізації зазначеного приміщення на прилюдних торгах у ході виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 2403563,00 грн. з метою задоволення вимог ПАТ АКБ «Індустріалбанк»до Приватного підприємства «Анкор»про погашення 2282850,52 грн. кредитної заборгованості за договором кредитної лінії № КЛ/0800/07/07 від 20 червня 2007 року.
Судові витрати у справі покладено на відповідачку.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідачка не погодилася з обсягом визначеної банком кредитної заборгованості боржника. Зазначену місцевим судом у резолютивній частині рішення початкову ціну продажу предмета іпотеки вважала необґрунтованою. Доводила, що у зв’язку із збільшенням банком для позичальника відсоткової ставки за кредитним договором без згоди іпотекодавця, договір іпотеки внаслідок цього припинився ще 15 жовтня 2008 року. У своїх вимогах-повідомленнях позивач не попередив іпотекодавця про свій намір обрати такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки як його реалізація на прилюдних торгах.
Покликаючись на ці обставини, відповідачка просила апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковій зміні з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Частиною ч. 1 ст. 33 Закону України" Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 35 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Таким чином, відповідно до Закону іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишена без задоволення. При цьому в законі не визначено, на яку суму мають бути допущені такі порушення.
У справі встановлено, що позичальник Приватне підприємство «Анкор»згідно з договором кредитної лінії № КЛ/0800/07/07 від 20 червня 2007 року позичив у банку значну суму коштів –299669,6 доларів США (а. с. 8-11). У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, який є чоловіком позивачки та директором ПП «Анкор», підтвердив факт отримання позичальником від банку кредитних коштів у зазначеній сумі.
Зазначений кредитний договір був забезпечений іпотекою нерухомого майна –приміщення магазину господарської групи товарів, яке розташоване в АДРЕСА_1, що належить на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_1, та є предметом іпотеки за відповідним договором № КЛЗ/0800/12/07 від 20 червня 2007 року (а. с. 6-7).
Позичальник узяті на себе зобов’язання перед банком за укладеним кредитним договором порушив, що підтверджується матеріалами справи. Достовірних і переконливих доказів, які б спростовували визначену банком суму кредитної заборгованості для позичальника, у справі не подано.
Твердження апелянта про те, що у своїх вимогах-повідомленнях позивач не попередив іпотекодавця про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи (а. с. 17-18).
Помимо цього, зі справи видно, що банк звернувся до суду із позовом до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки ще в серпні 2010 року, що також свідчить про те, що з тих пір відповідачка як іпотекодавець та позичальник безспірно були обізнані про намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_1, через допущену позичальником кредитну заборгованість. Такі дії кредитора повністю узгоджуються з правилами ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
Стаття ст. 546 ЦК України містить перелік видів забезпечення виконання, кожний з яких є самостійною цивільно-правовою формою відповідальності, встановленою на підставі окремих договорів, і регулюється відповідними правовими нормами. Розрізняючи поняття поруки та застави (іпотеки) законодавство визначає різну відповідальність поручителя та заставодавця (майнового поручителя) і різні підстави припинення поруки та права застави.
Тому з урахуванням викладеного доводи поданої апеляційної скарги про те, що у зв’язку із збільшенням банком для позичальника відсоткової ставки за кредитним договором без згоди іпотекодавця, внаслідок цього 15 жовтня 2008 року припинився і договір іпотеки сторін у справі № КЛЗ/0800/12/07 від 20 червня 2007 року, апеляційним судом як безпідставні відхиляються.
Разом з тим, з метою більш повного забезпечення захисту прав іпотекодавця колегія суддів вважає за необхідне резолютивну частину ухваленого у даній справі судового рішення змінити, виклавши його в іншій редакції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 590, 591, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 35, 38, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 26 травня 2011 року частково змінити, виклавши абзаци 2 і 3 його резолютивної частини у такій редакції:
«В рахунок погашення 2282850,52 грн. (два мільйони двісті вісімдесят дві тисячі вісімсот п’ятдесят грн. 52 коп.) заборгованості Приватного підприємства «Анкор»за договором кредитної лінії № КЛ/0800/07/07 від 20 червня 2007 року звернути стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 й є предметом іпотечного договору № КЛЗ/0800/12/07 від 20 червня 2007 року, а саме –на приміщення магазину господарської групи товарів, яке розташоване в АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу, що відповідатиме ринковій, додатково визначеній незалежним експертом-оцінювачем».
В решті рішення місцевого суду залишити без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: