Справа № 2-а-218/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

28 липня 2011 року Совєтський  районний суд  Автономної Республіки Крим у складі:          

головуючого                              - судді Петрової Ю.В.

за участю секретаря                    - Тріфонової С.О.  

                    позивача                              - ОСОБА_2

                    представників відповідачів          - Клюєвої О.Ю., Стешенко К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, Відділу освіти Совєтської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим про відшкодування витрат за оплату опалювання та освітлення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 21 грудня 2009 року звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідачів про відшкодування витрат за оплату опалювання та освітлення її житла, які понесені нею на оплату  опалювання та освітлення її житла у період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 працює на посаді вчителя у школі та має право на одержання пільг відповідно до ст. 57 Закону України «Про освіту» № 1060-XII від 23 травня 1991 року, проте Управлінням праці та соціального захисту населення Совєтської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим та Відділом освіти Совєтської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим їй було відмовлено в наданні вказаних пільг, що є неправомірним обмеженням її прав, що послужило підставою звернення до суду.

Згодом позивач уточнила позовні вимоги та просила стягнути на її користь витрати, які понесені нею на опалювання та освітлення її житла у період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року у сумі 2 217 гривень, а саме, за тверде паливо – 1 974 гривні, за освітлення – 243 гривні, про що надала письмову заяву.

Ухвалою Совєтського районного суду АР Крим від 12 травня 2010 року провадження у справі зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України до набрання законної сили судового рішення по адміністративній  справі за позовом ОСОБА_7 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, Відділу освіти Совєтської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про відшкодування витрат за оплату опалювання та освітленням.

Ухвалою Совєтського районного суду АР Крим від 08 липня 2011 року провадження у цій адміністративній справі поновлено на підставі речення 1 частини 5 статті 156 КАС України.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим Клюєва О.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити у зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, та відсутністю протиправних дій з боку Управління.

Представник відповідача Відділу освіти Совєтської районної державної адміністрації в  Крим Стешенко К.П. позовні вимоги також не визнала, з підстав, зазначених у запереченнях, в яких зазначається, що на підставі п. 3 Порядку забезпечення робітників бюджетних закладів безкоштовним користуванням житлом з опаленням та освітленням, надання гарантій забезпечується за рахунок державного бюджету, об’єм коштів на забезпечення гарантій щорічно визначається законом України про державний бюджет України, при цьому згідно з п. 14 постанови КМУ від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» пільги, компенсації і гарантії, на які згідно законодавства мають право окремі категорії робітники бюджетних закладів, надаються за умови, що розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом пільговика не повинен перевищувати величини доходу за попередні шість місяців, у разі, коли заробітна плата робітника перевищує соціальну податкову пільгу, компенсації і гарантії, на які згідно законодавства мають право окремі категорії робітники бюджетних закладів, повинні надаватися за місцем роботи, по окремим Програмам, за рахунок коштів з місцевого бюджету за рішенням сесії районної ради, при цьому у відповідності до п. 2 постанови КМУ від 31 березня 2003 року № 426, а також постанови КМУ від 18 жовтня 2006 року № 1430 «Про внесення змін до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантів працівникам бюджетних закладів, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, пільги на безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням надаються працівникам за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величину доходу, який дає право на соціальну податкову пільгу, у порядку, встановленому КМУ, тому позивач у 2007 – 2009 роках не мала право на соціальну податкову пільгу, тому у списках, наданих відділом освіти у Управління праці та соціального захисту населення Совєтської РДА в АР Крим, її не було.

Вислухавши пояснення учасників процесу, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист  прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.   

          Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Так, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 працює у Чапаєвській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів.

Відповідно до частини першої статті 70 Житлового Кодексу Української РСР спеціалісти, які працюють і проживають у сільській місцевості, поза населеними пунктами (а в установлених законодавством Союзу РСР випадках - у селищах), користуються безплатно жилим приміщенням з опаленням і освітленням.

