П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

          22 липня 2011 року                                                                                           м. Рівне

          Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі

          головуючого судді                     Мельника Ю.М.                                                                                          суддів                                            Боймиструка С.В., Рожина Ю.М.

          секретаря                                          Шарапи О.В.

          представника позивача                   ОСОБА_1

          представників відповідачів           Савчука В.О., Власюка Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційні скарги ОСОБА_4 , Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , Рівненського обласного військового комісаріату на постанову Дубенського міськрайонного суду від 4 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , Рівненського обласного військового комісаріату, Західного оперативного командування Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії

                                                            ВСТАНОВИЛА :

          Постановою Дубенського міськрайонного суду від 4  лютого 2010 року відмову Рівненського обласного військового комісаріату ( далі по тексту РОВК)  призначити ОСОБА_4 пенсію за вислугу років згідно п."Б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( в редакції від 4 липня 2002 року) визнано протиправною.

          Цим же судовим рішенням зобов"язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ( далі по тексту ГУ ПФУ) призначити та виплатити ОСОБА_4 пенсію за вислугу років з 5 жовтня 2005 року  згідно п."Б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( в редакції від 4 липня 2002 року), а Західне оперативне  командування Міністерства оборони України зобов"язано зробити  розрахунок вислуги років та трудового стажу ОСОБА_4 , включивши до вислуги років  18 років , а до трудового стажу -  9 років 2 місяці.

          Не погодившись із постановою суду , Головне управліня Пенсійного  фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу , до якої приєднався Рівненський обласний військовий комісаріат.

          В апеляційній скарзі вказували , що вимоги п."Б" ст. 12  Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( в редакції від 4 липня 2002 року) на позивача не поширюються , оскільки на час звільнення з військової служби позивач не досяг пенсійного віку, а на осіб , які не є військовослужбовцями він не поширюється.

          Окрім того  зазначали, що Управліннями Пенсійного фонду України призначення  та виплата пенсії військовослужбовцям здійснюється з 1 січня 2007 року ,  тому суд неправомірно зобо"язав ГУ ПФУ нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 5 жовтня 2005 року по 1 січня 2007 року.

          Вказували також на пропущення позивачем річного строку звернення з позовом до суду.

          З цих підстав просили оскаржувану постанову в частині  призначення та виплати ОСОБА_4 пенсії за вислугу років скасувати та ухвалити  нову постанову про відмову в позові в цій частині.

          ОСОБА_4  в апеляційній скарзі вказував, що суд першої інстанції неправильно визначив дату, з якої потрібно призначити пенсію та проводити її виплату - 5 жовтня 2005 року , тоді , як потрібно було зазначити 29 грудня 2004 року - дату досягнення позивачем 45-річного віку. Просив оскаржувану постанову змінити , зазначивши дату , з якої відповідач зобов"язаний нарахувати та виплатити пенсію за вислугу років - 29 грудня 2004 року.

          Заслухавши  пояснення представників сторін, дослідивши докази у справі, колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню  , а інші скарги  задоволенню не підлягають.

          Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції правильно виходив із того , що   відповідачі протиправно відмовляють позивачу в призначенні та виплаті пенсії за вислугу років згідно  п."Б" ст. 12

          справа № 22-а-2236-11                                        Головуючий в суді 1  інст. Остапчук А.О.                                                                                                    Суддя-доповідач Мельник Ю.М.

Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( в редакції від 4 липня 2002 року).

          Такий висновок суду грунтується на досліджених судом доказах  та відповідає вимогам закону.

          Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 був звільнений з військової служби за п.63 підпунктом "E" Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу , прапорщиками ( мічманами ) Збройних Сил України ( за  систематичне порушення умов контракту) ( а.с. 47).

          Відповідно до п."Б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( в редакції від 4 липня 2002 року і яка діяла до 4 квітня 2006 року) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани , військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом , особи , які мають право на пенсію за цим Законом , звільнені зі  служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45 річного віку , крім позбавлених військових або спеціальних звань , а також звільнені зі служби у зв"язку з засудженням за умисний злочин , вчинений з використанням свого посадового становища, або вчинення корупційного діяння, а ті  з них, що є інвалідами війни , - незалежно від віку , і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

          На момент звільнення з військової  служби позивач мав загальний трудовий  стаж більше 25 років ,  його  військова вислуга  становила більше 12 років 6 місяців, але він  не досяг 45 років.

          Позивач досяг 45 річного віку 29 грудня  2004 року.

          Із заявою про призначення пенсії за вислугу років позивач звернувся до Рівненського обласного військового комісаріату 5 жовтня 2005 року.

          2 червня 2006 року  позивач отримав  лист з відмовою призначити йому  пенсію за вислугу років  ( а.с. 40). Відмова була обгрунтована тим, що відповідач на час досягнення 45-річного віку не був військовослужбовцем, а тому на нього не поширюється норма  п."Б" ст.12 вказаного вище Закону.

          Колегія суддів вважає, що відмова Рівненського обласного військового комісаріату призначити позивачу пенсію за вислугу років не грунтується на вимогах закону , оскільки   змістовий аналіз норми  п."Б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( в редакції від 4 липня 2002 року) свідчить , що право на отримання пенсії за вислугу років мали не лише особи , які перед виходом на пенсію звільнилися з військової служби, але мали право на таку пенсію і особи , які звільнилися зі служби в період дії вказаної норми закону.

          За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано зобов"язав  Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу та виплатити пенсію за вислугу років.

          Разом із ти, місцевий суд  при ухваленні постанови не врахував, що ч. 4 ст. 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( в редакції від 4 липня 2002 року) було визначено, що пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більше як за 12 місяців перез зверненням за пенсією.

          Оскільки позивач досяг 45 річного віку 29 грудня 2004 року , а з заявою про призначення пенсії звернувся 5 жовтня 2005 року , тобто несвоєчасно, то він має право на призначення пенсії за вислугу років  не з 5  жовтня 2005 року , як вирішив суд, а з 29 грудня 2004 року.

          У зв"язку із цим  колегія суддів прийшла до висновку , що  постанова суду першої інстанції  в частині неправильно визначеної дати  з якої відповідач зобов"язаний вчинити певні дії підлагає зміні  шляхом зазначення у резолютивній частині постанови вірної дати.

          В решті постанова суду першої інстанції була ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а тому колегія суддів підстав для задоволення апеляційних скарг не вбачає.

          Керуючись п.2 ч.1 ст. 198 , п 4 ч.1 ст. 202 , ст. 207 КАС України , колегія суддів

                                                            ПОСТАНОВИЛА :

          Апеляційні скарги Рівненського обласного військового комісаріату та Головного  управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відхилити.

          Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

          Постанову Дубенського міськрайонного суду від 4 лютого 2010 року змінити , замінивши в третьому абзаці резолютивної частини постанови слова " 5 жовтня 2005 року " словами " 29 грудня 2004 року".

          В решті постанову суду першої інстанції залишити без зміни.

          Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення , проте може бути оскажена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів  із  набрання нею законної сили.

          Головуючий :

          Судді: