Справа №  1-50/11

Провадження №11/0390/369/11 Головуючий у 1 інстанції:Восковська  О.А.

Категорія:ч. 1 ст. 129 КК України Доповідач: Силка Г. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 червня 2011 року           місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді   Силки Г. І.,          

суддів -  Польового М. І., Бешти Г.Б.,  

при секретарі Лінік Т. В.,       

          за участю прокурора –Плечій О. М.,

засудженого – ОСОБА_1,

  захисника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією  засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від   22 березня 2011   року  , яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця і громадянина України, уродженця смт. Ратно, з вищою технічною освітою, працюючого керівником технологічної групи в публічному акціонерному товаристві (ПАТ) Ковельсільмаш, розлученого, не  судимого, жителя   АДРЕСА_1,  засуджено:

-  за  ч.1 ст. 129 КК України на 2 роки обмеження волі.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередню - підписку про невиїзд.         

Стягнуто з засудженого ОСОБА_1:

- на користь потерпілої ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 2 500 (дві тисячі п’ятсот) гривень;

- на користь потерпілої ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 4 000 (чотири тисячі ) гривень;

- в доход держави судові витрати по справі в сумі 688 (шістсот вісімдесят вісім) гривень 89 копійки за проведення експертиз.

Вироком вирішено долю речових доказів, -

В С Т А Н О В И Л А :

За вироку суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 16.10.2010 року біля 22 години, знаходячись в квартирі за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, виражаючи словесні погрози, використовуючи кухонного ножа, якого прикладав до шиї своєї дочки ОСОБА_4 та бувшої дружини – ОСОБА_3, погрожував обом вбивством. Оскільки були реальні підстави побоюватись здійснення даних погроз, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сприйняли їх реально.

 Під час вказаних подій ОСОБА_1 заподіяв дочці ОСОБА_4 та бувшій дружині ОСОБА_3  легкі тілесні ушкодження.

В апеляції  ОСОБА_1 вказує на безпідставність його засудження за ч. 1 ст. 129 КК України. Вважає, що кримінальна справа була порушена по вигаданому факту потерпілих, з метою заволодіння його квартирою, а вирок побудовано лише на показаннях ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, судом невірно взято до уваги його характеристику з місця роботи як посередню, хоча в останній зазначено, що він зарекомендував себе як грамотний спеціаліст.

Просить вирок суду скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину.    

          Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, пояснення  засудженого та його захисника, які апеляцію підтримали, прокурора, який заперечив апеляцію, перевіривши матеріали справи та провівши частково слідство, колегія суддів приходить до висновку, що  апеляція підлягає задоволенню частково з таких підстав.

          Висновки суду  про винність ОСОБА_1 у вчиненні  ним погрози вбивством потерпілим ОСОБА_4 і ОСОБА_3  обгрунтовані об’єктивними доказами, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінально – процесуального  законодавства.

Посилання  ОСОБА_1 в апеляції на  незаконне засудження за ч. 1 ст. 129 КК України на підставі неправдивих показань потерпілих  та те, що висновки  суду викладені у вироку не відповідають матеріалам справи є безпідставним та спростовуються  сукупністю наявних доказів.

Як  показала потерпіла ОСОБА_3, що 16.10.2010 року ОСОБА_1, біля 22 години  перебував у стані алкогольного сп’яніння у своїй кімнаті, де   голосно лунала музика. ОСОБА_4 зайшла до нього в кімнату, щоб він вимкнув музику. Почувши крики, вона побачила, що  ОСОБА_1 тримає ножа біля шиї ОСОБА_4 та висловлює погрози їх вбити. Обороняючи  ОСОБА_4, вона пошкодила ножем собі руку, а останній від її поштовху впав на двері розбив скло. Розізлившись, ОСОБА_1 схопив її за волосся та, приставивши ножа до шиї,  погрожував вбивством. На прохання ОСОБА_4 та її, ОСОБА_1  їх відпустив. Однак, побачивши розбите скло у дверях його кімнати, підсудний  взяв на кухні інший ніж  та кричав, що їх повбиває. Злякавшись, що ОСОБА_1 може їх вбити, вона  разом з онуками  вибігла на сходинкову площадку, де побачила працівників міліції, з якими повернулась до своєї квартири.

Аналогічні показання щодо часу, місця та обставин вчинення ОСОБА_1  погрози вбивством потерпілим, дала  і ОСОБА_4 ( а. с. 198).

Такі ж показання  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 давали і під час відтворення з ними  обстановки і обставини події, підтвердивши, що ОСОБА_1 приставляв ножа їм до шиї, погрожуючи вбивством і в них були реальні підстави побоюватися здійснення ним цієї погрози ( а. с.37- 39,58 – 60).

Об’єктивність показань потерпілих  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підтверджується показаннями  свідків  ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Ці свідки ствердили, що  вони є працівниками міліції і 16  жовтня 2010 року, прийшовши  після 22 годину  у квартиру ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 побачили  підсудного у стані алкогольного сп’яніння та потерпілих з тілесними ушкодженнями. Останні пояснили, що ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_4 вимкнути музику, взяв ножа та, приставляючи  його їм до шиї, погрожував вбивством.

З висновків судово – медичних експертиз видно, що у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді множинних ран в ділянці шиї, рани великого пальця лівої кисті та синця і рани лівого колінного суглобу, які утворилися від дії гострого ріжучого предмета і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я ( а. с. 102 –103 ).  У ОСОБА_3  виявлено  рану великого пальця правої кисті, синця і подряпини лівого плеча, які утворилися  - рани і подряпини від дії гострого ріжучого предмету, синець – від дії тупого твердого предмету, можливо в час, вказаний у постанові і за ступенем тяжкості  відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я ( а. с. 107 –108 ) .

Даний висновок експерт Дремлюк В. В. підтвердив у судовому засіданні (а. с. 198- 199).

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4  на досудовому слідстві і в суді заперечили можливість отримання ними порізів від контакту з розбитим склом, про що  вказує в апеляції підсудний,  та наполягали на тому, що такі тілесні ушкодження вони отримали від ножа, яким ОСОБА_1 погрожував їх  вбити.

Про те, що на ручці ножа виявлено кров  людини, яка може походити як від ОСОБА_3, так і від ОСОБА_4, враховуючи групу крові останніх, підтверджується висновком судово – медичної експертизи ( а. с.214- 219).

Як  підтвердили потерпілі саме цим ножем на якому виявлена кров, погрожував їм вбивством ОСОБА_1, приставляючи його до шиї  та на цей ніж вказали ОСОБА_3 і ОСОБА_4 при пред’явленні ним предметів для впізнання ( а. с.34 -36, 55 – 57).     

Безпідставним є також посилання  ОСОБА_1 в апеляції, що він 16 жовтня 2010 року у вечірній час був тверезий. Потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ствердили, що ОСОБА_1 16 жовтня 2010 року біля 22 години перебував у стані алкогольного сп’яніння, тому і включив голосно музику.  Про те, що ОСОБА_1 у вказаний  день та час знаходився у стані алкогольного сп’яніння показали  також свідки  ОСОБА_6 і ОСОБА_7 а. с.199- 200) та підтверджується актом  медичного огляду ( а. с.11).

За таких обставин суд обгрунтовано вказав у вироку, що немає підстав не вірити вказаним свідкам, так само як і не має підстав вважати, що потерпілі  обмовили засудженого  у злочині проти них.

Враховуючи вищевказані обставини  при яких ОСОБА_1, демонструючи кухонного ножа приставляв до шиї потерпілих,  суд вірно вказав у вироку, що в останніх були реальні підстави побоюватися такої погрози.

Встановлені судом конкретні обставини справи спростовують твердження  ОСОБА_1 в апеляції про  непричетність останнього до злочину, за який він засуджений.  

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 129 КК України.

Підстав для скасування вироку і закриття провадження по справі, про що вказує апелянт  в апеляції, колегія суддів не вбачає.         