З огляду на наведене суд вважає, що ОСОБА_2 як педагогічний працівник має право на комунальні пільги, визначені ст. 57 Закону України «Про освіту» № 1060-ХІІ від 23 травня 1991 (далі – Закон України № 1060-ХІІ).

У судовому засіданні встановлено та не заперечувалось представниками відповідачів у судовому засіданні, що позивач проживає в сільській місцевості в будинку з пічним опаленням.  

Частина четверта статті 57 Закону України «Про освіту» № 1060-ХІІ від 23 травня 1991 (далі – Закон України № 1060-ХІІ) передбачає, що педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.

Частина 4 статті 57 Закону України № 1060-ХІІ з 23 березня 1996 року по 26 грудня 2002 року діяла в вищезазначеній редакції, з 26 грудня 2002 року вказана норма зупинена на 2003 рік, з 27 листопада 2003 – зупинена на 2004 рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 частина четверта статті 57 Закону України № 1060-ХІІ доповнена реченням такого змісту: «Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються працівникам за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та пенсіонерам за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Положення частини 4 статті 57 Закону України  «Про освіту»  в 2009 році Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не змінені, тому є чинними в редакції 1991 року в період 2009 року.  

Крім того, конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, передбачені ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 КАС України.

Згідно зі ст. 9 ч. 4 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України або закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

          Пунктом 17 Інструкції про порядок забезпечення безкоштовними квартирами з опаленням та освітленням педагогічних, медичних, ветеринарних, культурно-просвітних працівників та кіномеханіків № 10-07 від 21 вересня 1988 року (далі –Інструкція № 10-07), встановлено, що безоплатні квартири з опаленням та освітленням надаються робітникам та проживаючим з ними членам сім'ї виконавчими комітетами сільських (селищних) Рад народних депутатів чи адміністрацією установ та організацій в натурі.

Відповідно до пункту 34 вищезазначеної Інструкції, паливо має бути безоплатно завезене до квартир робітників одночасно з завозом його до установ, але не пізніше 1 вересня.

Згідно з пунктом 35 Інструкції № 10-07 кошти, необхідні для сплати за квартири з опаленням та освітленням, передбачаються відповідно до кошторису відповідної установи та організації відповідно до статті 3 витрат «канцелярські та господарські витрати».

Пунктом 36 зазначеної Інструкції встановлено, що у випадку, коли безоплатна квартира з опаленням та освітленням робітникам фактично не була надана, їм виплачується грошова компенсація виходячи з норм та цін, діючих в даній місцевості.

Інструкція № 10-07 втратила чинність 13 вересня 2006 згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства культури і туризму України  № 341/651/619/769 від 13 вересня 2006 року.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати»  № 879 від 01 серпня 1996 (далі – Постанова Кабінету Міністрів України № 879) встановлені норми, згідно яких надаються пільги по оплаті житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» № 256 від 04 березня 2002 (далі – Постанова Кабінету Міністрів України № 256) головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Пункт 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256 (далі – Порядок № 256) встановлює, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі – головні розпорядники коштів).

Відповідно до пункту 5 вищезазначеного Порядку  головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами – надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 5 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг, передбачених  абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України № 1060-ХІІ на придбання твердого і рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, до 22 числа місяця, що наступає за звітним щодо пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 59 Закону України № 1060-ХІІ.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 256 фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах  Києві та Севастополі до 7 числа місяця, що наступає за звітним щодо пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України № 1060-ХІІ на придбання твердого і рідкого пічного побутового палива і скраплення газу та до 25 числа місяця, що наступає за звітним пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України № 1060-ХІІ.

