Справа № 1-29/11

Провадження №11/0390/335/11 Головуючий в 1 інстанції Каліновська В.С.

Категорія:ч. 3 ст.185, ст.198 КК України Доповідач : Силка Г. І.

В И Р О К

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

10.06.2011  року          місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого судді – Силки Г.І.,

          суддів –Хомицького А.М., Польового М. І.,

 при секретарі –Лінік Т.В.,

          за участю прокурора –  Старчука В. М.,

          потерпілого – ОСОБА_1,

          засудженого – ОСОБА_2,

  захисника –  ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією  старшого помічника прокурора міста Луцька І.В.Ващук  на вирок  Луцького міськрайонного суду Волинської області від  30 березня 2011 року,яким

1)   ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луцьк, громадянина України, освіта неповна середня 10 класів, непрацюючого, неодруженого, згідно ст. 89 КК України не судимого, мешканця АДРЕСА_1, -

- засуджено за ч.3 ст. 185 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено засудженого ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця роботи, навчання, проживання; періодично з’являтись для реєстрації в зазначені органи.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6 і ОСОБА_7, вирок щодо яких не оскаржуються.

Запобіжний захід засудженим  до вступу вироку в законну силу  залишено попередній: ОСОБА_7 - тримання під вартою, а ОСОБА_2 - підписку про невиїзд, а ОСОБА_6 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Вироком вирішено долю речових доказів, -           

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 визнані винними та засуджені за те, що ОСОБА_2 особисто та за попереднім зговором з  ОСОБА_6, і  ОСОБА_7, переслідуючи корисливу зацікавленість, проникаючи шляхом підбору ключа в приміщення кладової, розташованої між третім та четвертим поверхами будинку АДРЕСА_1, таємно викрадали належне гр. ОСОБА_1 майно.

Так,   ОСОБА_2 20 вересня 2010 року, приблизно в 23 год.  проник у вищевказане приміщення звідки таємно викрав один мішок картоплі, вагою 30 кг, вартістю 100 грн., п’ять банок ємністю по 2 л. кожна з консервованими помідорами, вартістю по 20 грн. кожна та дві банки ємністю по 3 л. кожна з консервованими помідорами вартістю по 30 грн. кожна, а всього на загальну суму 260 грн.;

  ОСОБА_2 та ОСОБА_7  21 вересня  2010 року, приблизно в 13 год. з цього ж приміщення, повторно,  таємно викрали чотири банки ємністю по 3 літри з консервованими огірками та помідорами, вартістю  по 30 грн. кожна, три банки ємністю по 1 л. з консервованими огірками, вартістю по 20 грн. кожна., а всього на загальну суму 180 грн.

          ОСОБА_2 21 вересня 2010 року, приблизно в 17 год.  повторно, таємно викрав з цього ж примішення  десять банок ємністю по 3 л. кожна з консервованими помідорами та огірками, вартістю по 30 грн. кожна та дев’ять банок з аджикою ємністю по 0,5 л. кожна, вартістю по 15 грн. кожна, а всього на загальну суму 435 грн.;

         ОСОБА_2 та ОСОБА_8, який перебував в стані алкогольного сп’яніння,  22 вересня  2010 року, приблизно в 15 год. повторно, таємно викрали з кладової дві банки ємністю по 3 літри з консервованими огірками, вартістю  по 30 грн. кожна, дві банки ємністю по 2 л. з консервованими огірками, вартістю по 20 грн. кожна, дві банки ємністю по 1 л. з консервованими салатами з огірків, вартістю по 20 грн. кожна,  а всього на загальну суму 150 грн.

