Справа № 331/4167/23

Провадження № 1-кп/331/234/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року                                                        м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у склад колегії суддів: 

головуючого судді                                                                           ОСОБА_1 , 

суддів:                                                                                               ОСОБА_2 ,

                                                                                                  ОСОБА_3 , 

за участю секретаря судового засідання                                       ОСОБА_4 , 

прокурора                                                                                         ОСОБА_5

обвинуваченого                                                                               ОСОБА_6 ,

захисника                                                                                           ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023080020000025 від 26.01.2023 року, відносно

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ, українця, громадянина України, має вищу освіту, одруженого, на утриманні має сина 2020 року народження, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, 

клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебувають матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

У судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 діб. Прокурор зазначив, що до ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину (державна зрада, тобто діянні умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога, вчиненому в умовах воєнного стану) з врахуванням даних про його особу, встановлені ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме передбачені пунктами 1, 3, 5. У обґрунтування клопотання звернув увагу на те, що на даний момент судове слідство триває, свідки по справі як і сам обвинувачений не допитані, письмові докази по справі не досліджено в повному обсязі, таким чином ризики, встановлені при обранні запобіжного заходу, не минули, а будь-який інший запобіжний захід не зможе гарантувати належної поведінки обвинуваченого, разом з тим, стан здоров`я обвинуваченого дозволяє йому перебувати в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор». Додатково посилається на норми ч. 6 ст. 176 КПК України щодо особливостей застосування запобіжного заходу до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України у період дії воєнного стану, через що ймовірність ризиків є неймовірно високою. Також зазначив, що зібраними доказами стороною обвинувачення доведено обґрунтованість підозри, яка пред`явлена обвинуваченому. Окрім того, прокурором вказано, що ОСОБА_6 може і надалі співпрацювати із ворогом та на даний час продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення.

Захисник адвокат ОСОБА_7 заперечила проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказала, що всі перераховані прокурором ризики є надуманими та такими, що жодним чином не доведені стороною обвинувачення. Досліджені у цьому кримінальному провадженні докази навпаки спростовують обвинувачення, викладене у обвинувальному акті. Адвокат вказала, що допитані в судових засіданнях свідки вказували на те, що із ОСОБА_6 не спілкувались вже тривалий час, будь-якого впливу її підзахисний на них не має. Захисник звернула увагу, що поведінкою обвинуваченого до затримання спростовується ризик переховування, адже ОСОБА_6 від органів досудового розслідування не переховувався, адресу за якою проживав після виїзду з тимчасово окупованої території повідомив своєму керівництву. Щодо ризику повторного вчинення кримінального правопорушення, вказала, що саме зміна запобіжного заходу на більш м`який після тривалого тримання під вартою буде стримуючим фактором, окрім того у ОСОБА_6 є сім`я, що таким чином підтверджує наявність соціальних зв`язків. Родина винаймає житло в Олександрівському районі м. Запоріжжя, на підтвердження чого надала документи. Звернула увагу на те, що прокурор у підтвердження доводів клопотання посилається на дії та обставини, які не інкримінуються її підзахисному. Додатково адвокат спиралась на судову практику судів першої та апеляційної інстанції, якими обирається застава у якості альтернативи до запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час вирішення питання щодо продовження строку запобіжного заходу просила врахувати неправильність кваліфікації та порушення права на захист під час проведення слідчих дій, досліджений у судовому засіданні висновок експерта та його пояснення.

Обвинувачений у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Підтримав твердження захисника. Просив призначити йому заставу як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2023 року (провадження № 1-кс/333/431/23) до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвала суду обґрунтована наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. В подальшому в ході досудового розслідування строк запобіжного заходу неодноразово продовжувався.

В підготовчому судовому засіданні за результатами розгляду клопотання прокурора, обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 діб, який в подальшому був неодноразово продовжений на стадії судового розгляду.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на вимоги до ч. 4 ст. 199, ч. 2 ст. 177 КПК України, суд має виходити з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також продовження існування ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, державна зрада.

Розглядаючи доводи прокурора про доцільність продовження ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,  колегія суддів не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винуватості обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, вважає, що, в даному випадку, є обов`язкова умова - обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочини, що, на думку колегії суддів, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, що і здійснюється судом.

Посилання сторони захисту на порушення порядку збирання доказів у цьому кримінальному провадженні, а також на неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого не свідчать про відсутність обґрунтованої підозри, що перешкоджає продовженню дії запобіжного заходу. Окрім того зміна кваліфікації на стадії судового розгляду є прерогативою сторони обвинувачення, а от висновки стосовно відсутності чи наявності складу кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, може вирішуватись остаточним рішенням по справі.

Таким чином, при вирішенні питання про необхідність застосування запобіжного заходу на стадії судового провадження вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи продовження існування наведених прокурором ризиків, колегія суддів приходить до висновку, що стороною обвинувачення у повній мірі доведена висока ступінь ймовірності можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду, продовжити вчинення інкримінованого злочину або ж вчинити інше кримінальне правопорушення, виходячи з наступного.

Так, серед іншого, ОСОБА_6 висунуто обвинувачення, у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі найнижча межа якого п`ятнадцять років, що може бути самостійною та єдиною підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду.

Суд зважає на фактичні обставини та характер інкримінованого ОСОБА_6 злочину, що свідчать про підвищену суспільну небезпеку, зокрема, оскільки для уникнення кримінальної відповідальності (враховуючи суворість санкції), обвинувачений може продовжити співпрацю із окупаційною адміністрацією та представниками держави агресора.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан, а отже, в умовах, що існують в державі, викликаних безпрецедентною військовою агресією Російської Федерації проти України, у обвинуваченого ОСОБА_6 збільшуються можливості для ухилення від суду, оскільки здійснення належного контролю за поведінкою обвинуваченого з об`єктивних причин значно знижується.

Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання винуватим, суд виходить з сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, які дають суду достатні підстави дійти висновку про наявність реального ризику можливих спроб обвинуваченого переховуватися від суду, який продовжує існувати дотепер.

Ризик протиправного впливу на свідків суд вважає високим, з огляду на те, що на даній стадії судового розгляду, допит осіб безпосередньо не закінчено. Саме стороною захисту заявлене клопотання про допит додаткових свідків. Колегія суддів враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.

За таких обставин, суд вважає, що ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, зважаючи на обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення направленого на спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, тобто державі, в якій він проживає, що є підставою вважати, що існує можливість, якою по суті є ризики, вчинення ОСОБА_6 іншого аналогічного кримінального правопорушення.

Доводи обвинуваченого про відсутність підтвердження існування ризиків суд визнає безпідставними, оскільки ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Колегія суддів звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, ризиків, встановлених судом, у разі визнання його винуватим, характеру обвинувачення та обставин інкримінованого злочину, його підвищеної суспільної небезпеки, особи обвинуваченого, колегія суддів дійшла до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оцінюючи доводи сторони захисту, наведені під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Колегія суддів відкидає доводи сторони захисту щодо недоведеності заявлених прокурором ризиків можливих спроб обвинуваченого переховуватися від суду, продовжити вчинення інкримінованих злочинів або ж вчинити інше кримінальне правопорушення, а також зменшення цих ризиків з плином часу.

Безумовно заслуговують на увагу та враховувалися при ухваленні рішення доводи сторони захисту про наявність у ОСОБА_6   міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання, утримання неповнолітньої дитини, проте вказані обставини суттєво не зменшують встановлені судом ризики, а тому не можуть слугувати підставою для застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

Тим більше, ці обставини існували і на момент ймовірного вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення.

Тож, продовження існування встановлених колегією суддів обставин у їх сукупності, виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, що відповідає і є співмірним тяжкості і характеру діяння, яке інкримінується останньому, та застосування більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, а також не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Твердження захисника про тривалість перебування обвинуваченого під вартою хоча і має місце, проте суд звертає увагу на складність даного кримінального провадження, тяжкість обвинувачення, об`єм матеріалів, які досліджуються судом. Суд зважає на той факт, що на дату розгляду цього клопотання згідно встановленого порядку дослідження доказів, триває дослідження доказів сторони захисту, викликаються свідки, яких саме обвинувачений та захисник вважають за доцільне допитати.

Відхиляючи доводи сторони захисту про можливість зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд керується вимогами ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, тільки тримання під вартою.

Частиною 4 ст.183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів не вбачає обставин, які б свідчили про необхідність призначення застави, як альтернативи запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням підстав та обставин, передбачених ст. 177-178 КПК України, суд вважає за потрібне не визначати розмір застави обвинуваченому ОСОБА_6 , оскільки, альтернативний запобіжний захід у виді застави не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам, існування яких встановлено судом, дає всі підстави для продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегією суддів не встановлено. Стороною захисту, в свою чергу, також не надано суду будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, обвинуваченому ОСОБА_6 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 30 січня 2025 року включно.

Керуючись 178, 179,194, 217, 334 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Запорізької обласної прокуратури про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити до 30 січня 2025 року включно. 

Клопотання захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошений 06 грудня 2024 року о 12 год. 50 хв.

Головуючий суддя:                                                                     ОСОБА_1

Судді:                                                                                       ОСОБА_2  

ОСОБА_3