Справа  2-443/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(заочне)

          "07" липня 2011 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя                                                  Сухоруков А.О.,

при секретарі                                                            Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської області, про визнання права власності на самочинно побудовані споруди,

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Дніпропетровської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, про визнання права власності на самочинно побудовані споруди.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що 15 вересня 1993 року уклали договір міни із ОСОБА_5, за яким отримали у власність домоволодіння АДРЕСА_1. За рішенням Дніпропетровської міської ради позивачі отримали у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,0742 га за цією ж адресою. Протягом 1994-1995 років позивачами було здійснено самочинне будівництво прибудови літ. а1-1, сараю літ. З, душу літ. Ж. Будівельні роботи були проведені власними силами та за власний кошт.

За рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17 травня 2010 року було погоджено прийняття в експлуатацію прибудови, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1.

При цьому, їм було відмовлено в оформлені документів про визнання права власності на самочинно збудовані споруди і рекомендовано вирішити спір в судовому з порядку.

На підставі вищевикладеного, позивачі просять суд визнати право власності за кожним із них окремо на ј частину прибудови літ. а1-1, сараю літ. З, душу літ. Ж по АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 9-11, 15-17).

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що вказані в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання на слухання по справі не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представники третіх осіб в судове засідання на слухання по справі також не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

          Оскільки у справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 169, ст.ст. 224, 225 ЦПК України, за клопотанням позивача, суд ухвалив протокольну ухвалу про розгляд справи у заочному порядку 8 глави ІІ розділу ЦПК України.

Вислухавши доводи та пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Згідно ч.3 ст.376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, що здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Судом встановлено, що відповідно до договору міни від 15 вересня 1993 року, посвідченого державним нотаріусом Восьмої дніпропетровською державною нотаріальною конторою та зареєстрованому в реєстрі за № 1-1949, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_1,  ОСОБА_3, та ОСОБА_4 отримали у власність домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається із: житлового будинку А-1, сараїв Б, Г, Д, вбиральні В, душу К, криниці К, мощіння І, паркану № 1-3 (а.с. 20).

01 червня 2009 року позивачі на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 124/35 від 06 серпня 2008 року отримали Державні акти на право власності на земельну ділянку, які посвідчують їх право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0742 га по АДРЕСА_1, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.а.с. 25, 26).

Із технічного паспорту на садибний (індивідуальний житловий будинок) АДРЕСА_1, виготовленого станом на 02.10.2009р. реєстровий № 505-109 вбачається, що при інвентаризації нерухомого майна по АДРЕСА_1 було виявлено самовільно збудоване нерухоме майно: а1-1 –прибудову (приміщення 1-1, 1-2) площею 9,00 кв.м, З –сарай площею 12 кв.м, душ літ. Ж площею 2,2 кв.м, про що було зроблено відповідну відмітку у технічному паспорті (а.с.а.с. 27-29).

Згідно з технічним висновком по детальному дослідженню будівельних конструкцій житлового будинку літ. А-1 з прибудовою літ. А1-1 і гаражу літ. З по АДРЕСА_2, складеним ТОВ «Промтехстальпроект», що діє на підставі ліцензії серії АВ № 051902 від 21.04.2006р. строком дії до 21.04.2011р., технічний стан конструкції побудови прибудови оцінюється як задовільний, відповідає будівельним нормам та придатне до подальшої експлуатації (а.с.а.с. 27-31).

На підставі довідок про погодження прийняття об’єктів будівництва в експлуатацію, виданої виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1798 від 17.05.2010 року, 19 липня 2010 року позивачам було видано Сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам –житлового будинку садибного типу, одноповерхового, загальною площею 57,0 кв.м, з господарськими спорудами (а.с.а.с. 21, 22, 23, 24).

Сусідні землекористувачі не заперечують проти самовільно збудованих споруд (а.с.а.с. 38, 39).

За таких обставин, враховуючи, що самочинно збудоване нерухоме майно не порушує прав інших осіб, відповідають вимогам будівельних норм і правил, введені в експлуатацію, збудовані на земельній ділянці, яка відведена під обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, суд вважає за можливе задовольнити позов.

Керуючись ст.ст. 331, 355, 376 ЦК України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 130, 169, 208, 209, 212-215, 218, 224-225 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності  за кожним по ј частці на самочинно побудовані прибудову літ. аІ-1 (приміщення 1-1, 1-2) площею 9 кв.м, сарай літ.З площею 12 кв. м, дуж літ.Ж площею 2,2 кв.м., що розташовані на території домоволодіння АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                            А.О. Сухоруков