Справа  2-732/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          "21" липня 2011 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

          головуючий, суддя                                        Сухоруков А.О.,

          при секретарі                                                  Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська до ОСОБА_1, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», про відшкодування збитків в порядку регресу,

в с т а н о в и в:

27 січня 2011р. представник Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі КВ ЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська.

В разі встановлення приладів обліку в квартирі споживача, енергопостачальник складає акт про збереження пломб у двох примірниках, один із яких залишається у споживача. Але ці договори з невідомих причин з мешканцями будинку АДРЕСА_1 не укладалися, лічильники не реєструвалися у енергопостачальній компанії, а електроенергію мешканці будинку споживали безобліково в період з 10 січня 2007 року по 28 жовтня 2008 року.

В результаті цього, у підприємства виникла заборгованість перед енергопостачальною організацією ВАТ «ЕК Дніпрообленерго»за безобліково спожиту енергію мешканцями будинку у розмірі 103632,06 грн. У зв’язку з цим, дана сума грошових коштів була сплачена ними і вони набули право на відшкодування збитків в порядку регресу.

У зв’язку з цим, вважають за необхідне пропорційно розподілити збитки між мешканцями будинку з урахуванням сум, що були ними добровільно сплачені. Для цього вони пропонують застосувати спеціальну Методику Правил користування електричною енергією для населення, за розрахунками якої борг відповідача складає 4760,48 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд в порядку регресу стягнути із відповідача відшкодування збитків у розмірі 4760,48 грн. за безпідставно спожиту електроенергію (а.с.а.с. 3-6).

30 травня 2011 року відповідач подала до суду заперечення проти позову, в якому зазначила, що позовні вимоги позивача є повністю необґрунтованими та безпідставними, просила суд в задоволенні позову відмовити.

Свої заперечення обґрунтувала тим, що між нею та позивачем відсутній предмет спору, оскільки жодних збитків енергопостачальній компанії нею завдано не було. Так, при виявлені безпідставного споживання електроенергії, представник енергопостачальної компанії мав скласти відповідний акт, однак такі акти в матеріалах справи відсутні, у зв’язку з чим, відсутні підтвердження того факту, що в дійсності нею було завдано матеріальної шкоди будь-кому. Надані позивачем платіжні доручення в дійсності відображають не факт погашення позивачем збитків, а його фінансово-господарські відносини із енергопостачальною компанію, стороною в яких вона не є. Вказує, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду і на підставі цього, в задоволенні позову просить відмовити (а.с.а.с. 104-105).

04 липня 2011 року представник позивача уточнив свої позовні вимоги, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що і в позовній заяві попередньої редакції, вказавши, що мешканці будинку безпідставно споживали електроенергію в період з 10 січня 2007 року по 16 жовтня 2008 року. При цьому, ними був проведений новий розрахунок, із якого слідує, що борг відповідача складає 1133,84 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути із відповідача ОСОБА_1 на їх користь заборгованість у розмірі 1133,84 грн. та судові витрати по справі (а.с.а.с. 111-112).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, просила суд в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», подав до суду заяву, в якій просив справу слухати за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Вислухавши доводи та пояснення представника позивача, доводи відповідача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлено, що на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська перебуває житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 10, 11).

Із виставлених відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»рахунків, вбачається, що заборгованість житлового будинку АДРЕСА_1 за спожиту електроенергію складає 103632,06 грн. (а.с.а.с. 12-35, 63-75).

Позивач Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району м. Дніпропетровська погасило заборгованість за спожиту мешканцями будинку АДРЕСА_1 заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями та актом звірки (а.с.а.с. 9, 36-62, 76-92).

Розрахунок заборгованості відповідача за безпідставно спожиту електроенергію проведений з урахуванням кількості електричних лічильників, що встановлені в будинку, поквартально, пропорційно до кількості житлових кімнат (а.с.а.с. 113-114).

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України:

У відповідності до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

          Аналізуючи положення наведених норм законодавства, співставляючи їх зі встановленими фактичними обставинами справи і дослідженими доказами, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

          В дійсності, в період часу з 10 січня 2007 року по 16 жовтня 2008 року відповідач, як один із мешканців будинку АДРЕСА_1, безобліковано споживав електричну енергію.

Внаслідок цього, загальна сума заборгованості за спожиту електроенергію склала 103632,06 грн., яку позивачем було в повному обсязі відшкодовано, у зв’язку з чим, в порядку суброгації, позивач набув право зворотної вимоги на відшкодування збитків в порядку регресу.

Суд вважає правильним розрахунок, що приведений позивачем, в якому враховано кількість житлової площі відповідача, поквартально, з урахування кількості лічильників, що були встановлені в будинку.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача про відсутність предмету спору, оскільки в дійсності мешканці будинку АДРЕСА_1, зокрема і відповідач ОСОБА_1, не маючи засобів обліку електричної енергії, тривалий період часу споживали її і, як наслідок, утворилася заборгованість.

По суті, відповідач не спростовує факт споживання електроенергії, вказуючи про відсутність предмету спору. Однак такі твердження безпідставними, оскільки наявність заборгованості і факт погашення позивачем цієї заборгованості, що знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, сам по собі є юридичним наслідком, який створює певні права та обов’язки, право позивача в порядку суброгації на регресне відшкодування збитків і обов’язок відповідача ці збитки погасити.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, даний позов пред’явлено поза межами строків позовної давності для звернення до суду.

Позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, що встановлено ст. 256 ЦК України.

За змістом ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Цивільним кодексом України не передбачено спеціальної позовної давності для даної категорії спорів, тому до них застосовується положення ст. 257 ЦК України

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, у задоволенні позову в частині стягнення суми за період до 31 січня 2008 року слід відмовити.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по справі, в порядку ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 267, 1191 Цивільного кодексу України,  ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 130, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська в порядку регресу 552,39 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 51,00 грн. і 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                       А.О. Сухоруков