Пунктом 8 Порядку № 256 встановлено, що  головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг та ведуть облік за видами пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України № 1060-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 426 (далі – Порядок № 426) пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з середньомісячним доходом пільговика не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Частиною третьою вищевказаного Порядку встановлено, що  видатки на відшкодування витрат за надані педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури послуги провадяться відповідно до Порядку № 256.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 426 для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування (абзац другий пункту 2 цього Порядку), а також довідку про склад сім’ї (раз на рік). Для нарахування грошового еквівалента вартості послуг можуть використовуватися відомості у вигляді списків, довідок, даних на електронних носіях інформації, одержаних від житлово-експлуатаційних та інших підприємств і організацій, які надають послуги.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 426 установи проводять роботу з надання пільг, компенсацій і гарантій та організовують облік, систематизацію і зберігання інформації про пільговиків, надають їм консультації щодо порядку та умов надання пільг, зокрема, ті, в яких працюють педагогічні, щомісяця до 5 числа наступного періоду:

-  розраховують відповідно до пункту 9 цього Порядку розмір пільг, що надаються працівникам;

-  розподіляють з відома працівників обчислені суми знижки з оплати спожитих послуг між підприємствами і організаціями, що надають послуги;

-  подають в установленому порядку органам праці та соціального захисту населення, підприємствам і організаціям, що надають послуги, відомості про працівників та розмір грошового еквівалента пільг.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу» № 1430 від 18  жовтня 2006 (далі – Постанова Кабінету Міністрів України № 1430) внесені зміни до Порядку №  426, доповнено:

-  пункт 2 абзацом такого змісту: «Пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням»,

- пунктом 9-1 такого змісту: «У разі використання педагогічними, медичними, фармацевтичними працівниками або працівниками культури права на забезпечення твердим паливом установа розраховує відповідно до пункту 9 цього Порядку сукупний розмір щомісячного грошового еквівалента пільг за 12 місяців, що передують місяцю звернення та іншими».

Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів» № 1994-IV від 09.09.2004 (далі – Закон України № 1994-IV) встановлює та регулює правовідносини, що склалися у зв’язку з не фінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України № 1060-ХІІ.

Так, вищезазначеним Законом України № 1994-IV  визнаються кредиторською заборгованістю Державного бюджету України виплати, встановлені статтею 57 Закону України № 1060-ХІІ (далі – виплати) в частині:

- абзаци восьмий та десятий частини першої – у повному обсязі, що не були нараховані або не були виплачені;

- абзац перший частини четвертої – у повному обсязі оплати, якщо вона здійснювалася самими працівниками, а не за рахунок відповідного бюджету.

Кредиторська заборгованість визнається за весь період, коли фінансування виплат зупинялося законом про державний бюджет на відповідний рік.

Кредиторська заборгованість Державного бюджету України визнається також у випадках, якщо виплати проводилися відповідним місцевим бюджетом у період, коли законом про державний бюджет вони зупинялися або проводилися відповідним місцевим бюджетом за рішенням суду.    

Відповідно до статті 5 Закону № 1994-IV  кредиторська заборгованість погашається працівникам помісячно разом з виплатою поточної заробітної плати.

Працівникам, які вийшли на пенсію, кредиторська заборгованість погашається за фактичний час роботи, і її сума враховується при обчисленні пенсії.

Поточні платежі виплачуються працівникам, які підпадають під дію цього Закону, з урахуванням вимог статті 57 Закону України №1060-ХІІ. Утворення заборгованості із зазначених виплат не допускається.

«Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №934 від 19  вересня 2005 року, визначає відповідно до Закону України № 1994-IV механізм погашення кредиторської заборгованості державного бюджету з виплати надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки особам, які у період із січня 1997 по серпень 2002 року працювали на посадах педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Порядок № 679, визначає відповідно до Закону України № 1994-IV механізм погашення кредиторської заборгованості державного бюджету з виплат, установлених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України №1060-ХІІ щодо безоплатного користування житлом з опаленням і освітленням.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 679 заборгованість з виплат за тверде паливо нараховується за нормами, встановленими обласними державними адміністраціями для відповідної місцевості у відповідний період на домогосподарство.

Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим «Про затвердження норм забезпечення твердим паливом і зрідженим газом пільгових категорій громадян у 2009 році» № 101 від 03 березня 2009 року встановлена норма забезпечення для пільгових категорій громадян на одне домоволодіння – 1 тонна твердого палива на рік граничною вартістю 658 гривень.

