Справа № 22-а-1681/2011
Категорія 10.3.1.
Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Меленко О.Є., Перегінець Л.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії, за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі на рішення Тисменицького районного суду від 06.09.2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Тисменицького районного суду від 06.09.2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 Стягнуто з відповідача в користь позивача у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 710 (сімсот десять) грн. 93 коп., та у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.08.2010 року в сумі 3243 (три тисячі двісті сорок три) грн. 36 коп., а всього 3954 (три тисячі дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 29 коп. підвищення до пенсії як дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На дане рішення управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про необхідність застосування при перерахунку пенсії позивачу такої розрахункової величини як мінімальна пенсія за віком. Законом України « Про соціальний захист дітей війни» застосування цього критерію не передбачено, а ст. 28 Закону « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до цих правовідносин не застосовується. Також судом не враховано відсутність фінансового забезпечення цих
соціальних гарантій, та що стягнення коштів за рішенням суду призведе до використання інших коштів ПФУ не за призначенням. Крім того, апелянт вважає, що суд неправомірно провів розрахунок суми заборгованості, оскільки такий не є органом з призначення та виплати пенсії. Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив рішення суду скасувати.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на соціальні гарантії, визначені цим Законом, зокрема право на підвищення пенсії на суму, що складає 30% мінімальної пенсії за віком .
Обмеження виплат, передбачених названим законом, зазначені в Законах України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 р. визнані неконституційними. Тому посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для задоволення вимог апелянта.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 цієї статті, виключно для визначення розмірів пенсій, що призначені згідно із цим Законом. Наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
Безпідставними є також доводи апелянта про те, що судом неправомірно проведено розрахунок суми заборгованості по нарахуванню підвищення до пенсії. Позивачем пред’явлено позов про стягнення підвищення до пенсії із зазначенням конкретних сум заборгованості за відповідні роки, а тому судом правомірно, в межах заявлених вимог, вирішено спір. Обґрунтованих заперечень щодо правильності визначення суми недоплаченої соціальної допомоги апелянтом не наведено.
З врахуванням наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 06 вересня 2010 р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Судді : Г.П. Мелінишин
О.Є. Меленко
Л.В. Перегінець