Справа № 462/1383/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді -                                        Пилип`юк Г. М.

секретаря судового засідання -                        Байдали М. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування шкоди в порядку регресу,

встановив:

представник позивача АТ «СК «Країна» – Гусєв П. В. звернувся із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 9 245,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що 11.10.2019 між АТ «Страхова компанія «Країна» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 03/УА/0214438/2.1.5.01. Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 21.02.2020 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в м. Львові на вул. Генерала Чупринки, 65 допустила зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Згідно постанови суду ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Страхувальник звернулась до АТ «Страхова компанія «Країна» із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку. Товариством було складено страхові акти, на підставі яких здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 21 946,00 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом обов`язкового страхування, відтак страховою компанією останнього позивачу відшкодовано шкоду у розмірі 12 701,00 грн. Різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням зміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 9 245,00 грн. За наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 06.08.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Відповідач у визначений судом п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву, такого не подала, про поважність причин не подання відзиву суд не повідомила, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 12.05.2020 року, яка не оскаржувалась та набрала законної сили,  ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та застосовано до неї стягнення у виді штрафу, в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. 00 коп. Встановлено, що 21.02.2020 року, о 09 год. 50 хв. у м. Львові на вул. Генерала Чупринки, 65, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималась безпечної дистанції, в наслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , останній в свою чергу внаслідок зіткнення отримані інерційний рух та зіткнувся з транспортним засобом «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок зіткнення три автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками/а.с. 61/.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 21.02.2020 року, згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № УА 214384 від 11.10.2019 року із строком його дії від 12.10.2019 року по 11.10.2020 року автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований ОСОБА_2 у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Країна» /а.с. 62/.

31.03.2020 року власник транспортного засобу марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 звернувся до АТ «СК «Країна» із письмовою заявою про страхове відшкодування за фактом події, яка мала місце 21.02.2020 року відповідно до рахунку Я-00000318 від 30.03.2020 року/а.с. 58/.

Згідно з рахунком-фактурою № Я-00000318 від 30.03.2020 року вартість ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 21 946,00 грн /а.с. 68/.

Відповідно до страхового акта № 03/57798/2.1.5.1 від 14.04.2020 року подію, яка відбулась 21.02.2020 року комісією страховика кваліфіковано як страховий випадок за ризиком шкоди майну третіх осіб за неналежного виконання Договору страхування та прийнято рішення про відшкодування збитків та виплату страхового відшкодування у розмірі 21 946,00 грн /а.с. 69/.

Згідно платіжного доручення № 3801 від 14.04.2020 року на виконання страхового акта АТ «СК «Країна» перераховано ОСОБА_2 21 946,00 грн. страхового відшкодування.

Окрім цього, судом встановлено, що АТ «СК «Країна» 21.04.2020 звернулось до ПАТ «НАСК «Оранта» із претензією (відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») про виплату страхового відшкодування.

Згідно страхового акту № ОЦВ-Р-20-13-23648/1 від 05.06.2020 року, сума страхового відшкодування складає 12 701,00 грн., яка була виплачена АТ «СК «Країна», згідно із платіжною інструкцією № 34351 від 17.07.2020 року /а.с. 72, 73/.

Таким чином, АТ «СК «Країна» набуло право вимоги до ОСОБА_1 щодо несплаченої різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, що становить 9 245,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Перехід права вимоги за наведеними нормами права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування») слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання зобов`язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов`язання з відшкодування шкоди.

Зважаючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» регулюються правовідносини між сторонами уданій справі, так як позивач АТ «СК «Країна», виплативши страхове відшкодування потерпілому ОСОБА_2 за договором добровільного страхування, отримало від нього права кредитора до ОСОБА_1 , а тому між сторонами склались правовідносини щодо відшкодування шкоди в порядку суброгації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення ст. 509 ЦК України та з урахуванням приписів ст. 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст. 3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За змістом ст. 9, 22-31, 35, 36 цього Закону, настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що в досудовому порядку ПАТ «НАСК «ОРАНТА», в якій була застрахована цивільна відповідальність відповідача, в межах ліміту відповідальності було сплачено 12 701,00 грн., суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування у розмірі 9 245,00 грн.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 028,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. 76-81, 128, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» 9 245 (дев`ять тисяч двісті сорок п`ять) грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку суброгації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: АТ «Страхова компанія «Країна», ЄДРПОУ: 20842474, місцезнаходження: м. Київ, вул. Електриків, 29А;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ЄДРПОУ: 00034186, місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д.

Суддя: Пилип`юк Г. М.

Оригінал рішення.