Справа №  22-ц-1105/2011  

Категорія  37       

Головуючий у 1 інстанції  Грещук Р.П.  

Суддя-доповідач  Ясеновенко Л.В.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 року                                                                                            м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

          головуючої                    Ясеновенко Л.В.,          

          суддів:                    Вакарук В.М., Девляшевського В.А.,

          секретаря                    Возняк В.Д.,

          з участю                    ОСОБА_2, ОСОБА_3,

                    адвоката                    ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Зеленської сільської ради та ОСОБА_3 про визнання незаконними рішення Зеленської сільської ради від 22.05.2003 року, рішення виконкому Зеленської сільської ради від 09.12.2003 року та визнання права власності на домоволодіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду від 27 травня 2011 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Надвірнянського районного суду від 27 травня 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Зеленської сільської ради та ОСОБА_3 про визнання незаконними рішення Зеленської сільської ради від 22.05.2003 року, рішення виконкому Зеленської сільської ради від 09.12.2003 року та визнання права власності на домоволодіння.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що судом не було враховано того, що домоволодіння її батька не було визнано безхазяйним, а тому сільська рада не вправі була передавати його у власність ОСОБА_3 Невірним позивач вважає висновок суду про те, що їй було відомо про оформлення права власності на домоволодіння на ОСОБА_3, оскільки в матеріалах справи немає доказів того, що вона після смерті батька приїжджала в с. Зелена для укладення угоди зі своїм братом – батьком відповідача, щодо користування житловим будинком.

Суд не дав правової оцінки свідоцтву про право на спадщину за законом, виданого їй 14.09.2010 року  державним нотаріусом Голопристанської Державної нотаріальної контори на спадкове майно після смерті батька, а також тому, що ОСОБА_3 не є спадкоємцем першої

черги за законом і на його ім’я не було посвідчено заповіту від імені її батька.

Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

          В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 – батько ОСОБА_2, проживав у АДРЕСА_1 у домоволодінні, право власності на яке не було оформлено ним в установленому законом порядку. З 07.06.2002 року по 18.07.2002 року – ОСОБА_5 проживав у селі Долматівка Голопристанського району Херсонської області, у домоволодінні ОСОБА_2 і ІНФОРМАЦІЯ_1 року він помер.

Відповідно до ст. 549 ЦК (чинної на час відкриття спадщини) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_5 ніхто із спадкоємців першої черги не звертався в установленому законом порядку із заявою про прийняття спадщини та не заявляв вимог про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на фактичне управління та володіння майном.

Встановлено, що рішенням Зеленської сільської ради Надвірнянського району від 22.05.2003 року №11 «Про відкриття господарських номерів жителям села Зелена та приписку до господарських номерів» переписано погосподарський номер ОСОБА_5 на внука ОСОБА_3, а рішенням виконкому Зеленської сільської ради від 09.12.2003 року №109 «Про надання права власності на житлові будинки в селах Зелена, Черник та Максимець» оформлено право власності ОСОБА_3 на житловий будинок в АДРЕСА_1.

Також встановлено, що ОСОБА_3 проживав у спірному домоволодінні до 07.06.2002 року – до моменту переїзду ОСОБА_5 в село Долматівка Голопристанського району Херсонської області.

При таких обставинах справи суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог.

Посилання ОСОБА_2 у апеляційній скарзі на те, згідно свідоцтва від 14.09.2010 року про право на спадщину за законом вона є власником всього належного батькові на день смерті майна, а отже суд безпідставно відмовив їй у задоволенні позову, не заслуговують на увагу, оскільки у свідоцтві не зазначено на яке майно воно видане, а право власності спадкодавця на домоволодіння не було оформлено в установленому законом порядку.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 317  ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Надвірнянського районного суду від 27 травня 2011року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді:                                                                                                    Л.В. Ясеновенко В.М. Вакарук  

                                                                                                    В.А. Девляшевський