Справа № 2-а-3106/11/0121
Справа № 2-а-3106/2011р.
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
27 липня 2011 року м.Феодосія.
Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Микитюк О.А., при секретарі –Касянюк Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Феодосія справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної інспекції по контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету з земельних ресурсів в АРК про визнання недійсним акту перевірки та акту обстеження земельної ділянки, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до управління Державної інспекції по контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету з земельних ресурсів в АРК про визнання недійсним акту перевірки та акту обстеження земельної ділянки від 24.09.2010 року, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 04.10.2010. Вимоги мотивовані тим, він притягнутий до адміністративної відповідальності за самовільне зайняттям земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1, яка використовується ним для будівництва домоволодіння і на якій встановлений паркан. Акт обстеження земельної ділянки та акт перевірки виконання земельного законодавства не відповідає дійсності, оскільки на земельній ділянці дійсно є елементи забору та сітки-рабіци, які виконують протиоползневу фунцію, оскільки земельна ділянка розташована на склоні гори. В актах вказані вказані різні дані про площу земельної ділянки. Протокол складений а його відсутність на його адресу не направлялася, йому не були роз’яснені права, передбачені ст.. 268 КУпАП. Крім того, в протоколі відсутні дані про розмір матеріальної шкоди і протокол про адміністративне правопорушення розглянутий в його відсутність, при розгляді якого не були враховані відомості про його особистість, ступінь його вини, пом,як чуючи обставини. Зазначений паркан ним не встановлювався, земельна ділянка ним не використовується, а тому акти та постанова підлягають скасуванню, а провадження по справі закриттю.
У судове засідання позивач надав заяву, в якій просив справу розглянути в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про відкладення слухання справи не надав, причин відсутності не повідомив.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату , час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно до ст. ст. 11, 69, 71 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог КАС України, на підставі доказів, що надають особи, які беруть участь у справі.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.33 Кодексу України про адміністративні правопорушення при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно зі статтями 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні. Тобто, належними та допустимими є такі докази, які стосуються предмету доказування та містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 251 КУпАП до доказів відносяться протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, отримані контролюючим органом спеціальними технічними засобами, працюючими в автоматичному режимі, протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи.
Суд, всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що 24 вересня 2010 року відповідачем у справі складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.. 53-1 КУпАП, а саме самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,12 га., що розташована по АДРЕСА_1 біля земельної ділянки, що належить ОСОБА_1, і використовується для будівництва та обслуговування домоволодіння. Позивачу 04 жовтня 2010 року надано припис про усунення порушень земельного законодавства в строк до 14.10.2010 року.
04 жовтня 2010 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст.53-1 Кодексу України у вигляді штрафу в сумі 850 грн.
Відповідно до ст.7 КАС України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції. У точній відповідності з законом.
Згідно зі статтею 8 КУпАП відповідальності підлягають особи, які вчинили адміністративне правопорушення.
За приписами статті 71 КАС України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За правилами статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Беручи до уваги всі зазначені обставини, аналізуючи докази у справі, суд дійшов висновку, що постанова підлягає скасуванню, оскільки за змістом постанови по справі про адміністративне правопорушення від 04.10.2010 року викладена об’єктивна сторона адміністративного правопорушення, а саме самовільне зайняття земельної ділянки. Фактичне використання земельної ділянки означає, що на земельній ділянці знаходяться об,єкти нерухомого майна, які є власністю, зареєстрованою у встановленому порядку, або знаходяться в оренді юридичних чи фізичних осіб.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що підтверджує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оформлений державний акт КМ № 125073 на земельну ділянку площею 0,08 га, що розташований по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Підставою для складення Протоколу і притягнення до відповідальності є Акт обстеження від 24.09.2010, в якому площа зайнятої земельної ділянки вказана орієнтовно, без її виміру.
В Акті, Протоколі та в Постанові відсутнє обґрунтування наявності збитків, не вказано з чого саме вони складаються і протокол про адміністративне правопорушення і постанова про притягнення до адміністративної відповідальності складені 04.10.2010 року. Тобто, при прийнятті рішення відповідачем не враховані положення статей 33, 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме те, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність ( щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди).
Як вбачається з наданого акту обстеження та встановлення меж земельної ділянки в натурі, проведеного геодезистом Феодосійського відділу ДП Кримгеоінформатика, та наданих плану меж земельної ділянки ОСОБА_1, домоволодіння розташоване на земельній ділянці, що належить позивачу на праві власності.
А отже, прийнята постанова не відповідає зазначеним вимогам. Вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо складання постанови про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають, оскільки зазначені дії вчинені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Відповідно до ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Оцінивши всі доказі у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі взагалі не надано доказів щодо правомірності своїх дій та рішень.
З цих підстав суд вважає, що оскаржувані акти відповідача видані в порушення норм діючого законодавства, отже, позовні є вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. 7,17,71,94,159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.9,14,33,283,288,289,293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовну заяву задовольнити частково.
Скасувати припис Державного інспектора сектору Державної інспекції по контролю за використанням та охороною земель Деркомзему в м. Феодосія № 000117 від 04.10.2010 року про усунення ОСОБА_1 порушень земельного законодавства.
Скасувати постанову головного державного інспектора сектору Державної інспекції по контролю за використанням та охороною земель Деркомзему в м. Феодосія № 000092 від 04.10.2010 року за порушення вимог ст.2111б Земельного кодексу України, ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн. у відношенні ОСОБА_1, провадження по адміністративній справі закрити.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя (підпис) О.А. Микитюк
Копія вірна: суддя- секретар -