Справа №  1-111/11

Провадження №11/0390/408/11 Головуючий у 1 інстанції:Логвинюк І.М.

Категорія:ст.185 ч.2 КК України Доповідач: Польовий М. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

01 липня 2011 року місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Польового М. І.,

суддів -  Силки Г.І., Оксентюка В.Н.,

 за участю прокурора –Старчука В.М.,

захисника ОСОБА_2,

 засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

 законного представника засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями  засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Ковельського  міськрайонного суду від   04 квітня 2011   року  ,   яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець і житель ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимий, учень Ковельського професійного ліцею, -

засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 2 (два ) роки позбавлення волі.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, уродженець і житель с.Бруховичі Ковельського району Волинської області, не судимий, учень Міжобласної спеціальної середньої загальноосвітньої вечірньої (змінної) і заочної школи для сліпих та слабозорих Луцького НКП та реабілітований Волинського обласного центру реабілітації інвалідів зору, -

засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо вони протягом однорічного іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов’язки.

На підставі ст.76 КК України зобов’язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 періодично з’являтись в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання,  роботи або навчання.

Вирішено судом долю речових доказів.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засуджені за те, що 13 листопада 2010 року, о 18 год., за попередньою змовою між собою, шляхом вільного доступу, із території тракторної бригади в с.Бруховичі Ковельського району Волинської області таємно викрали металобрухт загальною вагою 620 кг, спричинивши сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Дружба» майнову шкоду на суму 1116 грн.

В апеляціях засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просять вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Посилаються на те, що досудовим слідством та судом не доведено їх винуватості у вчиненні злочину. Металобрухт вони знайшли поза територією тракторної бригади, залишили його на території СТзОВ «Дружба», додому не приносили і в пункт прийому металобрухту не здавали, що свідчить про те, що вони добровільно відмовились від вчинення злочину. Первісні визнавальні показання вони давали під психологічним тиском. Частину металобрухту, який було вилучено, вони не викрадали і він не належить СТзОВ «Дружба».

Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляцій, засуджених, законного представника, захисника, які апеляцію підтримали, прокурора, який апеляцію заперечив, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зазначеного у вироку суду злочину грунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав відповідну юридичну оцінку.

Цей висновок, зокрема, грунтується на показаннях свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, протоколах огляду місця події та огляду речових доказів, згідно з якими вага викраденого металобрухту становить 620 кг.

Твердження засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_3 в апеляції про те, що металобрухт вони знайшли поза територією тракторної бригади, що його додому  не приносили, що вилучений металобрухт не належить СТзОВ «Дружба» були предметом ретельного дослідження суду і з обгрунтуванням спростовані з наведених у вироку відповідних мотивів.

Із показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вбачається, що вилучений у засуджених металобрухт був викрадений саме з території тракторної бригади, належав СТзОВ «Дружба», оглядався, зважувався і його вага становила 620 грн.

Підстав не вірити показанням зазначених свідків у суду не було, оскільки вони послідовні, співпадають, об’єктивно підтверджуються матеріалами справи і даних про те, що вони обмовили засуджених немає.

Суд обгрунтовано поклав в основу вироку первісні визнавальні показання ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в яких вони, кожен зокрема, детально розповіли звідки, коли і з якою метою викрали з території тракторної бригади металобрухт, де його заховали.

Ці показання вони давали в присутності законних представників, захисника і ніхто із них не заявляв про те, що вони є неправдиві і дані під дією недозволених методів слідства.

Показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_5 підтверджується, що визнавальні показання ОСОБА_4 та ОСОБА_12 давали добровільно без будь-якого тиску.

Вірно оцінивши всі докази в сукупності, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою викрали чуже майно, а тому обгрунтовано кваліфікував їх дії за ч.2 ст.185 КК України.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з’ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів вважає, що доводи в апеляціях про однобічність та неповноту досудового слідства, а також про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставні.

Перевіркою матеріалів справи не виявлено даних, які могли б свідчити про можливу фальсифікацію слідчими органами доказів винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна. Не встановлено і інших порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які згідно із законом тягнуть скасування вироку.

При призначенні засудженим покарання враховано ступінь  тяжкості вчинених злочинів, дані про їх особи і воно відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є справедливим та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Законних підстав для скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування по обставинах, викладених в апеляціях, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Ковельського міськрайонного суду від 04 квітня  2011 року залишити без змін, а апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 – без задоволення.

Головуючий                     

Судді