Справа №  1-72/11

Провадження №11/0390/367/11 Головуючий у 1 інстанції:Квятковський М.С.

Категорія:ст.186 ч.2 КК України Доповідач: Польовий М. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 червня 2011 року місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Польового М. І.,

суддів -  Бешти Г.Б., Силки Г.І.,

 за участю прокурора –Старчука В.М.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією  захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від   15 квітня 2011   року  ,  яким ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м.Луцька, з середньою освітою, непрацюючий,  не судимий, проживаючий по АДРЕСА_1

засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Апеляційного суду Волинської області від 03 вересня 2010 року і остаточно ОСОБА_4 призначено покарання 6 (шість) років позбавлення волі із конфіскацією в дохід держави половини майна, яке є його власністю.

Запобіжний захід ОСОБА_4 залишено тримання під вартою і строк відбуття покарання постановлено рахувати з 27 серпня 2010 року.

Зараховано ОСОБА_4 в строк відбуття покарання час перебування під вартою за вироком суду від 03 вересня 2010 року з 28 листопада по 08 грудня 2008 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 345 грн. матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної шкоди, а всього 3345 грн.

Вирішено судом питання щодо речових доказів.

ОСОБА_4 засуджений за те, що 30 липня 2010 року, близько 02 год. ночі, на тротуарі поблизу будинку №2 по вул.Воїнів Інтернаціоналістів в м.Луцьку, переслідуючи корисливу зацікавленість та мету заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я, відкрито викрав майно потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 345 грн.

В апеляції захисники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять вирок суду скасувати, а справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину. Посилаються на те, що судове та досудове слідство проведено однобічно та неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. По справі не встановлені та не допитані всі свідки події, показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належним чином не перевірені. Не перевірена також явка з повинною ОСОБА_4, хоча на неї у вироку є посилання, як на доказ його винуватості. Не встановлена також доля телефону потерпілого. Висновок суду про те, що ОСОБА_4 їхав на зустріч з потерпілим з метою пограбування не відповідає фактичним обставинам справи. Вимог про передачу майна ОСОБА_4 потерпілому не пред’являв і показання останнього є непослідовними.

Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які апеляцію підтримали, міркування прокурора про залишення вироку суду без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_4 зазначеного у вироку злочину грунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обгрунтованим.

Цей висновок, зокрема, грунтується на показаннях потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, протоколом відтворення обстановки і обставин події зі свідком ОСОБА_7, висновку комісійної судово-медичної експертизи №17 від 02 березня 2011 року, згідно якої потерпілому було спричинено легкі тілесні ушкодження, а тому доводи в апеляціях захисників про відсутність в діях ОСОБА_4 складу злочину є безпідставні.

В явці з повинною, яка досліджена судом, ОСОБА_4 визнав, що наніс удари ОСОБА_5 та заволодів його мобільним телефоном, який пізніше продав за 40 грн.

Суд обгрунтовано відніс явку з повинною до доказів винуватості ОСОБА_4, оскільки вона підтверджується дослідженими в суді доказами.

Підстав не вірити показанням потерпілого ОСОБА_5 у суду не було, оскільки вони послідовні, співпадають і узгоджуються з матеріалами справи.

Даних про те, що потерпілий ОСОБА_9 обмовляє засудженого по справі не встановлено.

Показання свідка ОСОБА_7 судом ретельно досліджені і їм дана відповідна оцінка в сукупності з іншими доказами.

Твердження засудженого ОСОБА_4 про те, що він майном потерпілого ОСОБА_5 не заволодівав з обгрунтуванням судом спростовані з наведенням у вироку відповідних мотивів.

Докази, якими суд обгрунтовував свій висновок про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину є належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з’ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів вважає, що доводи апеляції захисників про однобічність та неповноту досудового та судового слідства, а також про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставні.

Та обставина, що по справі не встановлена доля телефону, не дає підстав вважати, що досудове і судове слідство проведено однобічно та неповно, оскільки по справі вживались заходи до розшуку цього майна, але мобільного телефону не знайдено.

Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_4, суд, відповідно до ст.65 КК України, врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про його особу.

Призначене засудженому покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Законних підстав для скасування вироку і закриття провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Луцького міськрайонного суду від 15 квітня  2011 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляцію захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 – без задоволення.

Головуючий                     

Судді