Пунктом 1.3 вищезазначеної Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 101 передбачено, що на 2009 рік надаються пільги на тверде паливо  і зріджений газ в натуральному вигляді або готівкою за бажанням громадян.

Згідно з  пунктом 12 Порядку № 679 особа, яка має право на виплати, подає до закладу чи установи, де працює або працювала, заяву, документи, що підтверджують оплату відповідних комунальних послуг у вищезазначений період (крім документів, які підтверджують придбання твердих видів палива), а також довідки про призначення (не призначення) субсидії.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 679 заборгованість з виплат відображається у формах бухгалтерського обліку та фінансової звітності як кредиторська заборгованість державного бюджету з виплат, у тому числі здійснених з місцевих бюджетів на підставі рішень судів.

          Пунктом 14 Порядку № 679 виплату заборгованості особам, які мають право на такі виплати, здійснюють безпосередньо заклади чи установи відповідно до помісячних обсягів асигнувань.

Відповідно до пункту 2 Порядком забезпечення працівників бюджетних установ (закладів) безплатним користуванням житлом (квартирою) з опаленням і освітленням відповідно до пункту «ї» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту», затвердженим спільним Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства культури і туризму України  № 341/651/619/769 від 13.09.2006 (далі – Порядок № 341/651/619/769) право на безплатне користування житлом з опаленням і освітленням мають педагогічні працівники, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу і перелік посад яких затверджено Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» № 963 від 14 червня 2000 року  (із змінами та доповненнями).

Пунктом 3.2 Порядку №341/651/619/769 розмір надання пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами пільговиків не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 п. 6.5 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Ця норма діяла до визнання її неконституційною – до 07 липня 2007 року.

Згідно з  пунктом 4.2 Порядку №341/651/619/769 норми для забезпечення твердим паливом для опалення житла осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі. Місцеві органи влади мають право встановлювати збільшені норми на придбання твердого палива за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Системний аналіз вищезазначеного законодавства дозволяє суду дійти висновку, що визначені в законодавстві пільги не мають грошового еквіваленту, крім компенсації за тверде паливо.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення витрат по оплаті освітлення, задоволенню не підлягають, оскільки законодавством розроблений механізм по реалізації цих послуг шляхом компенсації відповідних витрат організаціями, які ці послуги  надають і грошова компенсація цих послуг саме позивачу не передбачена.

А тому, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_2 витрат на придбання твердого пального за 2009 рік в сумі 658 гривень.

Разом з тим, на підставі ст. 57 Закону України «Про освіту» компенсація за тверде паливо підлягає стягненню з Управління праці та соціального захисту населення Совєтської райдержадміністрації в АР Крим, оскільки згідно з Типовим положенням про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1498 від 29 вересня 2000 року такі обов’язки покладено на нього.  

Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до відділу освіти Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим слід відмовити.

Що стосується позову в частини вимог стягнення витрат по оплаті за придбання твердого палива та освітлення за 2007 та 2008 роки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в частини позовних вимог про стягнення витрат по оплаті за тверде паливо та освітлення за 2007 та 2008 роки.

Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивач звернулась до суду 21 грудня 2009 року.

Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в частині вимог про стягнення витрат по оплаті за тверде паливо та освітлення за 2007 і 2008 роки позивач не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

За таких обставин, позовні вимоги в частини позовних вимог про стягнення витрат по оплаті за тверде паливо та освітлення за 2007 та 2008 роки не підлягають задоволенню.

   Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, згідно з положеннями ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

     Вступну та резолютивну частину рішення постанови проголошено у судовому засіданні 28 липня 2011 року.

У повному обсязі постанову складено 01 серпня 2011 року.

На підставі викладеного, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 57 Закону України «Про освіту» № 1060-ХІІ від 23 травня 1991, керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 69, 70, 71, 94, 160 – 163, 167  КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, витрати по оплаті за тверде паливо за 2009 рік в розмірі 658 (Шістсот п’ятдесят вісім) гривень.

          В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

          В задоволенні позову до Відділу освіти Совєтської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки Крим Ю.В. Петрова