Старший помічник прокурора міста Луцька, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, в апеляції зазначає, що суд першої інстанції при постановленні вироку та обранні виду і міри покарання порушив вимоги ст. 65 КК України і призначив надто м'яке покарання засудженому ОСОБА_2, що не відповідає ступеню тяжкості злочинів та особі засудженого. Так, зокрема, зазначає, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте на шлях виправлення не став, а вчинив новий злочин, був ініціатором  та виконавцем злочину. Крім того, вказує на те, що засуджений ОСОБА_2 не працює, негативно характеризується за місцем проживання, не відшкодував потерпілому заподіяні злочином збитки. Просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий, призначивши останньому покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на 4  роки без застосування ст.ст. 75  КК України.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції,  міркування прокурора, який вважає, що призначене покарання ОСОБА_2 є м’яким та просить постановити новий вирок, пояснення засудженого, потерпілого та думку   захисника, які заперечили апеляцію прокурора, просять вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, провівши частково слідство, колегія суддів приходить до висновку, що  апеляція підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

          Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у вчиненні ним  таємного викрадення  чужого  майна, поєднаного з проникненням у  приміщення, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, підтверджується  зібраними по справі доказами, яким суд дав належну оцінку і ніким не оспорюються.

Дії ОСОБА_2. правильно кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України.

Відповідно до ст.65 КК України, суд, призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання  необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Як видно з вироку, призначаючи покарання ОСОБА_2 за злочин передбачений ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі і звільняючи його  від відбування покарання  з випробуванням, суд не навів переконливих доказів свого рішення. Суд в повній мірі не врахував суспільну небезпеку вчинених злочинів, обставини їх вчинення та дані щодо особи винного.

Не було взято до уваги те, що хоча судимість за попередній злочин, який був вчинений ОСОБА_2 погашена, однак він раніше притягувався до кримінальної відповідальності і був звільнений від відбування покарання з випробуванням (а. с. 191), однак на шлях виправлення не став, а через три дні  після звільнення його від покарання,  вчинив чотири епізоди тяжкого корисливого злочину.

Судом не враховано  також і роль ОСОБА_9 у вчиненні злочину, а саме те, що він був організатором та безпосереднім його  виконавцем,  збитки заподіяні злочином, потерпілому ОСОБА_1 в повному об’ємі  не відшкодовані. Окрім того, ОСОБА_9 не працює, негативно характеризується за місцем проживання (а.с.194).

Тому, суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції його  від суспільства.

Однак, враховуючи те, що  ОСОБА_2 є молодий за віком, щиро розкаявся так як на досудовому слідстві і в суді визнавав свою провину у вчиненому( а. с.60 -61, 76 – 77, 102 -103, 124 – 125,221 – 222, 259), знаходиться під наглядом у Волинський обласній психіатричній лікарні з приводу легкої розумової відсталості ( а. с. 130 -131,199) та думку потерпілого який просить підсудного суворо не карати, колегія суддів приходить до висновку, що покарання у виді  позбавлення волі ОСОБА_2 слід обрати мінімальне, передбачене санкцією статті закону за яким його засуджено. Дане покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення  та попередження вчинення  нових злочинів.

Тому, вирок суду першої інстанції  в частині призначеного покарання ОСОБА_2  із застосуванням  ст. 75 КК України не відповідає  вимогам закону  і підлягає скасуванню з постановленням  апеляційним судом  нового вироку.

З вищенаведених підстав апеляція прокурора підлягає задоволенню частково.

Оскільки, ОСОБА_2 суд обирає покарання  у виді позбавлення волі, тому запобіжний захід йому слід змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту.

          На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

З А С У Д И Л А :

Апеляцію помічника прокурора міста Луцька Ващук І.В. задовольнити.

Вирок Луцького міськрайонного суду  від 30 березня 2011 року  щодо ОСОБА_2, в частині призначеного йому  покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 покарання:

за ч.3 ст. 185 КК України  у виді  3 ( трьох)   років позбавлення волі;

Запобіжний захід  засудженому ОСОБА_2 змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту із зали суду працівниками спеціальної роти судової міліції « Грифон» УМВС України  у Волинській області.

Зарахувати  ОСОБА_2  у строк відбуття покарання, перебування його під вартою з 4 по 14 жовтня 2010 року.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ   шляхом подачі касаційної скарги через апеляційний суд Волинської області протягом одного місяця з моменту його проголошення,  а засудженим у той же строк  з моменту  вручення копії вироку.

          Головуючий                     

          Судді