          У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу України та з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання. При цьому воно має бути необхідне і достатнє для виправлення особи та попередження нового злочину.

          Однак суд першої інстанції, обираючи покарання ОСОБА_1, не достатньо врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про його особу  та обставини, що пом’якшують покарання, які давали підстави для застосування  ст.75 КК України.

          Так, суд першої інстанції без достатніх на  те підстав не врахував як пом’якшуючі покарання підсудного обставини, а саме вчинення злочину ним  вперше ( а. с.137), та те, що на його утриманні знаходиться престаріла мама – ОСОБА_9, яка хворіє і проживає одна ( а. с.144- 146). Тому висновки суду про відсутність пом’якшуючих покарання обставин не можна вважати обґрунтованими.

          Безпідставно суд вказав у вироку і на те, що ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується посередньо. Як видно з характеристики, яка міститься у матеріалах справи  ( а. с.144) та надана апеляційному суду ( а. с.147), ОСОБА_1 з 1978 року постійно працює у ПАТ «Ковельсільмаш», на даний час є керівником  технологічної групи і характеризується як один з найкращих і висококваліфікованих спеціалістів, є наставником молоді та користується  авторитетом  серед колег і підлеглих, тобто позитивно характеризується за місцем роботи. Не надходили скарги від сусідів і за місцем його проживання ( а. с.142). Як дисциплінованого працівника охарактеризував ОСОБА_1 і свідок ОСОБА_10 І.( а. с.200).

          Тому колегія суддів вважає, що хоча ОСОБА_1 страждає хронічним алкоголізмом і злочин вчини в у стані  алкогольного сп’яніння, що є обставиною яка обтяжує покарання, однак вчинений ним злочин є нетяжким, останній сам припинив злочинні дії про що стверджують потерпілі, а також наявність  пом’якшуючих покарання підсудного обставин – вчинення злочину ним вперше, наявність на його утриманні  престарілої матері яка хворіє, позитивну характеристику за місцем його роботи та те, що він постійно працює і теж хворіє ( а. с.145) , колегія суддів вважає, що виправлення  останнього можливо без відбування покарання, яке  призначено судом і  застосування ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для  його виправлення та попередження вчинення нових злочинів а покладення на ОСОБА_1 обов’язків  передбачених п. п. 3,4 ст.76 КК України дозволить здійснювати контроль з боку органів кримінально – виконавчої інспекції за поведінкою засудженого.

Обираючи покарання ОСОБА_1 у виді обмеження волі, тобто покарання без ізоляції від суспільства, суд у мотивувальній частині вироку  вказав, що виправлення і перевиховання  підсудного можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства ( а. с.232), тим самим допустивши суперечності у вироку.

Тому, в порядку ст. 365 КПК України, підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку вказівка суду, що виправлення і перевиховання підсудного можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства.

Так як судом не вирішено питання щодо накладення арешту на майно  ОСОБА_1, а саме на частку  у квартирі, тому колегія суддів  вважає за необхідне запропонувати суду вирішити це питання у порядку ст. ст.409, 411 КПК України.

          На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Ковельського міськрайонного суду від 22 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити: залишити ОСОБА_1 призначене судом покарання за ч.1ст.129 КК України у виді обмеження волі строком на 2 ( два)  роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1  від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом 2 ( двох) років  іспитового строку  не вчинить нового злочину  і виконає покладені на нього обов’язки передбачені п.п. 3,4 ст. 76 КК України:

- повідомлятиме кримінально – виконавчу інспекцію  про зміну місця проживання і роботи;

- періодично буде з’являтися в кримінально – виконавчу інспекцію для реєстрації.

В порядку ст. 365 КПК України виключити з мотивувальної частини вироку вказівку суду, що виправлення і перевиховання  підсудного  можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства.

Запропонувати суду в порядку ст. ст.409, 411 КПК України вирішити питання щодо накладеного арешту на майно ОСОБА_1, а саме на частку у квартирі.

В решті вирок залишити без зміни.

Головуючий                     

Судді