Справа № 2-а -69/2007 p.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2007 року                                                        Таращанський районний суд Київської області

в складі:

головуючого: судді Василенка О.М.

при секретарі: Сальник О.Л.

з участю: адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Таращі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищеназваним позовом,  в якому просить суд стягнути з відповідача недоотримані ним суми грошової допомоги на оздоровлення за 2003,  2004,  2005 роки в розмірі 3471, 60 грн. та 173, 58 грн. за надання йому юридичної допомоги,  на загальну суму 3645, 18 грн..

Обґрунтовуючи заявлений позов позивач зазначив,  що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. За 2003,  2004 роки,  він отримав вказану допомогу в розмірі по 26, 70 грн. за кожен з цих років,  а за 2005 рік в розмірі 75 грн.,  що є значно нижчою,  ніж це передбачено  ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС",  якою передбачено,  що евакуйованим із зони відчуження у 1986 році,  щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Він звертався 09.02.2007 року до відповідача із заявою в якій просив провести донарахування та виплату недоотриманих коштів за 2003,  2004,  2005 роки,  проте в задоволенні його вимоги відповідачем було відмовлено,  про що була дана письмова відповідь від 05.03.2007 року і саме з даного часу він довідався про порушення свого права.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали,  збільшивши їх розмір,  і просять суд стягнути на користь позивача недоплачені кошти на оздоровлення за 2000,  2001,  2002,  2003,  2004,  2005 роки з відрахуванням фактично отриманої суми за ці роки - 208, 50 грн. в розмірі 5767, 50 грн.,  взявши до розрахунку мінімальну заробітну плату,  яка була встановлена на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік - 332 грн. (на момент отримання останньої виплати - 12.09.2005 р.) та 288, 38 грн. за надання юридичної допомоги,  всього на суму 6055, 88 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі,  обґрунтовуючи тим,  що дійсно Законом України „Про статус та соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС" передбачені виплати на оздоровлення,  на які вказує позивач. Проте,  відповідно до  ст. 62 вищезазначеного Закону,  передбачено порядок таких виплат,  які визначаються Кабінетом Міністрів України,  рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими органами державної виконавчої та місцевої влади. Даний порядок в 2000 - 2004 роках був визначений постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року „Про компенсаційні виплати особам,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  де встановлено щорічну допомогу на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження у 1986 році в розмірі 15, 70 грн,  які були виплачені позивачеві. Починаючи з 2005 року такий порядок визначено постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  де встановлено щорічну допомогу на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження у 1986 році в розмірі 75 грн.,  які також були виплачені позивачу. Крім того,  він вважає,  що в задоволенні позову слід відмовити і тому,  що позивач на момент подачі даного позову до суду,  пропустив однорічний строк звернення до адміністративного суду,  який встановлено  ст. 99 КАСУ.

Судом встановлено,  що позивач є особою евакуйованою із зони відчуження у 1986 році. Відповідно до ч. 4  ст.  48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року із змінами і доповненнями він,  як особа евакуйована із зони відчуження у 1986 році,  має право на виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Згідно з ч. 7  ст.  48 даного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

17.11.2003 року відповідач виплатив позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення за 2003 рік в розмірі 15, 70 грн.; 20.12.2004 року - за 2004 рік в розмірі 15, 70 грн.; 01.03.2005 року - 15, 70 грн.,  а 12.09.2005 року - 59, 30 грн.,  всього за 2005 рік. - 75 грн. (15, 70 грн. + 59, 30 грн.). Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період до 2005 року та постанови KM України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - за період з 2005 року.

Позивач та його представник вважаючи,  що дані постанови,  які встановлюють конкретний розмір щорічної допомоги в твердій грошовій сумі,  зокрема для евакуйованих із зони відчуження у 1986 році в такому

розмірі,  суперечать вимогам ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року,  яким встановлено розмір щорічної допомоги,  як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати на час здійснення виплати,  просять суд стягнути з відповідача на користь позивача недоплачені кошти на оздоровлення за 2000, 2001,  2002,  2003,  2004,  2005 роки,  з відрахуванням фактично отриманої суми за ці роки 208, 5 грн.,  в розмірі 5767, 50 грн.,  взявши до розрахунку мінімальну заробітну плату,  яка була встановлена на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік,  тобто - 332 грн. (на момент отримання останньої виплати - 12.09.2005 р.) та 288, 38 грн. за надання юридичної допомоги,  всього на суму 6055, 88 грн.

Указані обставини встановлено з пояснень сторін,  матеріалів справи,  досліджених в судовому засіданні.

Враховуючи дані обставини суд вважає,  що вищезазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню,  оскільки з моменту прийняття постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року,  встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними,  у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати,  щорічно затверджувався новий державний бюджет. Оскільки ні Верховна Рада,  ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень з цих питань не приймали,  виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами,  при вирішенні даного спору,  підлягають застосуванню норми  ст.  48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року з наступними змінами та доповненнями. Таким чином,  посилання на вищезазначені постанови представника відповідача та їх застосування при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення є безпідставним.

Згідно з  ст.  99 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлений річний строк,  який обчислюється з дня,  коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,  свобод чи інтересів. Оскільки на застосуванні строку позовної давності наполягає одна з сторін адміністративного процесу,  суд вважає за можливе застосувати однорічний строк позовної давності до правовідносин,  що виникли між сторонами,  а тому вважає за безпідставну вимогу позивача та його представника провести виплату грошової допомоги за 2000, 2001,  2002,  2003,  2004 роки,  оскільки суд вбачає,  що вказаний строк звернення до суду повинен обчислюватися із дати останньої виплати суми щорічної допомоги на оздоровлення,  тобто з 12.09.2005 року,  коли позивачем було отримано в рахунок вказаної допомоги за 2005 рік 75 грн.,  і вказаний річний строк позивачем також пропущено,  але суд вважає за необхідне поновити його,  вважаючи,  що він позивачем пропущений з поважних причин,  оскільки йому стало відомо про порядок нарахування та розмір одноразової допомоги на оздоровлення лише після отримання письмової відповіді начальника управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області від 05.03.2007 року та з судової практики,  яка склалася в 2006 році при вирішення спорів даної категорії.

Відповідно до  ст.  83 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" з 01 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено 262 гривні на місяць,  з 01 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць,  з 01 липня 2005 року - 310 гривень на місяць,  з 01 вересня 2005 року - 332 гривні.

З огляду на те,  що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати,  відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2005 рік в розмірі 996 грн. (332 грн. х 3).

Враховуючи,  що позивач отримав допомогу на оздоровлення за 2005 рік в розмірі 75 грн.,  на його користь підлягає стягненню сума в розмірі 921 грн. (996 грн. - 75 грн.).

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України розмір судового збору щодо майнових вимог становить 1 відсоток від розміру таких вимог,  а тому на користь держави з відповідача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 9, 21 грн..

Керуючись  ст.  ст.  6,  9,  17,  89,  90,  99,  100,  158-163,  185,  186,  п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України,   ст.  ст.  48,  62,  71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян,  постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи",   ст. 83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік.",  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк звернення до суду.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_2 921 (дев'ятсот двадцять одну гривню) грн. щорічної одноразової допомоги на оздоровлення та 46, 05 грн. витрат на правову допомогу.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на користь держави судовий збір в розмірі 9, 21 грн..

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Таращанський районний суд Київської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції.